RU
Поради

Огляд | Як підготувати дітей до самостійного життя в чужому місті. Поради батькам від 5 експертів

15 хвилин
Як підготувати дітей до самостійного життя в чужому місті. Поради батькам від 5 експертів - Фото
Фото: depositphotos.com
23.08.2022, 07:00

Що мають знати діти перед тим, як поїхати з батьківського дому, та як їх навчити цих здорових навичок. Яких помилок припускаються батьки

Щоб готувати дітей до дорослого життя, батькам мало хвилюватися про невиконані домашні завдання чи пошук репетиторів. Діти, які за рік-два поїдуть навчатися до іншого міста чи країни, мають опанувати низку різних навичок. Яких саме, розповіли LIGA.Life: 

  • Катерина Гольцберг, дитяча і сімейна психологиня;

  • Ольга Угнава, нутриціологиня клініки Prevent Way;

  • Любомир Остапів, партнер iplan.ua, засновник проєкту "Сімейний Бюджет – Все про Домашні Фінанси";

  • Тетяна Попова, психологиня, сексологиня;

  • Оксана Лашенкова, керівниця департаменту роботи з випускниками Української академії лідерства. 

Якщо раніше ви на щось не зважали і помічаєте в дитині "провисання" – час це виправити. 

Виховуйте самостійність і відповідальність

1. Важливо ще в шкільні роки засвоїти навичку планування розпорядку дня. 

Щоб у дорослому віці, наприклад, не запізнюватися на зустрічі, каже психологиня Катерина Гольцберг

Якщо дитина в старшій школі не слідкує за власним розкладом, доводиться їй нагадувати про спортивні секції чи урок англійської – батькам варто звернути увагу: "Основи цієї самостійності мають закладатися в дитини набагато раніше. Десь з 5 класу дитина може складати свій розклад дня і дотримуватися його".

Якщо у дитини цієї навички ще немає – записничок чи користування онлайн-календарем допоможуть її сформувати. 

2. Підліток повинен мати навички самообслуговування – від того, коли прати білизну, й до вміння щось просте собі приготувати.

"Знати, наприклад, що макарони закладаються в гарячу воду, а не холодну, як деякі діти роблять", – розповідає Гольцберг. 

А ще – вміти користуватися сервісами доставки не лише онлайн, але і за телефоном. "У деяких країнах Європи немає такої кількості застосунків, як у нас, і треба все зробити голосом, – розповідає психологиня, – а багато підлітків у таких умовах стикаються з проблемою не через мовний бар’єр, а через свою сором’язливість".

Тому батькам не завадить за слушної нагоди передати дитині слухавку зі словами: "Спробуй самостійно це зробити". У багатьох європейських країнах, додає Гольцберг, дітям може бути важко звернутися до держорганів із певним питанням. Бо більшість звикли, що вдома таке вирішують батьки. 

3. Дітям важливо прищепити навичку працювати в команді.

Для цього їх варто залучати до ініціатив та активностей з іншими людьми.

"Мають вчитися домовлятися, будувати спільні плани, інколи керувати, інколи – підкорятися тим, хто керує цією роботою", – пояснює психологиня. 

4. Дитина має вміти казати: "Ні". Йти за власними переконаннями і принципами.

Батькам важливо закласти в доньці чи синові морально-етичні норми і правила. Якщо в родині не прийнято, наприклад, вживати алкоголь, дитина має вміти не піддаватися на спокусу, коли потрапить у компанію з іншими правилами, зауважує Гольцберг. Якщо дитина збирається на навчання до іншої країни – має знати закони цієї країни. 

5. Дитина має вміти нести відповідальність за когось, бо тоді, ймовірно, зможе відповідати і за себе.

"Наприклад, якщо маєте домашню тварину, дайте дитині завдання за нею приглядати – нагодувати, вигуляти. Це тренінг можливості за когось відповідати, який можете проконтролювати і скорегувати, якщо щось не так, поки діти ще під наглядом вдома", – радить психологиня.

Щоб розвивати в дитині стресостійкість, батькам важливо самим бути стресостійкими, підкреслює вона. Вони не мають самі налаштовували дітей на тривоги. 

"А коли мама бігає з "Ой, ти нічого не зможеш", "Ой, як ти там без мене", "Ой, ти не прибрав, а так буде завжди" – через такі "пророцтва" дитина не стане більш стресостійкою", – пояснює експертка.

Батьки мають вірити, що дитина впорається. Давати їй можливість це довести, фіксувати ці речі та хвалити: "Ти молодець". Тоді дитина і сама вірить в те, що впорається, пояснює Гольцберг.

Виховуйте самозарадність, антикрихкість та вміння вчитися

Це топнавички для підлітка, переконана керівниця департаменту роботи з випускниками Української академії лідерства Оксана Лашенкова. Якщо ти гнучкий, самозарадний – точно зможеш викрутися з різних ситуацій.

Бути самозарадними – це ставитися до екстраординарної ситуації не як до проблеми, а як до виклику. Не боятися викликів, а вміти їх долати: "Це коли "щось пішло не за планом" – людина точно знайде вихід із ситуації".

Бо тільки виходячи за межі зони комфорту, можна знайти себе нового і досягти успіху.

Щоб виховувати в дитині самозарадність, головне для батьків:

1. Дати своїй дитині право на помилку. Якщо навіть розумієте, що певне рішення, яке дитина вважає правильним, не спрацює, зауважує Лашенкова. 

Ваша дитина, наприклад, планує витрати для тижневого відпочинку з друзями і вирішує, що їй вистачить певної суми. Ви ж розумієте, що кошти можуть закінчитися в неочікуваний момент, бо дитина не врахувала багато господарських витрат.

Якщо відразу сказати: "Твій план недосконалий, нічого не вийде", можна демотивувати дитину. Вона подумає, що "батьки знову втручаються зі своїми порадами" і "закриється від вас". 

"Маємо не втручатися і дати дитині право на помилку. Якщо кошти закінчаться – зможе сама ухвалити рішення або попросити про допомогу, або не просити і бути самозарадною, шукаючи кошти (заробляти, економити, позичати, але вирішувати самостійно). Ситуація навчить планувати краще", – пояснює Оксана Лашенкова.

2. Відправляти дитину до різних міст і культурних середовищ. 

Не відправляти 5 років поспіль до одного й того самого табору, де їй все відомо. Замість цього змінювати спільноти, бо це допомагатиме адаптовуватися. Щоб дитина шукала шляхи розвитку, комунікувала і задовольняла свої потреби. 

Втім, помилкою батьків буде застосовувати цю техніку, не проговорюючи з дитиною. Насправді те, що батьки вважатимуть новим досвідом, може виявитися величезним стресом для дитини – вона "закриється" і нічого нового не захоче пробувати.

"Навичка рефлексії – одна з найважливіших. Рефлексія – це усвідомлення пережитого досвіду. Тільки усвідомлений досвід може стати ресурсом і знанням", – підкреслює Лашенкова.

Антрикрихкість – це навичка гнучкості до вирішення різних ситуацій. І цю гнучкість потрібно розвивати методом впровадження собі челенджів та постійного виходу за межі відомого, розповідає експертка.

Розвивати в дитині антикрихкість – батьки мають власним прикладом. Бо можна намагатися виховувати свою дитину якнайкраще, але вона завжди буде схожою на вас.

Тому коли в родині стається якась проблема, її потрібно визнавати та обговорювати шляхи вирішення: "Мислення тут грає велику роль. Не просто сісти і заплакати "все пропало", натомість проговорювати "точно знайдемо вихід, бо немає ситуацій, з яких виходу немає".

Коли дитина росте в культурі, де проблеми визнають і проговорюють шляхи вирішення, де практикується делегування "давай, ти зробиш це, а потім порадимося, що з того виходить" – для дитини гарний приклад того, що проблеми не потрібно замовчувати. Це також доводить, що сім'я – безпечне місце, де тобі допоможуть і приймуть із твоїми проблемами. 

Втім, коли дитина до вас підходить із питаннями – можна спробувати не відразу давати правильну відповідь, а побудувати діалог і модерувати його. Запитати у дитини: "А що ти про це думаєш? А як би ти вчинив? Давай подумаємо, що буде, якщо зробиш, як запропонував?".

Такий підхід у проговоренні дозволяє дитині відчувати себе почутою і теж розвиває гнучкість, підкреслює керівниця департаменту роботи з випускниками Української академії лідерства.

Вчіть тайм-менеджменту

Пам’ятайте, що ви приклад для своєї дитини. Якщо хочете привчити до чогось, потрібно почати самому це робити.

"Якщо батьки неорганізовані, постійно запізнюються – буде неочікувано цікаво, якщо дитина буде організованою", – зауважує Оксана Лашенкова.  

Тайм-менеджмент, за її словами, класно розвиває попереднє планування родиною і закладений час на це планування. 

Можна, наприклад, закладати раз на тиждень час на сімейне планування. Всі члени родини мають поважати запланований план і намагатися встигнути на це планування. 

Повага до планів у батьків розвиває навичку тайм-менеджменту у дітей.

Якщо батьки ведуть щоденник, записують плани, діють із риторикою "у мене сьогодні такі плани", запитують дитину "які в тебе плани на тиждень?" – дитина з дитинства розуміє, що можна планувати час, і виростає в культурі планування, переконана експертка.

Батьки можуть також проговорювати невдалі кейси, коли ви щось важливе не встигли. Пояснюєте дитині "ми не встигли це зробити, бо запланували щось неправильно". Тоді дитина розуміє – навіть якщо щось запланував, щось може піти не за планом. І тут вже потрібна гнучкість, про яку говорили раніше – якщо щось йде не за планом, треба змінити план.

Підлітка можна запитувати за сніданком: "В тебе багато сьогодні планів? Які три найважливіших задачі цього тижня? Або яка задача сьогоднішнього дня найважливіша?" – це допоможе дитині визначати пріоритет. 

Бо мало просто запланувати (можна запланувати багато дрібного, що не веде до цілі).

"Тайм-менеджмент нам потрібен, щоб все встигати. Але якщо у нас гарно спланований день, можливо, не потрібно щось встигати. Можливо, займатимемося лише важливими речами, а неважливими – не будемо", – підкреслює Лашенкова. 

Помилкою батьків буде:

1. Складати плани замість дитини-підлітка і визначати пріоритетні цілі власноруч, не обговорюючи з дитиною. 

Тоді дитина не розуміє, які її цінності, бо це нав'язаний, попередньо не обговорений план. А підліток у 16 років точно знає, що йому робити, що для нього найважливіше, переконує Лашенкова.

2. Знецінення планів дитини. 

Умовно, коли батьки кажуть: "Прокидайся, сьогодні робимо те-то. Бо які там у тебе можуть бути плани, ти в тік-тоці залипаєш цілий день". 

"Я не кажу, що батьки не мають вставляти свої плани, важливі для родини, але їх потрібно проговорювати. Щоб знизити протестну поведінку", – уточнює Лашенкова.

Навіть якщо вам здається, що у дитини ніяких планів немає, спитайте: "В тебе є на завтра плани? Нам дуже потрібно зробити те-то. Я запланувала свій час, а у тебе буде час на це?". Це вже повага до своєї дитини. Це показує, що ви вважаєте її плани важливими і плануєте разом.

Прищеплюйте здорові навички поводження з грошима

Важливо тут дати дитині чотири основних навички, зауважує Любомир Остапів, партнер iplan.ua, засновник проєкту "Сімейний Бюджет – Все про Домашні Фінанси".

  • заробляти гроші;

  • відкладати гроші;

  • витрачати гроші;

  • віддавати гроші.

1) Навичка заробляти – це більше про інвестиції в освіту дітей та перші підробітки.

"Якщо підлітка стимулювати робити прості роботи (копірайтинг, собачку вигуляти, кур'єрські послуги), вона отримуватиме перший цінний досвід власних зароблених коштів", – підкреслює Остапів.

2) Навичка витрачання – це більше про ведення бюджету. 

Якщо в дитини є власні кошти (кишенькові або зароблені), вона їх якось витрачає, робить помилки, і може на цьому вчитися. А ще батьки їй також розповідають про елементарні правила бюджетування: "Дивись, ось це витрачаєш на одяг, це на продукти. Якщо в перший день витратиш місячний бюджет, потім не вистачить, щоб поїсти". 

Навичка витрачання грошей дає дитині розуміння, що гроші – це скінченний ресурс, зауважує експерт: "Можна в перший день купити приставку, але тоді не вистачить, наприклад, мобільний поповнити".

Це цінний досвід, який дитина має отримати самостійно і зрозуміти, що не можна спускати відразу всі гроші, щойно вони з'явилися:

"Лише як разова акція батьки можуть знову дати грошей дитині поза планом, коли вона витратила все за тиждень. Бо якщо це стане постійною практикою, навчального ефекту не буде".

Так само помилкою батьків експерт називає бажання все контролювати. "Потрібен баланс. З одного боку, ви хочете, щоб дитина не обпеклася. Але з іншого – нехай краще вона отримає певний дискомфорт від своїх неправильних рішень у підлітковому віці з невеликими сумами, аніж у дорослому зі значно більшими", – наголошує Остапів.

3) Навичка відкладання часто пов'язана з певними цілями. 

Підліток хоче собі новий телефон або кудись поїхати, купити квитки на концерт. Він може ці гроші або заробити, або потроху збирати з кишенькових. 

"У підлітковому віці дитина навряд збиратиме п'ять років, щоб купити лептоп. Батьки врешті допоможуть. Але вартість лептопу має бути розумною. І навичка кожного місяця відкладати 500 грн чи 10% – це звичка, яку тренуємо. Потім вона з нами переноситься на більші суми і на доросле життя", – пояснює Остапів.

4) Навичка віддавати – це вміння допомагати ближньому.

Це важлива частина західної культури поводження з грошима.

Дослідження свідчать, зауважує експерт, що коли допомагаємо іншим, відчуваємо себе щасливішими, більше цінуємо те, що маємо.

"Для прищеплення цієї навички дітям можна відвідувати різного роду благодійні кафе. Чи зараз багато дітей продають якісь поробки і передають гроші на ЗСУ. В мирний час це могли б бути, можливо, не ЗСУ, а проєкти для допомоги іншим дітям на лікування", – каже Любомир Остапів.

Прищеплюйте здорові харчові звички

Це можна робити в будь-якому віці. Просто підлітку важливо зрозуміти, навіщо це йому, каже Ольга Угнава, нутриціологиня клініки Prevent Way. 

Не має бути різких змін "вчора ще так харчувалися, а сьогодні все інакше". Батьки мають підійти до цього спокійно і відповідально. Показати дитині, навіщо їй це потрібно, підлаштувавшись під її вподобання: "Якщо дитина, наприклад, займається спортом, і це викликає у неї інтерес, батьки мають пояснити, як харчування пов'язане з досягненнями в спорті. Що якщо не їсти достатню кількість складних вуглеводів, вона буде менш витривалішою. Здорове харчування надає сил, а не забирає їх".

Або якщо підліток має акне, яке турбує, пояснити, що харчування також певною мірою може впливати на акне.

"Пояснити дитині, наприклад, що суто солодкий прийом їжі може провокувати збільшення акне", – пояснює нутріциологиня. 

Коли дитина бачить сенс, вона прислуховуватиметься до порад, переконана Угнава. Треба давати дитині можливість готувати з вами. Щоразу пропонувати або казати: "Потрібна допомога". 

У харчуванні дитини батьки часто можуть допускатися помилок. Поширені, за словами Угнави:

1. Батьки не працюють у тандемі.

А це надважливо у разі зміни харчових звичок підлітків. Бо якщо дитина відчуватиме, що мама намагається щось змінити, а батька все влаштовує – дитина підлаштовуватиметься під того з батьків, із ким їй буде комфортніше. 

2. Батьки не дають дітям вибір, що і як їсти. 

Приготували якусь страву й не цікавимося смаками дитини, чи не серйозно ставимося до того, коли дитина каже, що чогось не хоче. А в кожного – свої уподобання.

3. Ультиматумом намагаються дитину нагодувати корисними продуктами. 

Це про: "Не отримаєш солодкого, поки не з'їси. Не вийдеш з-за столу, поки не доїси". Треба вчити домовлятися, шукати серед різноманіття здорових продуктів те, що подобається дитині. 

4. Гостро реагують на некорисні продукти. 

"Побачили, що дитина їсть чіпси, і починають забирати або сварити за це. Дитина замикається в собі, наступного разу ховатиме таку їжу від батьків", – пояснює експертка.

5. Роблять багато чого замість дитини, не дозволяючи їй розвивати самостійність.

Наприклад, коли їжу не лише готують для дитини, але й самі накладають їй на тарілку, підігрівають, миють потім за нею посуд тощо. Дитина до такого звикає, і потім їй важче жити окремо, чи коли батьки різко вирішують "час, щоб ти вже сам все робив". 

Не мовчіть про секс

Головна помилка батьків – відсутність довіри та гіпертурбота, розповідає сексологиня Тетяна Павлова. І те, й інше призведе до неконтрольованої поведінки, додає вона: "Під контролем необхідно тримати насамперед себе та звертати увагу на особисті кордони дитини, не забувати стукати у двері, не дивитись у телефон та не перевіряти особисті речі (не враховуючи критичні ситуації)".

Довіра та щирість – ключ до успіху. Змалечку говорити з дитиною про те, як з’являються діти, не вигадувати "про капусту", бути чесним. Якщо вже час втрачено – починаємо від початку, наприклад: "Я знаю, що ми казали тобі нісенітниці про сексуальне життя. Хочеться, щоб ти знав, я не дуже добре знаю, як про це говорити" і таке інше.

Батькам підлітків варто поговорити з дітьми про захищений секс, чому не варто пити алкоголь перед першим сексом. Для довірливої розмови допомагає розказати про свій перший секс.

Під контролем залишаємо, наприклад, локатор у телефоні та час, коли дитина повинна прийти додому. 

Якщо дитина має алкогольне сп’яніння, наприклад, чекаємо ранку, даємо водичку, та тільки зранку говоримо. Не намагайтеся говорити з підлітком тут і зараз у кризовий момент, якщо він сам того не попросив, підкреслює експертка.

А якщо пріоритети батьків і дитини не збігаються? 

Батьки мають право на пораду та свій погляд. Але не мають права на психологічне насильство: "Я хочу тебе бачити тільки такою", підкреслює Катерина Гольцберг: "Коли зневажливо ставимося до роботи, яку дитина вважає для себе більш пріоритетною, можемо "зламати людину".

Дитина, від якої очікують і слухняності, і креативності, не може бути такою одночасно. "Батькам теж треба обирати, якою хочемо бачити дитину: щасливою чи успішною, умовно в наших очах? Маємо обговорювати з дитиною, що для неї успіх". 

Жоден нинішній школяр не працюватиме все життя на одній роботі, як це було зі старшим поколінням. Вони змінюватимуть професії та набуватимуть нових навичок. Бо сьогодні не можна отримати одну професію назавжди, впевнена Гольцберг: "Це треба врахувати і дати можливість дитині вибирати. Навіть якщо зробить помилку. Іноді важливіше пройти цей шлях повноцінно не батьківським розумом, а власним, щоб перейти на наступний рівень із цим досвідом". 

Вчені стверджують, додає Оксана Лашенкова, що упродовж життя сучасна людина змінюватиме професію 6-7 разів. А сьогоднішні першокласники працюватимуть у професіях, яких ще не існує. Тому, щоб залишатися актуальним, затребуваним і успішним, важливо вчитися все життя. 

Помилкою батьків буде не розповісти дітям, чому це важливо. Бо якщо дитина на бачить сенсу – нічого не спрацює. 

"Потрібно знайти ціль своєї дитини, яка її мотивує, і допомогти власним досвідом досягти її цілей. Якщо це спрацює і приведе її до бажаного, ви точно буде крутими батьками", – підкреслює Лашенкова. 

Якісна освіта може бути цінністю і у вашої дитини, але це може бути інша освіта, а не та, яку ви собі бачили. 

"Дитина не діятиме за планом, який за неї вигадали. Його можна створити разом – але для цього потрібні щирі розмови, довірливі стосунки, щоб дитина сказала, що для неї важливо, де хоче навчатися, жити", – підкреслює Лашенкова.

А якщо батьки – вже не авторитет?

Це питання довіри між батьками і дітьми. Особливо проявляється, коли батьки не підтримують дитячих зацікавленостей, не виявляють інтерес, а можуть засуджувати. В такі моменти батьки і втрачають авторитетність. 

Вже у 14-15 років, зауважує Лашенкова, підліток шукає рольові моделі на стороні. Сім'я для нього вже не є авторитетом. І це нормально. "Це не означає, що батьки десь помилилися. Це означає, що підліток готується до дорослого життя. Це пройде", – каже вона.

Експертка радить батькам у такій ситуації показувати підліткам власну відкритість до нового досвіду. Адже їх це "купляє".

Батьки можуть, наприклад, читати сучасну книжку або дивитися блогерів (можна знайти собі ютуб чи тік-ток канали на будь-який смак) і у вчасний момент (за сніданком, на відпочинку) поділитися з дитиною: "Що ти зараз читаєш? Я тут таке читаю, почув цікаву пораду". 

Для дитини це буде маркер – мама/тато прогресивні, не стоять на місці, живуть цікаве життя, розуміються в трендах. Це повертатиме авторитет, переконана Лашенкова.

Особливо важлива вчасність такої розмови. Буде помилкою, наприклад, коли дитина займається своїми справами, знімати з неї навушник із: "Я тут прочитав, що ми це робимо неправильно, давай інакше". 

"Підліток сприйме це як батьківську некомпетентність", – підкреслює Лашенкова.

Як підготувати дітей до самостійного життя в чужому місті. Поради батькам від 5 експертів
Ірина Петренко
журналістка LIGA.Life, спеціалізація - освіта
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини