Десять українських альтернатив: як замінити російські звороти "рука в руку", "во весь дух" та інші

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із черговим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Минулого тижня ми з вами розбиралися з усталеними російськими конструкціями, які давно й міцно закріпилися в усіх у головах, і шукали для них природні українські відповідники, які прикрасять будь-чию мову – хоч усну, а хоч писемну. Сьогодні продовжимо досліджувати цю тему, але спробуємо її урізноманітнити.

Але спочатку – короткий ліричний відступ.

Я давно спостерігаю за нашими спробами якось вивищитися над росіянами в мовній царині. Останні років 20 в інтернеті, скажімо, гуляють картинки, де одному російському слову масло відповідають кілька українських (масло, олія, мастило тощо), малюнки, де росіяни все открывают, а ми відкорковуємо, відчиняємо й розплющуємо, набори фактів про найдавнішу українську мову, що походить від санскриту, й російську, що виводиться з української, тощо. Усі вони, в принципі, покликані створити враження, що російська мова неповноцінна, недосконала, бідніша, ніж наша, та й узагалі варта кпинів і сміху (на відміну від нашої). Причини й підстави появи таких матеріалів очевидні й зрозумілі всім, тому зупинятись на них не будемо. Але по суті більшість із них – це ідеологічне видавання бажаного за дійсне. Воно шкодить, бо коли хтось почне перевіряти факти, виявиться, що все десь не зовсім так, а десь і зовсім не так. А якщо неправдивим виявився один матеріал, то, може, і з рештою статей чи колонок будуть проблеми?

Виходити з тези про неповноцінність/меншовартість однієї мови порівняно з іншою взагалі не дуже етично й коректно. Росія кинула на розбудову цієї тези шалені гроші й досі працює в цьому напрямі, але вже значно смертоноснішими інструментами, просто винищуючи українців як народ і щодня зменшуючи кількість носіїв української. Для обґрунтування своєї нелюбові до росіян чи російської мови цих обставин цілком досить – тож можна не плодити неправд. Кінець ліричного відступу.

Сьогоднішній матеріал про те, як довші російські конструкції можна замінити одним українським словом, – для тих, хто починає говорити українською, вчить її після російської й потребує нових красивих слів. А ще для тих, кому давно бракувало автоматичної заміни давно засвоєних російських фраз українськими. Ну, і, звісно, для всіх інших – охочих говорити й писати українською. Поїхали!

"Прежде всего" – насамперед / передусім

Українське слово насамперед складається з трьох слів на сам перед, зручно склеєних докупи, а передусім – із двох (перед усім). Обидва вони значать те саме, тож на письмі й у мовленні їх можна чергувати одне з одним для розмаїття.

"В большинстве случаев" – здебільшого / переважно

Тут теж два рівнозначні варіанти заміни. До речі, якщо ви досі кажете переважна більшість – можете казати просто більшість, бо вона й так переважна (більша, ніж меншість). Звісно, я читав аргументи про те, що, мовляв, 51 зі 100 – це просто більшість, а 80 зі 100 – це вже переважна більшість, але мені здається, що в таких випадках краще просто навести цифри, аби зразу було видно, що ви маєте на увазі, бо переважність у кожного своя. Більша половина казати теж не дуже добре, бо половина – це рівно 50%, а не просто одна з двох частин цілого (тому краще більша частина чи, знов-таки, більшість).

"Наложенный платеж" – післяплата

Післяплата – це коли ви платите за замовлений поштою товар не зразу, а лише після того, як його отримаєте. Російська фраза означає те саме: гроші накладають на товар, себто спершу видається товар, а потім за нього платять. Звісно ж, в інтернеті багато сайтів з конструкцією накладений платіж, але, як на мене, в слові післяплата значно більше ясності й корисної лаконічності.

"Падать в обморок / терять сознание" – непритомніти

Українських еквівалентів у цих російських фраз є декілька: можна непритомніти, можна мліти, обмирати чи навіть впадати в непам’ять, якщо вам дозволяє стилістика тексту. Базово-нейтральний з них один: непритомніти. Упасть в обморок – відповідно, знепритомніти чи зомліти. Втрачати свідомість теж кажуть і пишуть, але мені здається, що це надто довго, можна коротше.

"Влачить жалкое существование" – скніти, нидіти, животіти

Усі три варіанти дуже короткі й, на мою думку, надзвичайно красиві та виразні. Для тих, хто скаже, що вони стилістично неспівмірні з російською конструкцією, в мене є відповідь: фраза влачить жалкое существование теж давно вийшла за рамки "своїх" регістрів мовлення й перекочувала в мішок конструкцій, які тримають напоготові в третьорядній пресі. Українські варіанти її заміни точно свіжіші й стилістично функціональніші.

"Оказать снисхождение" – зглянутися

Ще одне коротке й містке українське слово на заміну громіздкої російської конструкції. До речі, зглянутися в українській мові можна на когось:

Згляньтеся на мене й допоможіть знайти бодай тимчасове житло.

"Ранней весной" – напровесні

Українські слова провесна і провесінь не лише дуже красиві, а ще й зручні, бо початок весни – це пора, коли в природі раптом відбувається багато всього цікавого водночас, і одне компактне слово для називання й опису такої пори дуже рятує. Слова провесна й провесінь звучать дуже поетично, але їх цілком можна використовувати в буденному мовленні – головне, щоб вас розуміли.

"Во весь дух" – щодуху, щосили, гоном

Усі ці слова годяться для опису швидкого бігу – себто і для людей, і для коней, і для інших прудких тварин – скажімо, зайців. Пам’ятаєте дитячий вірш Максима Рильського "Білі мухи"?

Всі з гори летять щодуху,

Щоб піймати білу муху.

А санчата їм усім

Змайстрував старий Максим.

До зими ще, звісно, далеко, але класику згадувати ніколи не шкодить.

"Рука в руку" – пліч-о-пліч

Українське слово – так само тричленне, як і російська конструкція. Але, по-перше, дефіси роблять із нього нероздільну лексичну одиницю, а по-друге, воно просто красиве. І для дружби годиться, й для любові, і для воєнного побратимства чи посестринства.

"Стать лагерем" – отаборитися

Останнє на сьогодні красиве слово, на яке можна натрапити фактично будь-де – хоч у перекладах класичних книжок про мандри (скажімо, американських), хоч у нашій, українській літературі, а хоч у текстах на воєнну тему.

Говоріть українською – вона красива й розмаїта!