Медіа критикують артистів і навпаки. Як працює музична критика в Україні

За майже півтора року повномасштабної війни у музичній індустрії України відбулися суттєві зміни. У полі зору з’явилися нові українські виконавці, а слухачі нарешті відкрили для себе імена артистів, які роками намагалися бути поміченими. 

Орієнтуватися у масиві нової музики стало складніше. Тож медіа, критики та оглядачі пропонують слухачам свою експертизу. Вони полюють на нові імена, критикують і хвалять артистів за музику, дії або слова. Видання "СЛУХ" та Ikla пишуть огляди на творчість KALUSH і SKOFKA, а музиканти на це реагують: хтось стримано, хтось – гостро.

Здається, що комунікація між артистами та медіа набуває обрисів повноцінної музичної критики. Але чи так це насправді? LIGA.Life поспілкувалася з представниками індустрії й дізналася, чи існує в Україні музична критика, як на неї реагують артисти та чи не заважає об’єктивності медіа тісна комунікація з лейблами. 

Музична критика та особиста думка

Головний редактор видання LiRoom Олексій Бондаренко зазначає: потрібно розділяти музичну критику в її канонічному розумінні та критику популярної музики. Перша присутня в академіях і монографіях, а друга – на сторінках музичних медіа та блогерів. 

"У нас є кілька видань, які систематично пишуть такі огляди, є люди, які ведуть відповідні канали або сторінки. Тому музична критика в широкому розумінні в Україні є. Чи її достатньо? Ні. Чи вона якісна? Залежить від конкретного кейса", – пояснює він. 

За словами Бондаренка, критика не може бути об’єктивною, бо завжди є нашарування особистої думки та досвіду автора. Однак артистам потрібно розрізняти факти й судження, аби відповідно на них реагувати.

"Якщо нам не подобається новий трек артиста – це суб’єктивна думка, виконавець може вступати у дискусію. А якщо ми говоримо про факт, то артист має його визнати або вказати на помилку журналістів. Нещодавно ми випустили матеріал про виконавицю Gezweirdo. Ми вказали, що вона виконувала пісні російською і випускала треки у "Вконтакте" після повномасштабного вторгнення. Але артистка заявила, що ми – хейтери, а матеріали проплачені. Хоча там були лише факти", – додає головний редактор LiRoom. 

У тексті зазначено, що редакція намагалася дізнатися у співачки більше про її кар’єру, але та відмовилася від інтерв’ю. Проте головний редактор видання Rap.ua Міша Правильний вважає, що у цьому випадку LiRoom одразу не дали шансу артистці. На його думку, у матеріалі поряд із фактами про російськомовні пісні та релізи у "Вконтакте" дають інформацію про співпрацю з саунд-продюсером Вадимом Алхутовим і агенцією oddee music, що автоматично сприймається як щось погане. 

"Цю статтю написали так, аби не дати шансу артистці. Там немає іншої точки зору, а нейтральні факти подаються як погані. Тому це не критика, а маніпуляція на найпопулярнішому трекові в Україні просто сьогодні", – пояснює він. 

Натомість засновник проєкту Bezodnya Music Макс Нагорняк вважає, що в Україні поступово з’являється адекватна музична критика. На його думку, її досі недостатньо, але ситуація покращується. 

"Зараз це радше критика музичних медіа щодо соціальної чи громадянської позиції артиста і його недоліків у релізах. Ми критикуємо Потапа, KALUSH чи когось іншого за недоречні слова у піснях, а не за саму музику. Відбувається підміна понять, але я думаю, з роками ця критика викристалізується", – коментує блогер. 

Критика у тісній музичній тусовці

Музична індустрія в Україні лише розвивається, тому практично усі медіа, оглядачі, артисти й менеджери знають одне одного. Це, на думку Міші Правильного, впливає на неупередженість критиків: 

"Зрозуміло, ніхто тобі прямим текстом не заборонить критикувати, але підсвідомо ти можеш згладжувати якийсь негатив. Саме тому лейбли й продюсери часто шукають точки перетину з медіа". 

Як приклад він наводить співпрацю видання "СЛУХ" та агенції Pomitni (колишня назва – Mozgi), а також власний досвід написання статей для лейбла ENKO. Під час роботи з Іваном Клименком у роботу редактора Rap.ua ніхто не втручався, все ж він відчував, що не міг бути повністю об’єктивним. 

Про подібну проблему розповідає і головний редактор журналу Ikla Рома Геній. Він зазначає: редакція має упереджене ставлення до певних артистів або тем, тому зазвичай намагається про них не писати. Якщо ж це стосується власного каналу Роми, то він робить ремарку про власну необ’єктивність. 

А от Макс Нагорняк вважає, що особисту і робочу комунікацію можна розділяти. Звісно, бувають випадки, коли артисти та їхні менеджери ображаються після критичних публікацій. Але музичний оглядач намагається на це не зважати.

Хто, як і для чого критикує артистів?

Наприкінці 2022 року в бік артистів лейбла ENKO звучало чимало критики. Видання "СЛУХ" опублікувало колонку під назвою "У чому цінність творчості KALUSH та SKOFKA", а Ikla випустили суб’єктивний пост "Чому Калуш остаточно за#бав". Це лише кілька прикладів, але вони є показовими.

Головний редактор Ikla Рома Геній був автором критичного поста про KALUSH. Він розповідає, що видання довго планувало зробити матеріал про шароварщину в музиці. Тож коли KALUSH і SKOFKA випустили пісню "Батьківщина" з резонансним рядком про волю – це стало фінальною краплею. 

"Для нас важливо бути щирими й мати характер. Тому суто з журналістського погляду цей пост не був об’єктивним. Але він точно привернув увагу до проблеми. Як наслідок, SKOFKA випустив трек, де згадує нас і всіх, хто виступав із критикою. І цей трек дійсно кращий за ті, що я чув від нього. Тому публікація дала позитивний ефект", – стверджує головний редактор Ikla. 

Він не вважає цю публікацію музичною критикою. Радше – аргументованим висловленням суб’єктивної думки, якої, каже автор, не вистачає музичним медіа та оглядачам.

"Ті ж "СЛУХ" та Bezodnya Music безрозбірним потоком рекомендують усе, що вийшло. Я впевнений, це не спрацює, адже втрачається цінність рекомендацій. Тому обов’язково має бути якесь оцінювальне судження", – пояснює Рома Геній. 

Водночас заступник головного редактора "СЛУХ" Данило Панімаш вважає публікації про творчість KALUSH і SKOFKA прикладами музичної критики, яка викликала активне обговорення. На його думку, ці тексти показали сенси, які могли бути прихованими від пересічного читача та слухача, а артистам вказали на те, що вони роблять добре або, у випадку зі згаданими виконавцями, погано. 

"Відбулася запальна дискусія з читачами та менеджментом артистів. Останні продемонстрували нерозуміння роботи медіа, пишучи авторові матеріалу щось на кшталт: "Чому ви нас постійно критикуєте?", і в підсумку образилися", – додає він.

За словами Данила Панімаша, в ідеальному світі комунікація між медіа та музикантами може бути ефективною. Але для цього автори мають володіти достатніми знаннями та майстерністю, аби аргументувати критику, а менеджери, продюсери та артисти – не ображатися, а бути вдячними, прислухатися та змінювати свою творчість. 

Як артисти реагують на критику?

Засновник ENKO Іван Клименко розповідає, що реакція артистів лейбла на критичні матеріали залежить від самих виконавців та конкретних статей. На його думку, одні публікації містять влучні зауваження, а інші – лише роздуту й безпідставну критику. Тому не можна говорити, що всі матеріали залишаються без уваги.

"Чи впливає це на артистів? На зовсім невеликий відсоток – так. Бо нам важливо прислуховуватися до людей і колег по цеху. Я не можу сказати, що така критика докорінно змінює стратегію чи підхід до музики. Але якщо ми вважаємо, що це адекватна й об’єктивна критика, то, звісно, прислухаємося", – пояснює Іван Клименко.

Утім, додає він, кожен артист реагує на критику індивідуально й не погоджує свої відповіді з лейблом. Наприклад, Олег Псюк із гурту KALUSH рідко відповідає, натомість артист SKOFKA присвятив критикам цілу пісню "Хто такий SKOFKA?". 

"Дуже часто критика буває однобокою, артисту ніхто не ставить запитання, ніхто не намагається розглянути проблему з двох сторін. Тому є багато суб’єктивних та спекулятивних моментів. Такі публікації спрямовані на те, аби зробити хайп, а не розв`язати ситуацію конструктивно", – коментує він. 

Як зробити критику екологічною?

На думку оглядачів та представників музичних медіа, артисти часто прислухаються до критики, тому важливо не фокусуватися лише на недоліках. Зокрема, згадує Макс Нагорняк, після критичних випусків або дописів йому часто телефонують менеджери виконавців і запитують, що саме не подобається і чому.

"Я за освітою режисер, тому часто наголошую на невмінні артистів виступати наживо. Були випадки, коли надалі це впливало на їхні наступні концерти: виконавці виправляли свої помилки, вдосконалювали виступи або подачу на сцені", – пояснює він. 

Олексій Бондаренко вважає, що мета музичної критики – направляти ринок до розвитку, тому в публікаціях важливо підкреслювати й хороше: 

"Раніше критика була підказкою, який альбом придбати у музичному магазині. Зараз модель споживання абсолютно інша, доступ до музики необмежений. Тому музична критика в Україні виконує іншу функцію – аналізує ринок і направляє його до розвитку". 

Водночас Міша Правильний вважає, що найбільше критика потрібна саме молодим виконавцям – тим, кому важливий фідбек, і хто прислухатиметься до порад. 

"У більшості випадків журналісти не пишуть про ноунеймів, бо це не дає великих охоплень. Але оцінювати й писати рецензії потрібно саме на молодих артистів, які лише роблять свої перші кроки. Це відкриє українцям нові, досі невідомі імена", – пояснює він.