Зміст:
  1. Класичної профорієнтації вже не існує
  2. Як допомогти з вибором професії?
  3. Як підтримати дитину під час іспитів?
  4. Як допомогти дитині обрати навчальний заклад?
  5. Дитина — вже студент. Як пережити сепарацію?

В Україні триває реєстрація вступників на участь у національному мультипредметному тесті. У червні-липні відбудуться основна і додаткова сесії НМТ-2023, а в серпні виші опублікують рекомендації до зарахування.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Уже зараз і упродовж наступних чотирьох місяців десяткам тисяч дітей у країні доведеться робити складний вибір: яку професію обрати та в який навчальний заклад вступати. Декому ці рішення даються важко і перетворюються на справжнє випробування.

LIGA.Life дізналася, як підтримати майбутніх абітурієнтів під час вибору професії та вступу до університету. Які труднощі виникають у підлітків на цьому етапі й чим їм можна допомогти, розповімо далі. 

Класичної профорієнтації вже не існує

Труднощі з вибором професії — один з найпоширеніших запитів серед випускників шкіл, стверджує психологиня Катерина Гольцберг. За її словами, професійної орієнтації у класичному вигляді сьогодні майже не існує, адже дітям складно обґрунтовувати свій вибір лише на теоретичних знаннях. 

Фото: Катерина Гольцберг
Фото: Катерина Гольцберг

"Сучасна профорієнтація — це спроба побути в якійсь професії. Це такий емпіричний досвід, який має пережити дитина для того, щоб зануритися у роботу того чи іншого спеціаліста, зрозуміти, чи їй це подобається і вдається", — зазначає експертка. 

На думку Катерини Гольцберг, обрання професії часто помилково вважають доленосним, а помилку під час вибору — фатальною. Тож аби знизити рівень стресу в абітурієнта, дорослим необхідно відмовитися від такого наративу. Натомість варто доносити дитині думку, що професії трансформуються і свій вибір вона також може з часом змінити.

"Дитині у 17 років дуже складно обрати професію, це занадто велика відповідальність. Тому не треба додатково залякувати її й шантажувати. Іноді треба показати, які є професії, привести на роботу чи залучити знайомих з інших сфер діяльності, аби дитина почула їхній досвід. Така допомога лише вітається", — додає психологиня. 

Втручатися у вибір дитини чи ні — рішення, яке батьки ухвалюють залежно від ситуації. Втім, це має відбуватися з повагою, додає експертка. Якщо дитина впевнено визначає майбутню професію, варто дати їй таку можливість. Але якщо вибір дається складно, то сидіти осторонь і просто спостерігати батькам ніхто не порадить. 

За результатами спільного дослідження МОН України, Державної служби зайнятості й Асоціації інноваційної та цифрової освіти, до процесу вибору спеціальності вступником долучаються 42% батьків. У решті випадків дитина черпає інформацію про професії та вступ з інших джерел, серед яких: розмови з друзями, соціальні мережі, серіали тощо. 

Особливо складною ситуація є у невеликих містах і селах, де підлітки часто мають менший доступ до джерел інформації про майбутні перспективи. Аби допомогти у розв'язанні цієї проблеми восени 2020 року в Україні створили програму персонального менторства для старшокласників 10:11. LIGA.Life поспілкувалася з менторками проєкту і запитала, з чим до них найчастіше звертаються підлітки.

Які труднощі виникають у майбутніх вступників? 

  • Складно обрати спеціальність — подобається багато професій або жодна не подобається.
  • Хибні уявлення про професію;
  • Страх помилитися з вибором професії;
  • Складно визначитися з навчальним закладом;
  • Страх перед іспитами. 

Як допомогти з вибором професії?

Поширеними є ситуації, коли старшокласникам важко обрати для себе якусь одну професію через обмежений світогляд. У підлітковому віці на вибір дитини часто впливають такі чинники, як мода на ту чи іншу спеціальність, рід діяльності батьків, родичів або друзів. Що вужче це коло, то менше варіантів розглядає вступник. 

"Моя менті (людина, яку беруть під наставництво. — Ред.) прийшла із тим, що хоче стати вчителькою. Це дуже типовий вибір для маленького міста, адже там рідко є якась варіативність того, що ти можеш робити. Вчителька, поліцейський, якийсь адміністративний працівник, власник магазину — зазвичай на цьому різноманіття вибору закінчується. Тому ми спершу розібралися, чому вона хоче стати вчителькою, з’ясували, що їй подобається працювати з дітьми. У результаті, знайшли ще безліч професій за цим напрямом", — розповідає Єлизавета Вовченко, менторка програми 10:11. 

Інша ситуація, коли дитина розглядає одразу кілька варіантів майбутньої професії й не може зробити вибір, бо їй цікаво усе. Це можуть бути як близькі за сферами спеціальності, так і кардинально різні. У такому випадку важливо дати дитині можливість спробувати себе у якомога більшій кількості професій, якими вона цікавиться. 

На жаль, в Україні поки що відсутня практика стажування старшокласників для профорієнтації. Наразі можливості підлітків здебільшого обмежені екскурсіями на виробництва чи компанії, де діти не можуть спробувати себе. Тому батькам доводиться самостійно забезпечувати такий досвід: приводити дитину до себе на роботу, знайомити зі спеціалістами з різних сфер. Важливість цього досвіду недооцінена, адже так підліток не лише знайомиться з професіями, а й формує правильне уявлення про них.

"Мою менті цікавили аж шість різних професій: від психолога, психіатра і кардіохірурга до перекладача, слідчого та бортпровідника. Спектр зацікавлень був настільки широкий, що вона просто губилася серед усіх цих можливостей. Тож ми обрали стратегію знайомства з кожною зі спеціальностей", — каже Валерія Дмуховська, менторка 10:11.

Під час спілкування зі спеціалістами старшокласницю найбільше цікавили запитання:

  • Вступу до університету. Як важко пройти конкурсний відбір? Чи є корупція?
  • Навчання. Чи дає університет достатню базу? Чи не переобтяжена програма зайвими дисциплінами?
  • Можливостей. Які програми міжнародних студентських обмінів є в університеті? Чи є практика?
  • Працевлаштування. Які особисті якості потрібні, аби працювати за фахом? Чи можуть студенти працевлаштуватися одразу після навчання? Чи відповідають реальності очікування від роботи? Які плюси та мінуси професії? З якими недоліками може змиритися саме той, хто дуже хоче працювати у цій сфері?

Спілкування зі спеціалістами та пошук відповідей на ці запитання допомогли майбутній абітурієнтці детальніше розібратися у специфіці різних професій та обрати ту, яка підходить найбільше. 

"Одна з менті розглядала близько восьми різних професій, більшість із яких мали творчий напрям. Тож ми почали спілкуватися з людьми, які працюють у цих сферах. Питали, які особливості вступу і навчання, в яких напрямах можна розвиватися, чи можливо цією професією заробляти на життя. Після кожної такої зустрічі ділилися враженнями і рефлексували. І хоча ми ще не охопили усі професії, які цікавлять менті, та на цьому етапі вона вже отримала конкретне розуміння, які спеціальності її більше цікавлять, а які — менше", — ділиться своїм досвідом менторка Єлизавета Герасимчук

Вона додає, що сьогодні деякі підлітки обирають професії серед тих, які найбільше на слуху. Якщо раніше було модно вступати на юридичний та економічний факультети, то сьогодні серед популярних напрямів, які розглядають старшокласники-учасники проєкту 10:11, — психологія, філологія та журналістика. Тому важливо переконатися, що дитина обирає професію на основі власних якостей та інтересів, а не продиктованих суспільством, родичами або друзями. 

Як підтримати дитину під час іспитів?

Наступний виклик, який постає перед абітурієнтами на етапі вступу, — складання іспитів. Це не менш стресовий період, під час якого дитина потребує підтримання та допомоги близьких. Психологиня Катерина Гольцберг пояснює, як розпізнати поміркований і надмірний стрес у підлітків, а також як допомогти дитині впоратися з хвилюваннями. 

"Стрес і хвилювання перед іспитами — це нормальна ситуація. Зазвичай ми уникаємо усіх стресів, але в деяких випадках вони можуть сприяти поміркованому напруженню й покращенню роботи пам’яті, давати мотивацію для досягнення бажаного результату. Водночас зараз велика кількість дітей перебуває у довготривалому стресі, на фоні якого підлітки стикаються з порушенням когнітивних здібностей і надмірною тривожністю, пов’язаною зі страхом не скласти достойно іспит", — зазначає експертка. 

Головними ознаками надмірного стресу є заціпеніння, нав’язливі думки та порушення сну. У такому стані дитина не може нічого робити або весь час виконує дії, не пов’язані з навчанням. Цей стрес шкодить, тому батькам важливо вчасно його помітити й зреагувати. 

У короткостроковій перспективі впоратися з хвилюванням дозволяють якісний повноцінний сон та заспокійливі ритуали. Це може бути якийсь талісман або дія, що знизить рівень напруги у дитини. Наприклад, захована під п’ятку монета. 

"Батьки можуть допомогти дитині у процесі підготовки: щось прочитати, пояснити. Інколи вступник просто фізично не може все осилити. Тож якщо ми вголос прочитаємо власній дитині якусь історію чи твір, що у цьому поганого? Навпаки, дитині буде приємно, вона відчуватиме віру в себе та підтримку", — додає Катерина Гольцберг.

Якщо ж говорити про попередження надмірної тривоги, то батьки з дитиною можуть розробити план Б на випадок, якщо іспит не вдасться скласти на достатньому рівні. Це знизить напругу, але, зазначає психологиня, план Б завжди послаблює план А. Йдеться про те, що за альтернативного легшого варіанту дитина може вкладати менше зусиль у складніший шлях. 

Як допомогти дитині обрати навчальний заклад?

На етапі вступу в абітурієнтів виникає безліч запитань стосовно майбутнього місця навчання. З чого почати та де шукати інформацію? На що звертати увагу при виборі навчального закладу? Менторка програми 10:11 Єлизавета Герасимчук радить спершу дати собі відповіді на такі запитання:

Де відбуватиметься  навчання: в Україні чи за кордоном? Після повномасштабного вторгнення РФ країни світу відкрили свої кордони для українців. У студентів з’явилися можливості навчання або участі в освітніх програмах в інших країнах, на які багато хто відгукнувся. Утім, зазначає менторка, насамперед потрібно визначити, чому дитина хоче вступати за кордоном.

"Прийнято вважати, що за кордоном краща освіта, але не завжди освіта в Україні є низької якості. Серед інших причин вступу за кордоном — бажання отримати досвід студентського життя з усіма його складовими: гуртожитком, студентськими спільнотами, новими знайомствами. В умовах війни і дистанційного навчання вступники часто втрачають цю можливість", — пояснює Єлизавета Герасимчук. 

Менторка радить зіставити ці чинники з фінансовими можливостями й оцінити доцільність навчання на бакалавраті в іншій країні. Ймовірно, про освіту за кордоном варто замислитися вже на етапі вступу на магістратуру, коли людина матиме чіткіше розуміння, у якій сфері вона буде працювати і поглиблювати свої знання. 

Яке місто обрати: далеко чи близько від дому? На цьому етапі дитині потрібно оцінити свою готовність і бажання жити окремо (про це розповімо пізніше). Навчатися у місті, звідки ти родом — теж правильний вибір, який може мати свої причини. Та в разі прагнення самостійності потрібно врахувати усі "за" та "проти": перспективи життя в гуртожитку чи оренди житла, наявності когось з близьких поруч, можливостей, які є у місті для самореалізації. 

Відповіді на ці запитання дозволять звузити вибір університету за географічним принципом. Наступний крок — пошук навчальних програм за напрямом. 

"Перше, що треба розуміти: є університет, а є факультети. Одні ВНЗ можуть бути погані в цілому, але даватимуть гарну підготовку за конкретним напрямом, а інші — навпаки. Тому шукати потрібно безпосередньо напрям і дивитися відгуки саме щодо нього. Наприклад, ми з менті шукали факультети з психології. Вона вже визначилася з методом, у якому хотіла б працювати, тож я проконсультувалася зі знайомими психологами. Я запитала, де, на їхню думку, дають найкращу підготовку та основу для роботи у цьому напрямі, і отримала у відповідь кілька назв університетів", — розповідає менторка Єлизавета Вовченко. 

Під час вибору університету вона також радить не звертати увагу на обіцянки на кшталт: "Як наші студенти працевлаштовуються після університету?", адже здебільшого пошук роботи залежить виключно від самої людини. Натомість менторка рекомендує зважати на те, чи є в університеті міжнародні програми обміну та навчання

Дитина — вже студент. Як пережити сепарацію?

Момент вступу в університет, особливо, якщо йдеться про заклад освіти в іншому місті, — це ще один крок до відокремлення дитини від батьків, який може бути болючим для обох сторін. Аби підготуватися до сепарації та зробити цей процес максимально комфортним, психологиня Катерина Гольцберг радить звернути увагу на таке: 

  • Визначте, що таке самостійність, які її засади, правила. Дуже часто батьки не можуть відпустити дитину, бо хвилюються за її безпеку. Тому ці правила потрібно проговорити разом з дитиною, пояснити, що ви вважаєте безпечним і небезпечним. Усвідомлення, що дитина розуміє і дотримується цих принципів, дозволить розтиснути міцні обійми.
  • Привчіть дитину піклуватися про себе: готувати їжу, прати речі, прибирати. Важливо, аби вона вміла обслуговувати себе самостійно, інакше постійна турбота візьме верх, а хвилювання посиляться.
  • Мотивація до навчання і розуміння поставлених завдань. Переконайтеся, що дитина обрала ту спеціальність, яку хотіла, і розуміє, для чого вона вступила до навчального закладу. Це стане запорукою її інтересу до освітнього процесу, цікавості до нових знайомств і студентського життя. 

"Є такий синдром спустошеного гнізда, коли діти покидають дім. У таких ситуаціях батьки часто сумують, відчувають розчарування від того, що тепер залишилися одні. І, звичайно, вони хочуть повернути дитину під опіку. Але важливо усвідомити: якщо дитина може і прагне самостійності, то ми маємо дати їй це. Адже лише так вона отримає більше соціального життя, зможе будувати стосунки у парі чи заводити нових друзів", — пояснює психологиня.

За словами Катерини Гольцберг, у такий період дитина не зобов’язана піклуватися про те, що відчувають батьки. Перед нею відкривається новий шлях і її ціль — рухатися вперед. А завдання батьків полягає у тому, аби не тримати дитину сильно і не загальмувати цей рух.