Їжа – не центр свята. Чому ми багато готуємо та їмо на Різдво й Новий рік

"На Різдво та Новий рік столи мають ломитися від їжі", "не чіпай ікру, це на свята", "у Святвечір треба спробувати всі страви", "на Новий рік можна себе побалувати" – ці та інші подібні стереотипи сформували культ їжі зимових свят.

Але звідки коріння такої поведінки та як її позбутися? Про це LIGA.Life розпитала лікарку-психологиню та психотерапевтку клініки Prevent Way Лідію Кривоносову.

"Святкові" страви та готування до виснаження

За часи СРСР сформувався класичний новорічний стіл: шампанське, салат олів’є, вінегрет, оселедець під шубою, заливна риба, м’ясна страва, закуски, а на десерт – святковий торт. Ці страви настільки міцно вкоренились у свято, що стали його атрибутами. На це є декілька причин:

• розповсюдження кулінарної літератури про страви на новорічному столі;

• існування дефіциту продуктів. Тож мандарини, шампанське та інші традиційні продукти в цю ніч вже були святом;

• зображення класичного новорічного столу у фільмах та телевізійних програмах.

"Люди відкладали гроші, щоб придбати "святкові" продукти. Та насправді вони купували не їжу, а смак та запах свята", – додає Лідія.

З дня проголошення незалежності України минув 31 рік. Дефіциту продуктів вже немає. Червону ікру, ігристе вино та торт можна придбати у будь-який день, не прив’язуючись до дати. Проте чому досі існують продукти, які купують лише на свята? 

З іншого боку, ялинка, подарунки, особливі салати та мандарини асоціюються з радістю, веселощами, дивом та казкою, які були в дитинстві. У дорослому віці смак олів’є чи запах мандарин активує емоційну пам’ять. 

"Тож ми зберігаємо ці традиції, щоб хоч на мить відчути задоволення, легкість та радість, якої може бракувати в повсякденному житті", – додає Лідія.

Інший поширений стереотип – святковий стіл, повний їжі. Заради цього господарі проводять на кухні 1-2 дні до свята. Результат – стіл ломиться від наїдків, а господарі – від втоми. На запитання: "Навіщо так багато готувати?" – можете отримати відповідь: "Бо так заведено". Ким саме? Незрозуміло.

За словами психологині, потенційними причинами незмінності такої "традиції" є:

• Стик різних світоглядів в одній родині. Зазвичай за святковий стіл відповідають жінки. Старше покоління росло з несвідомим твердженням, що хороша господиня має приготувати на свята безліч різноманітних страв. Тож нині родини, де живуть декілька поколінь, переживають перехідний етап: старше "готує, бо заведено", а молодше, отримуючи більше інформації ззовні, поступово будує нові традиції. 

"Переконати, наприклад, бабусь, що на Різдво можна готувати менше, складно. Ваше завдання – не нав’язувати свою думку, а пояснити, чому так буде краще. Наприклад, це зекономить час та сили для розваг і спілкування з родиною. Відповідаючи від себе та власних почуттів, маєте шанс бути почутим і не наштовхнутися на супротив", – пояснює Лідія.

• Несвідоме прив'язування до роду. Люди часто повторюють поведінку, звички та дії своїх старших родичів без усвідомлення цього. Чоловіки наслідують батька та дідусів, а жінки – маму та бабусь. Прив’язування до свого роду може бути важливим відчуттям. Тож зміна традицій, ймовірно, викличе сум, страх, провину, спротив психіки. Хочете змінювати традиції – робіть це поступово.

Традиції з наслідками

Коли 1 січня стало офіційним вихідним, свято Нового року перетворилось у тривале нічне застілля. На столі багато їжі. Більшість продуктів подають лише раз на рік. Тож можна закрити очі й дозволити собі їсти скільки завгодно. У поєднанні з веселощами, спілкуванням та алкоголем розмір порції складно контролювати. Через постійне відволікання насичення можна не відчути.

Результат – переїдання, яке стало частиною зимових свят. Спочатку смачно, потім – важкість у шлунку та почуття провини: "Навіщо я стільки з’їв?" Його підсилює медійна складова. Адже одразу після свят у соцмережах з’являються реклами марафонів, засобів та тренувань для схуднення.

Додаткова причина переїдання – заглушення негативних відчуттів. Уявімо ситуацію: ви два дні готували святкову вечерю, паралельно здавали річні звіти на роботі та шукали подарунки для близьких. 31 січня, сидячи за святковим столом, єдине почуття – це втома. 

"Найшвидший та найлегший спосіб її компенсувати та отримати задоволення – поїсти. Наїлись. Парасимпатична нервова система активувалась. Ви заспокоїлись. Але це тимчасовий ефект", – пояснює психологиня.

Подібна ситуація з алкоголем. Випили, заспокоїлись та розслабились. Стаєте більш розкутим та говірким. Внутрішні переживання відходять на другий план. Проте як і переїдання, надмірне споживання алкоголю може викликати неприємні наслідки, як мінімум симптоми похмілля.

Здорове святкування без культу їжі

Свято має бути психологічно та фізично комфортним. Запитайте себе: "Як я хочу провести це свято, щоб мені було добре?" (Додатково: Чи мені буде комфортно приготувати менше? Як я відчуватиму себе, якщо проведу свято лише з коханим/коханою, без друзів і родини? тощо).

"Це допоможе уникнути гонитви за ідеалами чи самокритики за недотримання традицій. Цілком нормально, якщо ви взагалі не хочете святкувати, готувати чи збирати гостей за різдвяним столом", – пояснює психологиня.

Окрім того, це запитання допоможе простежити внутрішні настанови. Наприклад, "на Різдво мають обов’язково бути домашні вареники", "на Святвечір треба кликати гостей".

Після повномасштабного вторгнення українці переглядають свої традиції, зокрема повертаються до звичаїв, які заборонялися в СРСР. До того ж нині необов’язково стояти днями на кухні, бо ресторани та кафе пропонують готові святкові меню. 

Попереду Різдво (7 січня) та Маланка (13 січня). Щоб провести їх у здоровій та комфортній для себе атмосфері:

1. Прочитайте історію святкувань у різних куточках України. Дізнайтесь більше про обряди, одяг, ігри тощо.
2. Подумайте, що  для вас означають ці свята. Як ви можете змінити звичне святкування, щоб отримати більше задоволення? Можливо, вивчити колядки та піти привітати друзів. За словами психологині, задуматись про це – важливий крок для психіки, який відкриває готовність до змін.
3. Опинились за столом, де багато їжі, – покладіть у тарілку те, чого дійсно хочете. З’їжте половину, зробіть паузу, спробуйте відчути насичення. Робіть це час від часу, щоб вчасно відчути фізіологічну ситість і не переїсти. Бо їжа – це не центр свята, а лише його маленька складова.