Анна Різатдінова: Мене виганяли з зали, бо кричала під час розтяжки

В розмові з Liga.Life вона розповідає про власну академію, стосунки з вихованицями, мотивацію сучасних дітей, пресинг у художній гімнастиці, свій шлях до чемпіонства та тренерські амбіції. 

Про те, чим є художня гімнастика

Зараз багато тренерів вкрай амбіційні і починають "ламати" дітей з чотирьох-п’яти років. 

Але ні батькам, ні тренерам не потрібно вимагати від них медалі. До того ж, художня гімнастика – такий вид спорту, у якому можеш просто не сподобатись суддям, і вони не ставитимуть хороші оцінки. 

Є діти, які перейшли до мене з інших шкіл, і у всіх одна й та ж скарга: "На нас кричали, нас принижували". Ба більше, когось навіть били. 

Так, і моя спортивна кар'єра була непростою. Знаю, як це – вперше прийти в зал і стати перед тренером, який дивиться на ніжки, ручки, вимірює твою вагу, зріст, дивиться на параметри твоїх батьків і оголошує свій вердикт. 

Коли тебе так пильно аналізують, це породжує комплекс на все життя, а бажання тренуватися може зникнути. 

До того ж, і батьки, і самі дівчатка повинні бути готові, що прийде момент, коли потрібно буде розтягуватися. Це сльози та істерики. Мало хто народжується з розтяжкою від природи. Я теж її не мала. 

Так, я суворий тренер, який вимагає результату. Можу зупинити тренування, якщо не бачу віддачі від учениць. Можу сісти з ними поговорити. Але ніколи не назву дітей "виродками, які нічого не роблять". А так деякі тренери поводяться, і ці історії непоодинокі. 

Не можу знайти їм виправдання. Не можу сказати дитині: "Ти не підходиш". Хто я така, щоб забороняти займатися дівчинці художньою гімнастикою? Так, в збірну потрапляють кращі з кращих. Але якщо дитина хоче займатися гімнастикою, потрібно давати їй шанс.

Тому якщо п’ятирічна дитина охоче біжить на тренування – це класно і наразі достатньо.

Я й у дев'ятнадцять не була впевнена у своєму спортивному майбутньому. 

Не в усіх спортсменок швидко виходить досягти успіху. Деяким забороняли займатися, у когось не вірили, а вони все одно завдяки своїй любові до спорту та працелюбності досягали висот. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для український родин

Для досягнення успіху потрібна працелюбність: раніше приходити до зали, якщо знаєш, що маєш проблеми, розтягуватись і вдома, і в залі, до та після тренувань.

Якщо щось не вдається, не потрібно якомога раніше йти з тренування – краще залишитися і ще трохи попрацювати, не потрібно пустувати з іншими дівчатами перед заняттям – краще зайвий раз розтягнутися.

Про рішення створити свою академію

Для спортсмена, який вдало пройшов Олімпійські ігри, наступний етап – депресія. І це логічно, тому що немає розуміння, що робити далі.

Країна швидко забуває про тебе, і ти залишаєшся один.

До Олімпіади спортсмен не думає про те, що робити після неї. Попри те, що я доволі цілеспрямована, якийсь час була в пошуках себе і того, чим займатися далі. 

Після Олімпіади в Ріо впродовж чотирьох років їздила на майстер-класи по всьому світу: в Китай, Мексику, Бразилію, США. Тоді зрозуміла, що мені подобається навчати дітей, а потім подумала, що було б добре робити це в Києві.

Я все життя підіймала прапор України, тому відчувала, що це певний обов’язок – відкрити щось своє саме тут. Настільки дозріла, що вже нічого не зупиняло, навіть пандемія. Хоча для бізнесу це ризиковано. Ми відкрили академію за півтора місяця, за два тижні ми набрали 50 учениць. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для український родин

Мені було складно шукати тренерів в академію. Не думала, що це аж така проблема. Професіонали або пішли працювати в стречинг чи йогу, бо це прибутковіше, або поїхали працювати за кордон. 

У нас в академії є хореограф, адже хореографія – важлива частина художньої гімнастики, а цього спеціаліста в збірній не вистачає. І маємо психолога. 

Пам’ятаю, як себе колись питала: "Чому мені страшно виступати? Чому хочеться перервати тренування?" Цим не повинен займатися тренер. Для цього є спеціалісти. 

Академія є частиною Української федерації гімнастики. Це не гурток фізкультури, а серйозні заняття спортом. Наші учениці можуть виступати на змаганнях та отримувати розряди. 

Ірина Іванівна Дерюгіна курує збірною України з художньої гімнастики. Моя мета – підготувати гімнастку до збірної і передати її їй. 

Я пропрацювала достатньо з Іриною Іванівною, щоб розуміти, хто їй потрібен: її цікавлять емоційні, гарні, худенькі, працелюбні гімнастки.  Не люблю гучних слів, тому не кажу – "виростити чемпіонку", бо щоб це зробити, потрібно віддати своє життя. Збірна – це професійний спорт, інше життя, витримає не кожна, лише найсильніша.

Утім, попри вимогливість, не хочу створювати дітям обмеження. Звичайно, якщо бачитиму, що для досягнення результатів дівчині, наприклад, заважає зайва вага, пояснюватиму, що саме варто прибрати з раціону. 

Також не маю улюбленців. На собі відчула, що це таке, коли у тренера є фаворит. Це демотивує. 

У стосунках з вихованицями має бути золота середина, щоб був не страх, а глибока повага до тренера. Тренер при цьому має бути найкращим другом, щоб у разі потреби дівчинка змогла прийти і довіритися як мамі. На щастя, маю і те, й інше.

Про "Танці з зірками" і Tik-Tok

Батьки не пояснюють дітям, для чого ті йдуть у спорт, не показують приклад інших спортсменів.

У мене завжди висіли плакати спортсменок. Якось у залі, в якій я тренувалася дитиною, зайшла Катерина Серебрянська (українська художня гімнастка, олімпійська чемпіонка – Ред.).

Тоді весь зал завмер – зайшла богиня. Я прийшла додому й запитала у батьків, чому всі так реагують на неї. Мені пояснили: "Вона досягла висот, багато працювала".

А мені кажуть дівчата: "А ми вас бачили на "Танцях з зірками". Тоді пояснюю: щоб потрапити у таке шоу, треба бути чемпіоном. Потрібно на прикладі пояснювати дітям, навіщо займатися спортом. 

Це покоління, якому потрібно показувати свої досягнення, щоб тебе поважали. 

Зараз мотивація для дітей – TikTok, Instagram, блогинг, бо це дає можливість швидко стати популярним. Навіщо працювати в залі – є легші шляхи. 

Сьогодні діти все знають про соцмережі, але запитайте в них про першу олімпійську чемпіонку з гімнастики – не скажуть.

Це страшно, коли ти займаєшся чимось, але не знаєш, для чого. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для український родин

Про ціну тренувань

Батьки мають розуміти, що заняття спортом – не фізкультурою – потребують фінансів. Якщо хочете, щоб дитина тренувалась з особистістю, яка досягла у своїй сфері висот, будьте готовими платити. 

Я спочатку хотіла зробити низьку вартість абонементу, але мені навели приклад Майкла Фелпса (23-кратний олімпійський чемпіон з плавання – Ред.). Якщо уявити, що він відкрив свою академію по плаванню, то коштуватимуть заняття там далеко не 10 доларів. Це плата за досвід. 

У нас є угода з фундацією, яка зобов'язалася фінансово підтримувати десять талановитих дітей з сімей, які не можуть собі дозволити тренування та спорядження для занять в академії. Ми беремо на себе вартість за абонемент, а форму і все необхідне екіпірування купує фундація.