Якщо коротко. Питати: "Що сталося?", "Як отримав поранення?", "А ти вбивав?" та казати "Одужуй!", "Тримайся!" – не є нормою. Якщо людина захоче – розповість сама, що сталося. Люди, які втратили кінцівки, не хворі, не всі люди з інвалідністю отримали інвалідність внаслідок війни.

Дивитися із захопленням та вдячністю – ок. Людина це відчуває. Спитати про протез – нормально. Але тільки якщо вам дійсно цікаво і ви готові слухати про це. Спитати про протез, щоб просто щось спитати, бо вам незручно – ненормально.

Жартувати про залізні ноги можна. Але тільки якщо ви близькі та знаєте, через що проходить людина. На ці жарти має бути дозвіл. Як сказав Олексій, який втратив обидві ноги: "Мені можна. Тобі – ні".

Дякувати – нормально. Просто підійти та сказати: "Дякую". Або прикласти руку до серця — маленький жест поваги, якого маємо навчитися.

Пропонувати гроші – ненормально. Подарувати сувенір або лишити щось символічне – нормально. Це про повагу. Гроші принижують. Хочете допомогти грошима – донатьте.

Тягнути дитину за руку якомога далі від людини з протезом – ненормально. Пояснити дитині, що деякі частини тіла можуть бути штучними – нормально. Це частина нашого майбутнього. Якщо хочемо жити довго, всі будемо мати протезовані частини тіла.

Повторю це ще раз – відсутність кінцівки не робить людину інакшою.

Не робить людину слабшою.

Не робить людину гіршою за вас.

Навчіться дивитися з повагою та захопленням замість жалю та розпачу.

Ми будемо країною людей з інвалідністю. Це не зробить нас слабшими. Це ще більше зробить нас нами, бо це частина нашої історії, частина історії, як ми боролися за нашу незалежність та право жити своїм життям.

 

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росієюлюди з інвалідністю