Юрій Висовень, керівник діджитал-агенції UAMASTER: "Стрибнув понад 600 разів з парашутом"

Мені було 23 роки, коли в житті з’явився  парашутний спорт. До цього спортивні захоплення були на рівні шкільних гуртків. Займався ушу та баскетболом, а у вільний час грав з хлопцями у футбол. Це були короткотривалі захоплення без жодної професійної перспективи.

Але у 2008 році на одній з вечірок друг запропонував стрибнути з парашутом. Я майже нічого не знав про цей вид спорту, але інтерес переміг. Наступного дня ми стояли на аеродромі.

Про парашутний спорт

Перший стрибок був з інструктором. Настільки сподобалось, що невдовзі повітряний спорт поглинув мене. З’явилась нова амбіція – отримати ліцензію для самостійних стрибків.

Вирішив піти на навчання за програмою AFF – прискорена підготовка до вільного польоту. Їй передує теоретична підготовка, заняття на тренажерах та тандемний стрибок з інструктором, щоб познайомитись з небом. 

Вона має сім рівнів: 

1. Два тандемні стрибки з двома інструкторами. Мета – навчитись самостійно слідкувати за висотою, розкривати парашут та безпечно приземлятися.

2. Стрибки з парою інструкторів для відпрацювання навичок вільного падіння.

3. Стрибок під наглядом двох інструкторів, які вперше відпускають у самостійне падіння. Вони спостерігають за навичками керування тілом у повітрі.

4. Стрибок з одним інструктором, під час якого людина вчиться розвертатись у повітрі та приземлятися не далі 50 м від зазначеної точки.

5. Освоєння розворотів на 360 градусів з контролем положення тіла.

6. Самостійний стрибок з літака, розвороти та демонстрація заднього сальто і приземлення не далі, ніж 25 м від зазначеної точки.

7. Самостійна підготовка до стрибка з чіткою послідовністю дій, правильне керування парашутом та безпечне приземлення.

Теоретично цю програму можна пройти за вісім стрибків. Проте на практиці у середньому спортсмени отримують ліцензію після 10-12 спроби. Я отримав після одинадцятого стрибка. Під час заліку інструктор записував відео усіх моїх рухів. Це обов’язкова процедура для отримання ліцензії. Залік минув успішно.

Поки я чекав на документ, друзі запропонували стрибнути ще раз, але вже, як спортсмен. Задоволення від польоту додавало розуміння, що з ліцензією я платитиму не 150$ за кожний стрибок, а лише 30$.

Про стрибки у вінгсьюті

Вінгсьют як вид спорту довго був заборонений через не до кінця продуману техніку безпеки. З технологічним прогресом дизайн костюму вдосконалили, а стрибки стали цілком безпечними. 

Костюм має "крила", які з’єднують руки і тіло та між собою дві ноги.

На плечах у спортсмена є спеціальні прорізи для підвісної системи рюкзака. Всередині – два парашути: основний та запасний.

Я почав займатися цим у 2010 році. Тоді в Україні вінгсьюти набирали популярності. Такі стрибки простіші у реалізації, ніж, наприклад, парашутна акробатика. Вони не вимагають партнера, який би мав подібну вагу та графік тренувань, як у мене. 

Стрибками у вінгсьюті займаються лише досвідчені парашутисти. Спортсмену потрібно стрибнути 200 разів з парашутом, щоб почати вінгсьют-практику. Сьогодні моя кількість стрибків перевищує 600.

Спочатку парашутист проходить теоретичний тренінг, щоб зрозуміти, як керувати вінгсьютом. Далі – заліковий стрибок. Разом зі спортсменом стрибає інструктор, який фіксує на відео виконання набору елементів.

Відчуття під час першого стрибка не пам’ятаю, але з першої спроби успішно склав залік та отримав дозвіл на постійну практику.

Про групові стрибки

Вінгсьют – це не завжди одиночна дисципліна. Наприклад, можна стрибати великими групами, вибудовуючи в повітрі певну фігуру.

У 2017 році ми з командою у 15 людей встановили рекорд України з групових стрибків у вінгсьюті. 

Готувались до події цілий сезон. Спочатку намалювали схему фігури на дошці. За допомогою різнокольорових магнітів у вигляді вінгсьютерів розставили позиції кожного спортсмена.

Упродовж тренувань на землі запам’ятовували своє розташування та кольори костюмів людей, які стояли поруч. Також відпрацьовували траєкторію руху. Згодом тренування перейшли у повітря.

Мені більше подобаються групові стрибки, ніж одиночні. Це складний процес, але цікавий.

Відео: Youtube-канал "Skydiving in Ukraine"

Про тренування

Повітряний спорт вимагає хорошої фізичної форми. Проте інструктори не змушують бігати чи тренуватися у спортзалі. Все залежить від бажання спортсмена.

Я можу приїхати у вихідні і стрибати 5-7 разів за одне тренування. Наприклад, протягом цього тижня на аеродромі відбувається спортивна подія з залученням іноземних інструкторів. Деякі спортсмени стрибають щодня. Але до кінця тижня вони відчуватимуть таку втому, що протягом наступних семи днів бажання стрибнути не виникне.

Про страх

Парашутисти бояться висоти. Тому що вони краще розуміють, що це таке, ніж людина, яка ніколи не стрибала. 

Досвідчені спортсмени більше бояться стрибати зі 100 метрів, бо за декілька секунду падіння польоту неможливо змінити рух. А стрибки висотою 4 км піддаються контролю. 

Саме цей контроль мене приваблює в парашутному спорті. Тому що адреналін проявляється лише під час перших стрибків. Згодом організм звикає до цього, і ти починаєш отримувати задоволення від можливості контролювати ситуацію в небезпечних умовах. Це почуття набагато цікавіше, ніж адреналін.

Хоча інколи стаються непередбачувані ситуації. До пандемії ми часто їздили за кордон, щоб пострибати. Наприклад, літали в Угорщину та Іспанію. Найгарніша локація – політ над островом Пальма Джумейра в Дубаї.

З кожним поворотом він закручувався ще більше. У мене настільки замерзли руки, що я не міг виправити цю ситуацію і скористався запасним парашутом. Також інколи парашутисти невдало приземляються. На початку практики я декілька разів забивався, проте серйозних травм ніколи не було.

Про перемоги

На моєму рахунку небагато перемог. У 2019 році посів третє місце на чемпіонаті України зі стрибків у вінгсьюті.

Виступав у дисципліні вінгсьют-перфоменс, де потрібно було пролетіти якомога далі в горизонті. Це цікава технологічна дисципліна. Спортсмен стрибає з приладом, який вимірює кілометраж. Після приземлення дані завантажуються в спеціальний сервіс, який визначає переможця. 

Через декілька років планую спробувати свої сили на міжнародних змаганнях.