Ми схильні думати про пам'ять людей як про хорошу або погану. Однак хтось може мати надзвичайну здатність детально згадувати минулі події, але поставати перед труднощами, коли потрібно запам'ятати номер телефону. Хтось фантастично запам'ятовує цифри, але не може переказати і найпростіший текст.

Ці, на перший погляд, суперечності виникають через складність нашої пам'яті. Насправді пам'ять складається з кількох систем, підтримуваних різноманітними нейробіологічними структурами й механізмами, що змінюються залежно від того, що ми вивчаємо і як це робимо.

Наприклад, вивчення нової мови не використовує ті самі мозкові механізми чи процеси, що й наукова інформація. Через це важко узагальнити, яка стратегія запам'ятовування буде ефективнішою в освітньому середовищі.

Журнал The Conversation пропонує корисні поради, як поліпшити свою декларативну пам’ять, грубо кажучи, це пам'ять про факти, дати, імена, минулі події, поняття. LIGA.Life переказує найцікавіше з публікації.

Стратегії запам’ятовування та мнемоніки

Дослідження з людьми, які можуть запам’ятовувати велику кількість інформації, показали, що, хоча генетика частково пояснює різницю в здатності запам’ятовувати, люди можуть розвинути виняткову здатність до запам’ятовування за допомогою стратегій, які вони практикують протягом тривалого часу.

Найпоширенішими техніками є мнемоніки, вони ґрунтуються на створенні ментальних образів.

Цей метод полягає в тому, щоб пов’язати елементи, які потрібно запам’ятати, із конкретними місцями. Наприклад, ви можете запам’ятати список покупок, подумки пройшовши маршрут до роботи й залишивши речі зі списку в різних місцях на цьому шляху. Коли вам потрібно їх пригадати, достатньо буде подумки повторити цей маршрут.

Такий спосіб широко використовують експерти з пам'яті, і дані нейровізуалізації показують, що під час запам’ятовування у людей активуються ділянки мозку, відповідальні за обробку просторового середовища.

Ефективність мнемонічних стратегій базується на трьох основних принципах:

  • пов’язуйте інформацію, яку хочете вивчити, з тим, що вже знаєте;
  • запам'ятовуйте маршрут доступу до інформації разом із самою інформацією, щоб швидко її відновити;
  • практика вдосконалює: тренування та практикування перших двох процесів є ключовими для розвитку гострої та гнучкої пам'яті.

Однак, хоча просторові або вербальні мнемонічні техніки є надзвичайно ефективними, їх реальне застосування в повсякденному житті обмежене.

У школі їх можна використовувати для вивчення списків – скажімо, назв планет або хімічних елементів, але не для складніших матеріалів чи інформації.

Кодування спогадів і мережі знань

Створення спогаду починається, коли інформація вперше сприймається, каталогізується та кодується в мозку. Відомо, що найважливішим чинником у вивченні нової інформації є не бажання чи намір вчитися, а те, як ми працюємо з інформацією.

Глибоке оброблення інформації через її зв’язок з уже наявними знаннями є ключовим для полегшення запам’ятовування – набагато ефективніше пов’язувати нову інформацію з тим, що ми вже знаємо, ніж просто механічно повторювати її.

Отже, важливо створювати широкі мережі знань, у які можна інтегрувати нові знання. Наприклад, запам’ятати дату виборів першого президента США буде легше, якщо пов’язати її з іншими відомими нам історичними подіями. Дослідники називають це семантичним кодуванням.

Процес відновлення спогаду не менш важливий, ніж процес його кодування. Ми часто знаємо щось, але не можемо отримати до цього доступу, наприклад, коли ім'я людини буквально "крутиться на язиці", але згадати його не вдається.

Щоб тренування пам'яті було ефективним, потрібно зберігати ключі доступу до інформації разом із самою інформацією. Регулярна практика є важливою для ефективного та швидшого запам’ятовування.

У школах найефективнішим підходом є не просто навчання технік запам'ятовування, а допомога учням у розумінні того, як працює їхня власна пам'ять. Загалом, що більше знань вони вже мають і що довше практикують ефективні стратегії запам'ятовування, то легше вони засвоюватимуть нову інформацію.