Контроль, маніпуляція, зниження самооцінки. Що таке аб’юзивні стосунки: ознаки та історії

З одного боку, повномасштабна війна призвела до єднання та залученості у спільну справу. Однак, з іншого, як і будь-яка інша екстремальна та стресова ситуація, загострила наявні проблеми, зокрема насилля в сім’ях і між партнерами. 

Так, за словами Альони Кривуляк, директорки департаменту гарячих ліній громадської організації "Ла Страда – Україна", тільки з 24 лютого до 31 травня 2022 року на гарячу лінію надійшло понад 5500 звернень від постраждалих від насильства, без урахування дітей. 85% постраждалих – жінки. У більшості це був не перший випадок насильства. 

До повномасштабної війни статистика також була не райдужною. Так у 2020 році зі 211 362 звернень – понад 180 000 надійшли від жінок, понад 27 000 – від чоловіків і понад 2500 – від дітей. А у 2021 році про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян України, ніж у 2020 році, повідомляють у МВС.

Насильницька та жорстока поведінка називається аб’юзивною. Це не тільки про фізичну та сексуальну небезпеку, але й фінансову та емоційну. Часто людьми, які чинять це, є найближчі – родичі, партнери, друзі.

LIGA.Life поговорила з людьми, які пережили аб’юзивні стосунки, а також розпитала психологиню у методі когнітивно-поведінкової терапії Юлію Джежелій про те, як розпізнати насильницьку поведінку та допомогти постраждалому.

Чим відрізняються токсичні та аб’юзивні стосунки

Термін "аб’юз" увійшов в українську мову з англійської, як насильницьке жорстоке поводження. З погляду психології, це – дії щодо іншої людини, які загрожують її фізичному, емоційному та психологічному добробуту. 

Загалом існує чотири види насилля:

• фізичне – рукоприкладство та обмеження пересування (наприклад, замикання у квартирі);
• сексуальне – скоєння статевого акту без згоди партнера, домагання, маніпулювання згодою тощо;
• емоційне – маніпуляції, погрози, шантаж, обзивання, агресія, приниження тощо;
• фінансове – обмеження права на роботу, забирання заробітку тощо.

"Найбільша проблема – розпізнати емоційне насилля. Адже часто воно маскується за турботою або викривленим сприйняттям себе. Постраждалий не помічає "червоних прапорців", які вказують на насилля з боку партнера", – пояснює Юлія.

Також в сучасному суспільстві поширений термін "токсичні стосунки". Інколи їх ототожнюють з аб’юзивними. Однак аб’юзивні стосунки є токсичними, проте не всі токсичні є аб’юзивними, наприклад:

• у токсичних стосунках обидва партнери відповідальні за підтримку деструктивних стосунків, а в аб’юзивних – тільки той, хто чинить насилля;
• токсичні стосунки – ширше поняття (не всі токсичні стосунки містять насилля, але усі стосунки з насиллям зараховують до токсичних).

Як розпізнати аб’юзивні стосунки

З англійською також перекочувало слово "аб’юзер" – людина, яка чинить насильницьку поведінку. Однак Юлія стверджує, що використання цього слова – своєрідна стигматизація. Краще використовувати термін "людина, яка вчиняє аб’юз". 

"Часто на початку стосунків такі люди чітко ідентифікують вразливі потреби свого партнера. Це своєрідний гачок: "Ти, напевно, багато працюєш. Тобі потрібен відпочинок". У партнера складається враження: "Хтось у цьому світі мене розуміє". Однак згодом від цієї турботи може нічого не залишитися", – пояснює Юлія.

Основні два критерії аб’юзивних стосунків – домінування (є людина, яка контролює іншу, вважає себе головною та кращою) та дискримінація (вона ж визначає, що її партнер щось (не) заслуговує, гірший або поганий). Усі інші ознаки – компоненти цих критеріїв, наприклад:

• необґрунтована злість;
• маніпуляції. Наприклад, газлайтинг – вид психологічної маніпуляції. Його мета – змусити іншу людину сумніватися в адекватності своїх думок, почуттів, фактів тощо;
• брехня;
• обзивання;
• недовіра (навіть без причини) та контроль. Наприклад, відстежування геолокації партнера або вимоги про постійну звітність;
• постійне нагадування, хто в стосунках головний, що породжує в іншого партнера відчуття меншовартості;
• надмірно критичне ставлення до дрібниць. Наприклад, ви не туди поставили посуд;
• позбавлення контакту, як приклад покарання: "Я тебе покарав тим, що не розмовляю з тобою";
• обмеження кола спілкування;
• відмова від вислуховування думки партнера. Наприклад, ви захотіли поділитися з коханою людиною своїми почуттями, а у відповідь почули: "Це нецікаво", "Ти кажеш якусь дурню";
• ревнощі, які проявляються контролем та обмеженнями. Наприклад, написання погрозливих повідомлень, контроль, звітування, запирання вдома тощо;
• позбавлення партнера незалежності. Наприклад, заборона на роботу або зустріч з родичами/друзями/знайомими.

Також на наявність аб’юзивних стосунків може вказувати не тільки поведінка партнера, але й ваше самопочуття. Адже постраждала сторона може сприймати контроль, як переживання про безпеку, а ревнощі – як прояв кохання, тому інколи важко за поведінкою партнера чітко визначити, що є насиллям. 

"Червоні прапорці" вашого стану, які можуть вказувати на насилля в стосунках:

• "Ходіння по шкарлупі": ви спілкуєтесь з партнером так, щоб він не зірвався і не проявив насилля щодо вас.
• Зниження самооцінки. Відчуваєте себе гіршим, невпевненим, збитим з пантелику.
• Відсутність власних меж у стосунках і неможливість їх захистити.
• Постійне переживання та тривога за стосунки.
• Неможливість реалізовувати базові цінності: зустрічатись з друзями, працювати, забезпечувати своє здоров'я, ходити до косметолога тощо.
• Ігнорування власних потреб та реальності.
• Ізоляція від родини та друзів.
• Стосунки є загрозою для вашого фізичного та психоемоційного стану.

"Глобальний наслідок вашого самопочуття та жорстокої поведінки партнера – сумніви, провина, складність чітко визначати аб’юзивну поведінку та вибудовувати межі", – підсумовує психологиня.

Історія Наталі: "Бачила ворога не в партнері, а в собі"

Протягом двох років Наталя перебувала в аб’юзивних стосунках. Спочатку партнер сильно ображався з незначних приводів, жартома знецінював її друзів, просив невеликі суми у борг і не віддавав. 

"Я не мала досвіду серйозних стосунків і вважала це нормою. Спочатку з'явився емоційний аб'юз, потім економічний, а згодом – фізичний", – пригадує дівчина.

Існування насильницької поведінки вона заперечувала, виправдовуючи хлопця. Одна з причин – почуття провини, яке на неї перекладав партнер: "Ти довела мене до цього. Ти не так сприймаєш. Ти стала не такою, як на початку стосунків. Змінись назад". 

Спочатку у компанії інших людей хлопець був чемним. Згодом почав обмежувати коло спілкування Наталі, а наприкінці стосунків міг вдарити її у квартирі, де були друзі чи батьки. Дівчина все одно захищала кривдника. 

"Щосекунди відчувала провину за те, що "почала сприймати світ не так" і тим самим змусила партнера бути жорстоким щодо мене. Також визнавала провину в побутових речах: попросила помити посуд – довела партнера до істерики, не купила сметану – зіпсувала йому день тощо", – пояснює Наталя.

Щоб розірвати стосунки, бракувало впевненості у собі. Здавалось, що оточення вважатиме її слабкою, нерозумною, невартої такої "чудової глибокої людини", яким позиціював себе партнер. 

"Боялась, що спільні друзі тицятимуть пальцями і казатимуть: "Не витримала, бо не дотягує до його рівня". Фінансово не могла забезпечити собі більший комфорт, та не було сил потурбуватись про себе", – додає дівчина.

Після повномасштабного вторгнення ситуація погіршилась. Партнер забрав її до своїх батьків, де щодня чинив фізичне насилля. Згодом почав натякати, що вона "задарма їсть хліб в цій квартирі і їй треба йти геть".

Нині дівчина перебуває, за її словами, у здоровому середовищі. Через декілька тижнів після розриву стосунків зрозуміла, що вони були "пеклом".

"Інколи відчуваю страх та відчай, які мала в стосунках. Починаю тремтіти й стукати зубами. Найбільшою проблемою було відчуття, ніби всі нещирі і недоброзичливі до мене. Думала, що мене всі ненавидять. Боялась робити перші кроки у стосунках, постійно чекала, коли друзі й знайомі зірвуться на мене за щось. Зараз це поступово минає", – підсумовує Наталя.

Історія Анастасії: "Коли говорила, що піду, він сміявся мені в лице"

Трирічні стосунки Анастасії та її партнера розпочались ще в студентські роки. Вони не жили разом, не мали спільного бюджету. Однак в стосунках постійно було емоційне насилля з боку хлопця. Щоб розпізнати його, дівчині знадобився не один рік.

"Він постійно мене контролював. Не відповідаю на його повідомлення, але є позначка "онлайн" – починається скандал: "Як ти до мене ставишся?". Їду чи йду кудись без нього – виникає агресія. Мої запрошення поїхати кудись разом він часто відхиляв", – пригадує дівчина.

Тема друзів та подорожей викликала найбільше напруження в стосунках. Про поїздку на змагання за кордон Анастасії довелось повідомити при своїй мамі. Тому що знала, що у присутності інших він не проявляє агресії. На повідомлення про наступні поїздки доводилось налаштовуватись протягом 1-2 тижнів, ретельно підбираючи слова для уникнення гніву.

Хлопцю не подобалось, що Анастасія постійно спілкується зі своїми друзями. Тож постійно шукав причини, щоб образити їх. Підставою до підозр, роздратування та скандалу могла стати навіть фотографія, де дівчина стоїть поруч з іншим хлопцем у компанії 10 людей. 

Всі конфлікти провокували відчуття провини у дівчини. Навіть коли Анастасія влаштувалась на роботу паралельно з навчанням, відчувала провину, що замість підробітку могла провести цей час з партнером. Адже він постійно про це нагадував.

Згодом з’явилась критика зовнішності, але непряма, а через жарти. На фото, де дівчина посміхається з зубами, він міг сказати: "Ти схожа на коня". Подібні жарти стосувались форми дівчини – її живота та ніг. Хоча їй було цілком комфортно у своїй вазі.

"Казав це в такій милій жартівливій формі, що я навіть не думала ображатись. Але комплекси все одно з’являлись. Минуло декілька років, а я досі не виставляю в соцмережі фото з такою посмішкою", – пояснює Анастасія.

Грубіші звинувачення та коментарі дівчина чула на свою адресу під час сварок. Однак наступного дня партнер приходив з квітами та вибаченнями, називаючи "коханою". Зазвичай це відбувалось при батьках, тому що знав, що дівчина не зможе нічого зробити при них.

"Під час сварок мені важливо було вчасно перервати комунікацію, заспокоїтись і прийти в себе. Якщо не відповідала йому в усіх месенджерах, він надсилав по 1 грн на банківську картку, де в коментарях до платежу писав повідомлення. Згодом знайшов сервіс, де можна писати з іншого номера телефона", – пригадує Анастасія.

Декілька разів вона намагалась розірвати стосунки. Однак партнер у відповідь сміявся: "Витри соплі, заспокойся і продовжимо". В такі моменти вона відчувала меншовартість, а разом з тим шкоду: "Він так прив’язався до мене. Як з ним розійтись?" Зізнається, чекала до останнього, що він зміниться.

"Оглядаючись назад розумію, що постійно жила в напруженні і страху образити. Останньою краплею став прояв симпатії зі сторони іншого хлопця. Це не були стосунки, а просто прояв уваги. В цей момент відчула себе значущою та вартою уваги. Виявляється, можу подобатись людям. Це дало мені впевненість у собі нарешті сказати: "Досить", – підсумовує дівчина.

Чому одні проявляють аб’юзивну поведінку, а інші піддаються їй

Людина, схильна до жорстокої та насильницької поведінки, не народжується такою. Це відбувається в процесі розвитку особистості, тобто до 18 років. 

"Дослідження доводять: діти, які пережили щодо себе насильницькі дії (фізичні, сексуальні, емоційні), більш схильні нападати першими. Так вони дають раду своєму страху та безсиллю: "щоб ти мене не використав, я зроблю це з тобою". Однак це не правило, а тенденція", – пояснює Юлія.

З іншого боку, це неправда, що постраждалою стороною аб’юзивних стосунків можуть стати тільки ті дорослі, які в дитинстві бачили таку модель стосунків у батьків. 

Кожен з нас може увійти в деструктивні стосунки. Від цього ніхто не застрахований. Поширена думка, що деякі можуть "примагнічувати" до себе таких партнерів, лише провокує почуття провини за пережите в стосунках.

"Хоча адаптивні схеми реагування, освіта та фінансова незалежність допомагають не затримуватись у таких стосунках надовго, важливо знати критерії аб’юзивної поведінки, вчасно їх розпізнавати та вміти турбуватися про себе та свої межі", – додає Юлія.  

Як вийти з аб'юзивних стосунків

• Зверніться по допомогу. Це мають бути люди, яким ви довіряєте і які перебувають поза межами ваших стосунків. Корисні контакти – за посиланням.

• Не виходьте зі стосунків спонтанно. Наприклад, після скандалу, коли вам увірвався терпець. Щонайменше партнер може сприйняти ваше рішення несерйозно та звинуватити у всьому. Також є ризик погіршення конфлікту та фізичної шкоди.
• Плануйте та справляйтесь з ризиками заздалегідь. Після закінчення стосунків у вас може бути багато викликів: житло, робота, діти тощо. Тож подумайте, які можуть виникнути проблеми, до кого ви можете звернутися, куди ви підете. Майте покроковий план на різні варіанти розвитку подій.
• Подумайте, як будете повідомляти про розрив. В аб’юзивних стосунках на перший план виходить ваша безпека. Можливо, доречно залучити адвоката/юриста або повідомити у письмовій формі. 
• Не будьте наодинці. Знайдіть контакт підтримки.
• Зверніться за терапевтичною підтримкою.
• Робіть будь-яку протилежну дію коханню до цієї людини. Аб’юзивні стосунки мають цикл насилля: напруження-насилля-примирення-спокій і знову по колу. Наслідок – сильне звикання та потяг повернутися в цей цикл.

"Після розриву може з’явитися сильне бажання зв’язатися з людиною, яка чинила насилля. Виникла тяга – перебивайте її іншою дією. Наприклад, розмовляйте з близькими, які підтримують ваше рішення, напишіть та перечитуйте список ознак, чому ваші колишні стосунки були аб’юзивними, мінуси бути та плюси не бути в цих стосунках тощо", – радить психологиня.

Процес відновлення після таких стосунків непростий. Виникає багато викликів, від побутових (наприклад, житло, робота) до емоційних (безпорадність, потяг до колишнього, низька самооцінка, провина, нав’язана соціумом: "Це ти притягнув/ла до себе насильника"). 

Внаслідок жорстокого поводження людина може мати депресію або посттравматичний стресовий розлад.

"Щоб допомогти відновити себе, стабілізувати самооцінку та зменшити ймовірність, що наслідки цих стосунків підуть з вами у нові взаємини, зверніться до психотерапевта. Це важливий етап, який допомагає зцілитися, відгорювати, відрефлексувати та залишити стосунки у минулому. На основі цього можна робити наступні кроки у житті", – підсумовує Юлія.