Власні ресурси мають фінал. Як допомогти країні, щоб перемогти – поради від волонтерки
Як треба допомагати Україні та нашим військовим, щоб перемогти – радить відома лікарка і волонтерка Наталія Лелюх: "За тиждень війни мені написали багато людей. Дуже багато. І продовжують писати. На основі маленької за часом і величезної за кількістю вибірки, я можу зняти інформаційні вершки щодо того, як треба допомагати ЗСУ та нашій країні перемогти".
Правило перше. Фінансове
Зрозумійте, що власні ресурси мають фінал. Що не лише економіка рассіі прямує в жопу. Що економіка України вже давно там забронювала собі місцинку.
Ваші доходи до перемоги й одразу після неї сильно знизяться.
Особливо, якщо ваш бізнес не пов'язаний з відновленням інфраструктур і не бюджетний за забезпеченням. Так, нам допоможуть інші країни і рассія відповість за скоєне, але хвиля допомоги дуже висока на тлі постійних картинок розбомблених будинків. Щойно вони зійдуть зі світових екранів, ми перестанемо бути цікавими для інвестицій і широка річенька гуманітарної допомоги стане тоненьким струмочком.
Тому:
чітко визначте для себе ваші ресурсні можливості;
спробуйте підрахувати свої майбутні доходи в найближчі 6 місяців;
спрямуйте свої сили на створення ресурсу власного забезпечення та існування вашої родини, бо стабільне життя – це завдання не лише для держави, воно насамперед ваше;
за наявності стабільного забезпечення зрозумійте, яка щомісячна сума зможе бути для вас комфортною в якості благодійності та волонтерства, щомісячна і довга;
з 2014 року я знаю багато людей, які виснажились і не змогли відновити ні свій фінансовий, ні моральний стан, а Україні такого точно не треба;
переказуйте кошти офіційним джерелам допомоги, наприклад, чудова програма Привату за Бонус Плюс, або на офіційні рахунки благодійних фондів.
Правило друге. Медикаментозне
Те, що зараз відбувається, з одного боку, демонструє всю велич нашого народу, а з іншого, стає ілюстрацією "нанести добро" всіма можливими засобами.
Наприклад, є завдання – викопати криницю. Група людей бере лопати й починає копати. Викопує 50 м і доходить до шару води, яку не можна вживати в побуті, бо нирки відпадуть.
Люди погані? Чудові, копали три дні, не їли і не спали. Але на виході – нуль. Бо треба було поцікавитись, на який глибині потрібна вода і де копати.
Тому:
якщо хочете брати участь у закупівлі ліків, завжди робіть це адресно. Тобто у вас є чітке замовлення на конкретні препарати й засоби від конкретної особи або закладу, існує максимально чіткий ланцюжок логістики і всі необхідні документи для відправки-отримання вантажу, і є – найголовніше! – контактна особа, яка потім всі ці ліки та засоби забере.
Реальна особа, а не "ми тут прочитали список в інтернеті, або нам сусідка медсестра сказала, і от ми вам купили".
Якщо ви такого замовлення не маєте, будь ласка, не накопичуйте на волонтерських складах поклади арбідолу і протефлазіду.
Той, хто все купив, почухав своє почуття власної значущості й ніби долучився до допомоги, а допомоги немає ніякої, а волонтерам потім ці протефлазіди в раковину виливати.
якщо ви обіцяєте доставити вантаж з-за кордону, пройдіться всім логістичним ланцюжком і знайдіть слабкі ланки у вигляді дозволів, мокрих печаток (які зараз майже неможливі) і правил реєстрації лікарських засобів на території України;
не купуйте препарати "для цивільних", якщо ви не є мережею аптек і не можете купити партію, яка буде розповсюджуватись саме через аптеки.
Бо кінцевий споживач у вигляді баби Валі не буде підписаний на телеграм-канал волонтерів, вона піде шукати свій ніфідіпін в аптеку, де вона завжди його брала. А ресурсів волонтерів міста не вистачить на ходити по хатах і розносити ліки.
Правило третє. Ресурсне
Цей "дощ" надовго. На жаль. Не дні, а місяці, а то і роки нам треба буде відновлюватись і відновлювати країну, яку спаплюжив ворог. Зараз ви робите неможливе, дивовижне і весь світ захоплюється вами. І я також.
Але. В жодної людини не буде змоги гнати цю хвилю місяцями.
Уже зараз, якщо ви не з автоматом на передовій, і не зі скальпелем в операційній, спробуйте докладати зусиль в розробці стратегій з відновлення: вулиць, будинків, психікі, здоров'я людей.
За місяць ми почнемо відчувати проблеми з певними продуктами та послугами. Вже зараз треба розуміти, як ми будемо це робити.
Створюйте спільноти, створюйте маленькі кроки на шляху до нарешті вільної і незалежної України. Це нецікавий шлях, без героїчних самопожертв і пострілів в спину. Але він капець який необхідний.
Співайте колискові дітям українською, пишіть щоденники і хроніки подій, холодною головою фільтруйте нові популістські хвилі, які вже здіймаються над нами.
Подивіться відео з надання першої медичної допомоги нарешті!
А то 40% людей з медичною освітою не знають, як користуватись турнікетом і просить в шпиталь на передовій пробіотики, де лактобактерії окремо, а біфідобактерії окремо (я волала вголос!).
Поки ми тримаємо небо, у вас є завдання:
Ви не уявляєте, скільки у нас буде роботи, коли це все закінчиться.
- Якщо поряд з вами мешкає родина з важкими лежачими хворими, не полінуйтесь, зайдіть до них, спробуйте допомогти їм особисто, а не через "волонтерів".
- Зараз помирають не лише на передовій. Помирають одинокі хворі люди. І лежать декілька діб. Бо ніхто не приходить і не телефонує. Можливо, ви зараз можете формувати ланцюг надання подібної допомоги.
- Посівна! Починається посівна. Нам всім треба буде щось їсти. Не завтра, а в жовтні й січні 2023 року. Починайте посівну. Допомагайте там. Якщо вас закинуло подалі від великих міст.
Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин