Як не збожеволіти від батьківства: 5 порад, як розумно забороняти щось дітям

Щоб уникнути крайнощів, батькам необхідно бути впевненими у своїх діях. Зібрали поради з нової книжки "Як не збожеволіти від батьківства" від видавництва Vivat та Освіторії.

Чи можна виховувати дитину без "не можна"

У Каліфорнії ще 50 років тому порівняли два стилі виховання. В одному дитсадку виховували дітей із родин, які вважали: треба якомога більше свободи, приймати синів і доньок такими, як вони є, щоб ті змалечку могли самореалізуватися. Тож і вихователі ні в чому їх не обмежували. 

За контрольну групу взяли традиційний дитсадок із чіткими правилами поведінки, заохоченнями та м’якими покараннями (ставлення в куток, відправлення на стілець порушників тощо).

Діти почувалися так, немов на них переклали відповідальність за наслідки їхніх вчинків, тож вони не могли комфортно почуватися.

Це давалося взнаки на їхньому емоційному стані, а також зменшувало ініціативність у спілкуванні (через побоювання зробити щось неправильно).

Отже, "правила гри" повинні бути, діти їх мають знати. 

Таке підвищення самооцінки не на користь: людина несвідомо обманює себе та інших, подаючи себе як всесильну.

Така людина вважає свої вміння та здібності кращими, ніж вони є насправді, дає обіцянки, яких не може дотриматися, часто намагається когось "врятувати".

Наприклад, підбирає чимало бродячих кішок і собак, створюючи проблеми сусідам і членам сім’ї. Дитина, яка не знала обмежень, неминуче зіткнеться з ними в дорослому віці. Пробувати й помилятися, зізнаватися у власних поразках та неідеальності їй теж буде складно. 

Впевненість, на противагу самовпевненості, завжди передбачає здорову самокритичність, здатність оцінювати свої вчинки, ресурси, брати на себе відповідальність. Отже, розумні заборони корисні для дитини. 

Як забороняти розумно

Заборони не можуть слугувати тiльки вашим iнтересам.

Усе починається ще з перших днів життя дитини. "Годуйте за розкладом, інакше малюк постійно "висітиме на грудях", мати буде виснажена без повноцінного відпочинку", – досі типова порада в пологових будинках. 

Вираховувати час годування та відмовляти в інший час геть усім дітям – помилка, яку робили ще наші батьки під впливом лікаря Спока. Треба ставитися індивідуально. Адже є чимало ослаблених дітей, тривожних, із хворобами травлення і таких, що не здатні активно висмоктувати норму з однієї спроби. Вони не можуть витримувати інтервали між годуваннями. 

Інший приклад – не брати дитину на руки, не звертаючи уваги на її крики. Бо інакше повсякчас проситиметься на руки. І що? Мовляв, це розбещує, маля перетворюється на тирана, а головне – незручно.

Дитина потребує емоційного контакту з матір’ю, ніжності, дотиків. Інакше вона виросте невпевненою в собі людиною з низьким емоційним інтелектом. До слова, діти Спока згадували про батька як про тирана, на якого вони були ображені все життя. Батьки певною мірою мають слідувати за дитиною в її бажаннях, настроях і захопленнях. 

Заборона щось активно робити, грати, шуміти, коли батьки хочуть тиші та спокою, – теж не виховання, а шкода. Мовляв, піди пограй з гаджетами, кіно подивися. І в підсумку діти підсаджуються на комп’ютерні ігри та бездумний перегляд фільмів. 

Заборон не може бути занадто багато 

Ви можете заборонити дитині ноутбук та смартфон, не дозволяти гратися з небажаними друзями, вважати іграшки та ігри дурницями, не дозволяти гуляти без дорослих. Однак такі заборони лише розпалюють бажання. Згодом діти наздоганяють усе те, чого були позбавлені в дитинстві.

Дитина з сильним темпераментом у підлітковому віці прагнутиме порушити відразу всі батьківські заборони.

Зі слабким – дійсно підкориться, але в підсумку батьки матимуть слухняну й абсолютно неготову до життя людину, адже вона не навчилася самостійності, за неї все вирішували.

Забороняти i собi також 

Чимало батьків скаржаться, що діти раз у раз порушують заборони, майже не запам’ятовують їх. Часто вони просто копіюють саме мам і тат, які кажуть одне, а роблять інше.

Батьківський приклад – фундамент виховання. Забороняєте дивитися мультики понад пів години? Чудово, але якщо самі не відриваєтеся від монітора, дитина почне бунтувати – відкрито чи потайки.

Боїтеся, що підліток почне курити? Тоді краще й самі відмовтеся від цього.

Ще приклад. Коли батьки конфліктують так, що родина починає розпадатися, дитина нерідко стає цапом-відбувайлом.

Її сварять за те, що грубіянить, не поважає дорослих. Але що вона бачить? Як тато і мама сваряться, лають одне одного, знецінюють, тож втрачають у її очах авторитет.

Заборони не мають бути несподiваними та непослiдовними.

Однак ще менше батьки замислюються про те, що заборони мають бути правилами, а не свавіллям або виплеском емоцій. 

Наприклад, дитина захоплено грається й покриває майже весь життєвий простір іграшками: тут у неї вокзал, а тут – шпиталь, магазин на кухні, коридором мчить поїзд. Батьки зазвичай милуються фантазією донечки/сина та дозволяють залишати все в такому вигляді на ніч.

Проте хтось із них наступного дня приходить перевтомленим, з головним болем, якась машинка потрапляє під ногу, все дратує. І ось вже дитина чує крики та звинувачення, що вона влаштувала гармидер, потрібно зібрати все негайно, а надалі грати лише в одному кутку дитячої кімнати. Це не заборона – це сплеск емоцій.

Краще впоратися з роздратуванням без дитини, а згодом спокійно подумати, що саме ви хочете заборонити, наскільки це важливо для вас і для дитини, а потім вже виважено вводити нове правило.

До речі, стосовно іграшок можуть бути різні рішення: іноді варто заборонити гратися в усій квартирі, бо це заважає відпочивати бабусі чи маленькому братику, іноді – ввести правило, щоб дитина складала більшість іграшок до маминого чи татового повернення з роботи, а іноді – дозволити "будувати свої світи".

Заборони потрібно доступно пояснювати 

Є правила, які маленька дитина не може осягнути, але варто повторювати спрощені пояснення і силоміць утримувати від небезпечних речей.

З віком дитина все зрозуміє. Скажімо, малюк не знає, що таке розетка та електрика, можна пояснити, що в ній своєрідний вогонь, який робить дуже боляче. До певних правил необхідно просто "дорости". І маленькій дитині, і підлітку пояснювати варто один-два рази.

Постійні розмови на цю тему ні до чого, часом це спроба дитини виправдатися та звільнитися від заборони. Надалі коротко нагадуйте: "Ми цього не робимо".

Текст Аліни Мірошнікової, фахові поради дитячої психологині Олени Шамрай.  Поспілкуватися про свідоме батьківство із запрошеними експертами можна буде на Книжковому Арсеналі 25 червня.