100 днів великої війни. "Проскочити якусь стадію прийняття – не вийде" – психотерапевтка

П’ять психологічних стадій, які проходить людина, що має смертельний діагноз, описала Елізабет Кюблер-Росс ще минулого століття. Потім науковці помітили, що ті самі стадії проходить родич або друг померлого. А згодом розібралися, що всі ми проходимо ці п’ять стадій, коли відбувається щось жахливе або коли є подія, яка ділить життя на "до і після". Як 24 лютого. 

Відтоді вся територія України не є цілковито безпечною для життя. Десь – дуже небезпечна, десь "безпечна, наскільки це можливо", як кажемо між собою. 

Упродовж цих 100 днів ми проходимо всі стадії прийняття неминучої правди: 

1) у нашій країні повномасштабна війна, 

2) на нас напали росіяни, 

3) фронт великий і закінчиться не скоро. Ніхто не знає, коли саме ми знову зможемо жити мирно.

5 стадій прийняття

Перша стадія — заперечення: Ми думаємо: "Не може бути", "Я зараз засну, прокинуся і все знову добре", "Ще трохи і наші все звільнять", "Не треба виїжджати, ще не дуже вибухає, от як йоб*е, тоді будемо розбиратися" та інше.

Друга стадія — гнів: "Це не може бути правдою?! Якого біса!", "Зеленський! Точно все через нього", "От понаїхало сюди всяких, машину тепер немає де поставити", "Ненавиджу росіян, нехай всі повиздихають" та інше.

Третя стадія — торг: "От зараз ленд-ліз підписали, приїде купа зброї і ми швидко переможемо", "Нічо, що в селі міни і кажуть, що небезпечно, я туди хочу вже", "Як каже кум/тато/бабця/сусід, все буде добре".

Потім приходить розчарування, що реальність така, яка є. І приходить наступний етап.

Четверта стадія — сум. Ми думаємо: "Це нестерпна трагедія", "Так багато горя і смерті", "Ні в чому немає сенсу", "Горить хата, гори і сарай". Хочеться просто лягти і не вставати. Втома, безнадія і відчуття тотальної безпомічності.

П’ята стадія — прийняття: "Так, тут є вибухи, але я залишаюся, бо це мій вибір", "Я роблю те-то під час війни, бо вважаю це правильним", "Я можу робити щодня те-то, що наближає перемогу", "Для облаштування свого життя роблю ось це". Це стадія, на якій викристалізовується роль кожного у війні, "своє місце". Є розуміння, як саме працює побут і щоденна рутина. Є війна і є життя. Робота і відпочинок. Служіння і піклування про себе водночас

Що робити з собою на кожній стадії

Для початку – зрозуміти, де ви. Можете колотитися між кількома, проте проглядатиметься закономірність за останні пару тижнів. Можете прямо зараз це проаналізувати. Що робити:

1. Заперечення — дати собі там набутися і водночас нагадувати про реальність. Дивитися фото, відео, читати інтерв’ю, новини. Якщо вам дотепер вдалося втриматися на етапі заперечення, то з’їздіть у центр компактного проживання тимчасово переміщених осіб і поволонтерте там чи в населений пункт, який вже звільнено. 

Проте в кожного свій темп. Поважайте свій і темп своїх рідних.

2. Гнів — проявляти гнів і злитися. Матюкатися — нормально (якщо це підсилення і форма вираження гніву, а не вставні слова). Говорити прямо: "Я дуже гніваюся на…", "Мене злить…". Не чіпати: дітей, собак і сусідів! Бо під гарячу руку зазвичай потрапляють рідні і слабші. Регулярно займатися фізичною роботою чи спортом, бо гнів "сидить" у м’язах.

3. Торг — зупинити себе від швидких рішень. Почекати два тижні. Якщо буде і далі хотітися — то зробити.

4. Сум — горювати, плакати, писати сумний щоденник, слухати щемкі пісні. Сльози мають дно, точно. Дайте собі посумувати і вам покращає.

5. Прийняття — адаптовуйте життя до нової реальності. Коли є прийняття реальності, можна більш відповідно змінювати звички, приймати сміливі рішення, видихнути і робити те, що є можливим.

Хронічний стрес

Хронічний стрес — так називається стан, в якому ми живемо зараз і ще будемо жити. Нашим щоденним життям стали небезпека життю та здоров’ю, переїзди, втрати, жахливі новини, повітряні тривоги, економічні труднощі. 

Через це тіло може переживати багато втоми і можуть загострюватися хронічні хвороби. Ви можете втратити чутливість. Наприклад, коли читаєте новини, вже не так страшно, огидно, боляче чи злосно. Це нормальна реакція, адже можна з'їхати з глузду, якщо мати високу чутливість постійно. 

Разом з цим, робіть для себе моменти в яких дозволяєте собі вразливість. 

Під час хронічного стресу надважливо дбати про тіло! Слідкувати за харчуванням, сном, фізичною активністю. Не змушувати себе працювати, якщо немає сил. Ставтеся поблажливіше до своїх проколів чи неідеальності близьких.

5 коротких правил для психологічної гігієни

1. Ви все робите правильно. Виходячи з тих можливостей, які є.

2. Для кожного зараз буде своє "правильно", бо в кожного різні можливості і різні відповідальності.

3. Будь-які емоції нормальні. Плакати — ок. Кричати, матюкатися і злитися — ок (окрім на дітей і тварин).

4. Важливо навчитися жити під час війни, а не чекати швидкого завершення.

5. Якщо погано почуваєтесь — зверніться до сімейного лікаря і психолога. Можна отримати психологічні консультації онлайн безкоштовно і конфіденційно. Ось тут можна записатися. Якщо потребуєте юридичної консультації – гаряча лінія: (099) 507 50 90, (068) 507 50 90, (093) 507 50 90.

Нас всіх чекає посттравматичний ріст. Це неминуче. В кожному з нас прокинуться ті ресурси, яких ви навіть не очікували.

Ви сміливіше робитимете вибори на користь покращення життя. Навчитеся говорити правду собі та іншим. 

Оточення очиститься від "несвоїх" людей, натомість добре стане видно хороших і важливих. 

Анна Шийчук, психотерапетка, координаторка Служби турботи про психічне здоров'я БФ "Право на захист", для LIGA.Life