Київ постійно затоплює після дощів — що робити та чому річ не лише у зливнівках

Затоплені після зливи вулиці — традиційна для Києва історія, яка повторюється щоліта з року в рік. Традиційно також після дощу ЗМІ публікують відео очевидців, де кияни долають "водні перепони", а користувачі соцмереж нарікають на владу міста і риторично запитують: "Де зливнівки?" Наприкінці червня через затоплення підземного паркінгу у ЖК Victory V постраждали десятки автівок — збитки склали близько $500 000. Після сильної грози 7 липня у Києві затопило підземний перехід поблизу станції метро "Деміївська", який фактично перетворився на "басейн", куди впала жінка. Сьогодні, 22 липня, у Києві практично з самого ранку йде дощ — деякі вулиці вже опинились під водою. Якщо ж у зливнівках проблема, то чому їх не чистять?

LIGA.Life звернулась до КМДА і запитала: чому вулиці Києва регулярно затоплює після злив, чи справна у місті мережа дощової каналізації та як регулярно її очищують. Також ми поговорили з екологом і розпитали його про те, як сучасні міста мають поводитись з надмірними опадами (і боротись з викликами кліматичних змін).

Чому затопило Деміївку і скільки у Києві дощових каналізацій — відповідь КМДА

Ми запитали у міської адміністрації, чому 7 липня так сильно затопило, зокрема, підземні переходи поблизу станції метро "Деміївська" — справа в аномальних опадах чи відсутності зливнівок?

Основною причиною затоплень у КМДА назвали "наднормову кількість опадів та залпових злив, а також значне збільшення твердого стоку". Пояснили, що зливнівки в підземних переходах встановлені, однак злива була настільки сильною, що піднявся рівень води у річці Либідь, куди стікає вода з дощових каналізацій. 

"Це зменшило пропускну здатність колекторів дощової каналізації, які підключені до неї, зокрема системи дощової каналізації підземних пішохідних переходів", — повідомили нам. 

Загалом у Києві станом на сьогодні — близько 860 км колекторів дощової каналізації, 31 737 дощоприймальних колодязів (решіток) та 14 716 оглядових колодязів. Усі обʼєкти водовідвідної мережі перебувають на балансі підприємств, що входять до складу Київавтодору, зазначають в КМДА. 

На питання, як місто доглядає та очищує дощову каналізацію, у КМДА відповіли, що ці роботи кожне підприємство Київавтодору проводить окремо відповідно до своїх планів, "згідно з правилами утримання вулиць, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 2012 року".

"Комунальні підприємства, підпорядковані Київавтодору постійно, в цілодобовому режимі, виконують покладені на них обов’язки. Проте, враховуючи, що 80% міської дощової каналізації спроєктовано та побудовано в період із 1950-х до 1980-х років — наявні перерізи колекторів не в змозі приймати понаднормову кількість дощових вод, через що виникають затоплення", — пояснили в адміністрації. 

Що не так зі зливнівками (та чому проблема не тільки в них)

Перша і головна проблема водовідних мереж українських міст, зокрема і Києва, — у тому, що вони застарілі, пояснює LIGA.Life Микола Рябика, еколог і виконавчий директор громадської організації "Плато". Проєкт займається адаптацією міст до наслідків кліматичних змін та втілює природоорієнтовані рішення. 

"Дійсно, однією з причин (затоплень. — Ред.) є водовідвідні мережі — вони вже не пристосовані до такої кількості опадів, адже проєктувались 70, а подекуди й 100 років тому", — пояснює Рябика.

Іншою проблемою є те, що у більшості українських міст відсутня окрема дощова каналізація. Тобто опади, замість того щоб потрапляти у колектори, а потім у річку (як це має бути в ідеалі), потрапляють у загальну каналізацію. Здебільшого це проблема малих міст, каже еколог.

Зазначимо, у Києві та інших великих містах каналізація розділена, хоча інколи забудовники, щоб зекономити, не дотримуються цих вимог.

"Окрім того, що це провокує затоплення, це ще й нераціональне використання природних ресурсів", — пояснює Микола Рябика недолік "загальної" каналізаційної системи.

Дощова каналізація у місті, безумовно, повинна бути й потребує регулярного догляду. Однак, лише збільшенням кількості та обʼємів зливнівок проблему затоплень не вирішити. "Це як намагатись розв'язати проблему заторів розширенням доріг", — наголошує еколог. 

Вже зараз містам слід брати до уваги таке явище, як зміна режиму опадів — воно є наслідком загальної кліматичної зміни, яка відбувається зараз у всьому світі. Саме через зміну режиму опадів дощі випадають так нерівномірно й інтенсивно. "Це й призводить до того, що колектори й водовідвідна мережа у наших містах, особливо з неправильним містоплануванням, не витримують і переповнюються", — каже Рябика.

Додає, що ускладнює проблему те, що наші міста нехтують розвитком зелених зон, натомість забудовують території паркінгами, житловими комплексами чи іншою інфраструктурою, на кшталт гіпермаркетів і торговельних центрів.

Інколи причиною затоплень може бути банально неправильне облаштування громадських просторів та некомпетентний благоустрій території, каже Рябика. Ідеться про випадки, коли дороги або хідники проєктують або нижче рівня зеленої зони, або з неправильним ухилом території. 

"Тобто сучасне планування наших міст дійсно не враховує зміни режиму опадів, і тому ми отримуємо всі ці наслідки", — зазначає еколог.

Не зливнівками єдиними: як міста мають поводитись з опадами

Оскільки дощові мережі українських міст уже не можуть впоратись з опадами, які ми бачимо сьогодні, потрібно шукати шляхи, щоб максимально зменшувати кількість води, яка потрапляє у дощову каналізацію. "Трендовим" у всьому світі рішенням є ретенція — якщо простими словами, то це затримка води в екосистемі міста. 

На основі ретенції виникла концепція, яку ще називають "місто-губка" — тобто місто, яке поглинає воду. Суть підходу в тому, щоб створити у місті такі умови, аби 80-90% опадів поглиналось екосистемою, а лише 10-20% — потрапляло у каналізацію. 

Перевагою цього рішення є те, що воно дозволяє нам справлятись з надмірними опадами, не розбудовуючи й не розширюючи мережу дощових каналізацій. "До того ж це один зі способів адаптації до наслідків кліматичної зміни, адже ті інтенсивні опади, які ми маємо сьогодні, – це і є наслідок кліматичної зміни", — пояснює Рябика.

Відповідно до концепції "місто-губка", затримувати воду в екосистемі допомагають природоорієнтовані рішення, для яких використовують озеленення певних ділянок чи зон у місті, а також біодренажні системи. Найпопулярніші з них — "зелені дахи", дощові сади, а також "зелені колії". 

1. "Зелені дахи" — рішення, коли на даху будинку створюється ґрунтова дренажна подушка, де потім висаджуються рослини, які дозволяють поглинати воду. "Тобто свого роду ми створюємо газон або квітник на даху, який дозволяє затримувати велику кількість вологи", — каже Рябика. Крім того, "зелені дахи" здатні виконувати функцію терморегуляції будівлі: під час спеки у будинку буде значно прохолодніше, а взимку — будівля буде теплішою, адже шар ґрунту з рослинами додатково затримує тепло.

2. Дощові сади або канали — біодренажні системи, які проєктують у місті найчастіше поблизу доріг, зелених зон або біля житлових будинків. Ділянка заглиблюється, там облаштовують дренажну систему завглибшки близько одного метра від поверхні і висаджують рослини, які є стійкими до посухи й можуть поглинати дощову воду. "Відповідно, ми можемо з тротуару чи дороги спускати цю воду у дощовий сад і таким чином затримувати її там. За тим же принципом працюють канави", — розповів еколог.

3. "Зелені колії" — рішення, яке доречно застосовувати у містах, де розвинена трамвайна мережа. Принцип наступний: навколо трамвайних колій та між ними утворюють дренажну подушку, висаджуючи газони або сукуленти, які є стійкими до спеки й водночас добре поглинають вологу. Відтак, ця подушка затримує воду у разі опадів, а також додатково знижує температуру під час спеки. 

"Спершу може здаватися, що це дуже дорого, але якщо порахувати, скільки коштів потрібно, щоб створити або розширити каналізацію, то ці рішення видаються виправданими", — додає Рябика. 

У КМДА на питання LIGA.Life, чи реалізовують у Києві подібні рішення, відповіли, що станом на зараз у столиці  "встановлення подібних альтернативних засобів водовідведення не передбачене".

Хто у світі вже впроваджує ці рішення та як це починати українцям

Еколог Микола Рябика пояснює, що насправді вищезгадані рішення вже декілька десятків років впроваджуються в різних країнах. У приклад ставить Францію — там у 2015 році ухвалили закон, який зобовʼязує всі новобудови, зокрема в комерційній та промисловій зоні, покривати "зеленими дахами". За вісім років ця практика стала досить популярною в країні.

Париж еколог називає лідером з впровадженням зелених інновацій. "На французьку столицю можна дивитися як на приклад міста, яке є флагманом у Європі за впровадженням природоорієнтованих та екологічних рішень", — каже Рябика.

Берлін уже давно також переходить на концепцію "міста-губки", відмовившись у деяких районах від дощової каналізації взагалі. Реннінген — маленьке містечко в Німеччині, аналог звичайного українського районного центру, однак там новобудови вже активно впроваджують "зелені дахи". 

Амстердам можна назвати взірцем поводження з опадами у місті, наголошує Рябика, — там дуже багато біодренажних систем та дощових каналів. 

Якщо говорити про маленькі громади, то варто звернути увагу на Білосток у Польщі — містечко, яке активно висаджує різнотравʼя замість газонів. Тримісто — агломерація у Польщі, куди входять містечка Гданськ, Сопот та Гдиня, — там запустили програму співфінансування для громади, щоб створювати дощові садки. 

Кейс Триміста Рябика ставить у приклад українським муніципалітетам, адже у нас, на відміну від Європи, природоорієнтовані рішення застосовують дуже точково і "не так масштабно, як хотілося б". "Плато" декілька років тому створило три дощових садки у Львові. 

"Певні сади через брак ресурсів для догляду мали не таку хорошу ефективність, але в будь-якому випадку ця система підтвердила, що вона працює", — каже Рябика. 

Додає, що попри чималу вартість природоорієнтованих рішень, такі великі міста, як Київ, Одеса, Харків та Дніпро, просто зобовʼязані інвестувати у це "так само, як інвестують в асфальт та забудову зелених зон".

Щоб активізуватись у цьому напрямку, приватним забудовникам радить частіше звертатись до природоорієнтованих рішень, наприклад, почати з "зелених дахів". А муніципалітети закликає створювати кліматичні офіси — управління, які займатимуться, зокрема, пристосуванням міст до кліматичної зміни та її наслідків — інтенсивних опадів, затоплень та аномальної спеки.