Якщо ви встановите ці 7 кордонів зі своїми батьками, вам має стати легше жити як дорослим

Встановлювати кордони для своїх батьків у дорослому віці може бути непросто. Але це потрібно і для вашого добробуту, і для здоровя ваших з батьками стосунків. Кордони – це про повагу до себе та своїх потреб. Які слід встановити і що робити, якщо не працює, розповідають експерти в статті для HuffPost. LIGA.Life переповідає найважливіше. 

Кордон 1: Ніяких коментарів про моє тіло

Це про звичку частини батьків коментувати вагу та форми своїх дітей упродовж всього їхнього життя, і давати про це поради. Часом батьки хочуть похвалити якісь зміни, але не завжди це комфортно чути дітям. Тому якщо вам такі коментарі не ОК – припиняйте їх, радить психолог Джо-Ель Карабалло.

Що сказати: Наприклад: "Мені не цікаво обговорювати це" і змінити тему розмови. А якщо це комплімент, можете подякувати і додати, що все ж тема вашого тіла не є комфортною для обговорення. Якщо мякі прохання не допомагають, можна навіть сказати: "Якщо ви не можете припинити обговорювати моє тіло і те, що і як я їм чи не їм, мені доведеться піти".

Кордон 2: Обмежені розмови про мої гроші

Коли ви дорослі і самі себе забезпечуєте, може бути важко вислуховувати коментарі батьків про те, як вам з ними поводитися і як витрачати. Батьки можуть мати добрі наміри, переконатися, що ви у фінансовому плані добре стоїте на ногах. Але ви не маєте відчувати обовязку слідувати їхнім порадам і звітувати про витрачені чи зароблені гроші.

Що сказати: Можна обережно сказати щось на кшталт: "Я розумію, що ви за мене переживаєте. Що хочете найкращого. Але мені комфортно розпоряджатися моїми фінансами так. І більше я не хочу цього обговорювати". Якщо батьки продовжують втручатися, можете додати: "Я більше в цих розмовах участі не братиму".

Кордон 3: Ніяких щодо мого вибору кар'єри

Є батьки, які тиснуть на дітей, аби ті вибрали собі конкретну професію, обрану батьками. Зазвичай такий тиск іде від бажання батьків дати дитині найкраще.  Але це шкодить дітям. Вони потім все життя можуть почуватися недостатньо хорошими чи сумніватися у власному виборі.

Що сказати: Можна щось на кшталт: "Дякую за ваші переживання за моє майбутнє. Але це моє життя і я маю ухвалити рішення, яке вважаю найкращим для себе, і буду вдячний / вдячна вам за підтримку. Якщо це неможливо, попрошу вас мовчати по цій темі".

Кордон 4: Обійдімося без непроханих порад

Психотерапевт Раян Ховс помічає серед своїх клієнтів тенденцію, що їхні батьки постійно хочуть дати непрохані поради – по їхній роботі, стосунках, батьківству, грошах, релігійності тощо.

Це може бути від хвилювання або недовіри до здібностей своєї дитини, каже психолог. Батьки можуть вважати, що ще недостатньо підготували дитину до дорослого життя, А в дитини, яка вже доросла, це виклікає часом і злість. Це сигнал, що кордони порушені. Якщо вам потрібна їхня порада, ви про неї попросите. 

Що сказати: "Дякую, що виховали мене людиною, впевненою і відповідальною за свої вчинки, це чудовий подарунок. Тепер я можу ухвалювати власні рішення і приймати їхні наслідки. Я вчитимусь на своїх помилках. Якщо потребуватиму вашої поради – скажу. Якщо не прошу – давайте домовимось, що це означає, що поради зараз небажані". 

Кордон 5: Жодних пліток про членів сімї. Нікому.

Часом батьки в розмовах з іншими розповідають приватні речі про своїх дорослих дітей чи інших родичів, навіть якщо не мають морального права цю інформацію розголошувати. Бо вона не їхня, каже психологиня Елісон Харт. І ви не мусите з цим миритися.

Що сказати: "Мені некомфортно від цієї розмови, я не буду брати в ній участь. Я не говоритиму про когось у родині без його / її участі. Це не наша інформація, щоб ми нею отак ділилися, тому я йду".

Кордон 6: Більше ніяких намагань "виправити" емоції інших

Для здорових стосунків важливий принцип: "Я не намагаюся керувати твоїми емоціями чи контролювати свої почуття своєю поведінкою – і ти не роби цього зі мною", пояснює сімейна терапевтка Кейт Штоддарт.

Це означає, що ми дозволяємо нашим батькам мати негативні емоциї і не намагаємося виправити чи забрати їх. І чекаємо цього ж від них. Усі ми маємо право переживати розчарування, злість, фрустрацію, смуток і не питати на це дозволу. І не маємо іди на поступки через тиск на емоції інших.

Що сказати: Якщо ви не можете приїхати до батьків цього Різдва, можете так і сказати, що цінуєте їх, любите, але так цього року буде для вас краще. Якщо починається емоційний тиск, можете спокійно повторити, що те, що ви не приїдете, не означає, що ви не любите їх. А що так справді для вас цього року буде краще. 

Кордон 7: Не думайте, що ми робитимемо все так, як робили у минулому

Коли дитина стає дорослою, позиція батьків про "буде так, бо ми завжди так робили" більше не працює. Можливо, ваша сімя щороку в грудні їздила в Карпати. Але тепер ви хочете цей час використати на волонтерство чи час із друзями. Або ви раніше щонеділі обідали у батьків, а тепер у вас є власні діти і вам хочеться просто побути вдень з ними вдома. Тому слід провести чесну і відкриту розмову з батьками, що обставини змінилися, тому треба шукати компроміс.

Шо сказати: "Я ціную багато хороших моментів і спогадів, які в нас були в минулому. Але часи змінюються. Ми виросли. Давайте про це поговоримо. Ми б хотіли поговорити про те, як тепер будемо проводити свята, відпустки та наші зустрічі, щоб всім було комфортно у майбутньому".

Якщо кордони виставити не вдається, не мучтеся поясненнями знову і знову, запасіться фразами "Ні, дякую", "Це не для мене", "Я не знаю, маю про це подумати, і потім повернуся з відповіддю", "Це те, що я вирішив, обдумавши інші варіанти", "Я дам знати, якщо потребуватму допомоги в обдумуванні цього".