Є чимало вимірів ідентичності, але так чи так усе зводиться до запитання "хто я?".

Хто я біологічно? Хто я гендерно? Хто я соціально? Хто я культурно, політично, економічно тощо. Серед усіх "хто" чи не найскладнішим є "Хто я мовно?".

Якщо усі ідентичності є ціллю процедури з’ясування, де мова лише засіб з’ясування, то щодо мовної ідентичності – це і ціль, і засіб.

Маємо багато різних визначень та інтерпретацій поняття ідентичності. Від лаконічного "ідентичність – це певна тотожність і тяглість нашого Я", що його наводить Антон Дробович, до багаторівневого осмислення ідентичності через призму еволюційного мислення Валерія Пекаря.

Однак, особиста ідентичність (самоідентичність, Self-identity) – це, крім іншого, здатність індивіда підтримувати і продовжувати певний наратив, оповідання, історію власного "Я", здійснений у мові. Інакше кажучи, ідентичність може бути присутньою лише за умови присутності мови.

Людина — єдиний ссавець на Землі, який розмовляє, послуговуючись певною системою знаків-сенсів. Ба більше, як каже Джером Брюнер у Life as Narrative: "Cаме життя невіддільне від розповіді про нього, або відвертіше, життя не таке "як є", а таке, як ми його інтерпретуємо і ре-інтерпретуємо, оповідаємо і переповідаємо". Чи ще інакше — життя є те, що відбулося в мові. Тому людина доросла може і має як ставити собі запитання "хто я?", так і намагатися відповідати на нього.

Послуговуючись барвами, мовну ідентичність можна зафарбувати в один колір або скористатися палітрою кольорів. Монохромність притаманна мовній ідентичності традиційної, так би мовити, моноспільноти – герметичної, монорелігійної, монокультурної, мономовної, а також людині, що живе в такій спільноті. Поліхромність у мовній ідентичності з’являється у відкритій гетерогенній, полірелігійній, полікультурній модерній спільноті.

За логікою речей перетворення монохромності на поліхромність не мало б завдавати шкоди. Але коли йдеться про засадничий елемент ідентичності людини чи спільноти, то це один з найскладніших викликів, пов’язаний з руйнуванням одного і виникненням на його місці іншого. Мовна моноідентичність і мовна поліідентичність взаємовиключні. Тут або одна, або багато.

У багатомовному світі навіть якщо знати і послуговуватися винятково і свідомо однією мовою, інші мови, серед яких триває життя індивіда чи спільноти, видимо або невидимо задіяні у конструюванні мовної ідентичності. За таких умов намагання зберегти мономовну ідентичність неминуче зазнає краху.

Проблема в тому, що якщо не уникнути краху, можна зникнути, але якщо не пройти через цей крах – також можна зникнути. Тому треба думати не як вберегти свою мономовну ідентичність, а як відкритися на складну, мозаїчну полімовну ідентичність і не втратити власного Я.

Відповідаючи на цей виклик, маємо шанс зрозуміти "хто я/ми мовно" і як з цим жити у відкритому світі ХХІ століття.

21 серпня 2021-го, в рамках Фестивалю Ідей 2021, Орися Демська взяла участь у панельній дискусії "Сучасна українська ідентичність: у пошуках себе", на якій мова йшла про основні складові того, що визначає нас як українців. 

Опубліковано на правах інформаційного партнерства

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
українська мовамовадемська орисямовна ідентичністьмономовна ідентичність