Ви точно хочете, щоб вас лікував лікар, який не склав ЗНО й на 150 балів? Що вирішив МОЗ

Тепер кожен університет самостійно визначатиме свій "поріг" балів зі вступних випробувань (не нижче 100 балів). 

Дискусія гаряча. 

Критерії на вході та виході мають свій функціонал. Критерії на вході важливі й для самих абітурієнтів. Це гарантія того, що людина оволоділа мінімальним рівнем знань, щоб продовжити вищу освіту на обраній спеціальності. 

Це легко зрозуміти на прикладі тесту з англійської для вступу до іноземного вишу. Якщо немає мінімального балу за тест і, відповідно, навичок, ти не зможеш вчитися, бо університет не може гарантувати, що ти освоїш програму на тому ж рівні з іншими, через мовний бар’єр. 

Тобто зі зниженням прохідного балу знижується критерій мінімального рівня підготовки абітурієнта, необхідний для його навчання. Доведено: від результату вступного іспиту MCAT у США напряму залежать успіхи студента протягом першого року навчання. 

Один із аргументів на підтримку скасування бар’єру у 150 балів – є вступний рейтинг, який не дозволяє людям із низькими балами пройти через сильну конкуренцію. 

Тоді для чого існує мінімальний поріг? Одна з причин – вступ на контрактну форму навчання, куди зазвичай йдуть із нижчими балами ЗНО. Університети визначають кількість цих місць самостійно, й змінюють її відповідно до своїх пріоритетів. 

Тепер, враховуючи "нововведення", непопулярні університети можуть заповнити свій недобір абітурієнтами з низькими балами. І видати їм такий самий диплом, як і виші з найкращим рівнем підготовки. Враховуючи, що зараз кожен університет визначатиме свій "рівень прийнятності", збільшується ймовірність, що до ВНЗ вступить черговий здобувач диплому, а не освіти.

Також один з аргументів за скасування "150 балів" – студентів із низькими балами на вступних іспитах "відсіють" під час вихідного контролю: КРОК 1, 2, 3 та OSCE чи іншого типу держіспитів. 

Але ця система далека від досконалості, й наразі вона перевіряє, наскільки добре ти завчив матеріал, а не як добре ти його можеш використати чи застосувати на практиці. 

Та й чи правильно дозволяти людям бути зарахованим й платити за контракт, знаючи, що за рік-два їх можуть виключити через брак навичок, мотивації й готовності до навчання? Чи потрібно знижувати й так не найкращі стандарти якості освіти, щоб більшість могли таки здобути диплом лікаря? 

Ще одна поширена думка, що потрібно знизити вхідні стандарти, бо нам потрібні лікарі для закриття нестачі кадрів. Проте в Україні до великої війни було більше лікарів на 1000 населення, ніж в інших країнах. Як і ліжко-місць. 

Якість медичної допомоги вирішує не кількість лікарів, а їхня фаховість. Хвороби не знижують свої "стандарти". 

Замість того, щоб без пояснення занижувати прохідні бали, потрібно переглядати навчальні програми та сам процес навчання й ставити собі питання: чи ми зробили все для наших студентів, щоб підготувати їх до майбутніх викликів? Якщо дітям важко складати іспити – допоможіть їм. Якщо університети мають труднощі – підтримайте їх. Від того, як ми вкладаємо у освіту, а потім післядипломну спеціалізацію, у розвиток лідерства та інші м’які навички, залежить середовище, яке вони будуватимуть у 2030-х.