"Це не просто жарти". Під час війни зростає насильство серед підлітків – як його розпізнати

До міжнародної акції "16 днів проти насильства" LIGA.net разом із фондом "Твоя опора" пояснює, як розпізнати небезпечні сигнали, куди звертатися по допомогу і яку підтримку дітям можуть надати дорослі в складний період.

Цифри, які не варто ігнорувати

"Кількість звернень щодо насильства зросла приблизно на 26%. Це свідчить про загострення проблеми та підвищення вразливості дітей. Але також і про те, що вони частіше наважуються звертатися по допомогу", – каже Тетяна Харьківська, консультантка Нацгарячої лінії "Ла Страда-Україна".

За 9 місяців 2025 року надійшло 23 472 звернення, це на чверть більше, ніж на початку повномасштабного вторгнення.

Найчастіше діти повідомляють про психологічне насильство, емоційний тиск і приниження, ігнорування потреб, погрози, поєднання психологічного та фізичного насильства.

За даними ювенальної превенції Нацполіції, найпоширеніші випадки – фізичне та психологічне насильство, а також кібернасильство. За десять місяців 2025 року поліція отримала понад 100 000 заяв про домашнє насильство. 3 722 з них – від дітей.

Психологічне навантаження, міграція, втрата соціальних зв’язків і недоступність навчального процесу збільшили ризики конфліктів і проявів насильства серед дітей, – розповідають у Ювенальній поліції.

Коли насильство стає контентом

Резонансні інциденти останнього року показують, наскільки різними можуть бути прояви насильства. У Білій Церкві група підлітків знімала знущання з 12-річної дівчинки. У Києві школярки побили 14-річну знайому, інші знімали відео та поширювали в чатах. У Львові 15-річна дівчина побила молодшого хлопця, а подруга фільмувала інцидент. На Миколаївщині двоє хлопців зняли бійку з однолітком, а на іншому столичному випадку троє підлітків по черзі били школяра на дитячому майданчику – відео опинилося в мережі.

Ситуацію ускладнює зростання сексуалізованого насильства онлайн: за даними Proinsight Lab, кожен третій підліток отримував небажані сексуальні повідомлення або стикався з вимаганням інтимних фото.

Чому це трапляється: вплив сім’ї, війни, пубертату та онлайн-світу

Психологиня "Твоєї опори" Надія Онищук пояснює: багато проявів агресії мають коріння у домашньому середовищі – авторитарності, покараннях, емоційному нехтуванні або недостатній увазі.

Непрожиті емоції, хронічна тривога, відсутність підтримки – усе це переноситься у шкільне середовище. Підлітки можуть "виливати" внутрішній хаос в агресії – вербальній або фізичній.

Переїзди, розлука з батьками через службу, блекаути, стрес дорослих – усе це підсилює тривогу та імпульсивність дітей.

Гормональні зміни роблять підлітків емоційно вразливими – будь-який конфлікт здається масштабнішим.

Анонімність і "безкарність" нормалізують жорстокість, додає психологиня.

Наслідки для всіх: постраждалих, кривдників і свідків

Насильство завжди має довгострокові наслідки для всіх учасників ситуації. За словами Надії Онищук, постраждалі найчастіше переживають пригнічення, замкненість, втрату інтересу до спілкування з рідними та однолітками.

У кривдників можуть формуватися спотворені уявлення про взаємини, складнощі з довірою, відсутність справжніх друзів та нездатність будувати здорову комунікацію без агресії.

Свідки насильства нерідко живуть із провиною, що не втрутилися, або зі страхом за власну безпеку. Саме тому дорослим важливо уважно стежити за змінами в поведінці та настрої дітей: своєчасне втручання може повернути дитині відчуття безпеки та допомогти пережити складну ситуацію.

Найголовніше, щоб дитина не залишалася наодинці. Вона може не сказати прямо, але завжди відчуває, коли дорослі поруч", – звертає увагу Валерія Татарчук, засновниця фонду "Твоя опора".

Як підтримати дитину після насильства

Коли дитина чи підліток стикається з насильством – вдома, у школі чи в інтернеті – найважливіше, що можуть зробити дорослі, – не залишати її наодинці із проблемою. Що потрібно?

• перевірити, чи потрібна медична допомога;

• створити спокійну атмосферу;

• запитати про базові потреби;

• дати можливість говорити або мовчати;

• використовувати фрази підтримки: "Ти в безпеці", "Я поруч";

• не знецінювати ("не плач", "тримайся");

• допомогти з подальшими діями (гарячі лінії, поліція – за згодою дитини).

На сайті фонду "Твоя опора" є мапа корисних контактів, де зібрані ресурси екстреної, психологічної, правової та інформаційної допомоги.