Найскладніші українські слова для іноземців

Любі читачі й ще любіші читачки!

Цікаво про здоровий спосіб життя на YouTube-каналі LIGA Life

Вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики.

Сьогодні поговоримо про складні слова в українській мові — причому для іноземців. Адже часом, зізнайтеся, дуже хочеться поглянути на мову, якою все життя говориш або яку все життя чуєш від інших, сторонніми очима! Новий свіжий погляд здатен відкрити багато чого такого, що ми нездатні побачити. Звичне часто стає екзотичним, буденні слова виблискують під мікроскопом, наче тільки-но знайдені коштовні камінці, а там, де ти ніколи не спотикався, зненацька починають чигати підступні закрути. Давайте ж подивимось, якою вкраїнська здається іншим людям!

Щоб назбирати корисних і цікавих спостережень про нашу мову від іноземців, я скористався фейсбук-групою Ukrainian Learners Group, де й збираються охочі вивчити українську. На всі запитання тих, хто поки нею не володіє, там відповідають її носії. До речі, якщо у вас назбиралось чимало запитань про українську граматику, лексику та інші цікавинки — підписуйтеся, ставте їх, і в коментарях вам точно перепаде більше цікавого, ніж у знаних, але від того не менш суб’єктивних і смакових стилістичних порадниках.

Які ж наші слова видаються складними для іноземців?

Слова зі звукосполукою "гр" (гроші, гривні, грітися)

Імовірна причина — її відсутність у багатьох мовах, а також складність перемикання артикуляційного апарату між заднім горловим і переднім проривним звуками. 

Ще один фактор — наш г, якого нема ні в англійців, ні в німців (а проблеми з ним виникли саме в німця). Наступний проблемний пункт теж із ним пов’язаний.

Слова з г і х (горіх, гріх, хуга, гарний, гахкати)

Ці два звуки творяться однаково (в тому самому положенні артикуляційних органів), але перший з них дзвінкий (твориться з залученням голосу), а другий — глухий (твориться без голосу, самим лише шумом). Носіям мов, де відсутній один звук із пари, важко не те що їх вимовити, а й узагалі розрізнити. Чехам, скажімо, з цим просто (бо в чеській є обидва звуки), а от полякам — важкувато. До речі, саме через це носіям англійської майже неможливо на фонетичному рівні пояснити наші проблеми з транслітерацією Хемінґвея-Гемінґвея. 

Слова з і/и (миші, привід, діти)

Ще один підступний вир у морській глибині української мови. Його важко опанувати не лише росіянам (до речі, кілька місяців тому я вже писав про складні українські слова саме для росіян), а й чехам чи словакам — не кажучи вже про носіїв неслов’янських мов. Причин дві: по-перше, в багатьох мовах, де є звуки і та и, вони вимовляються інакше, ніж наші (и, приміром, може бути м’якшим чи артикулюватись передніше — і тому звучатиме наближеніше до нашого і), а по-друге, є мови, де одного з них узагалі нема. 

Тому з нашими дуже різними за змістом і за звучанням вір/вир, мір/мир чи ліс/лис декому не так просто дати раду, як здається, — тим паче коли і/и стоять поряд. 

Довгі слова на позначення простих і поширених явищ

Скажімо, довгостроковий, використовуватися, розповсюджений, спорідненість чи недостиглий. Хоч їх і просто розбивати на складники зі своїми значеннями, що разом творять цілісне значення слова, та вимовляти чи розбиратися в них іноземцям аж ніяк не легко. 

Слова з м’якими звуками

Знаєте, чому українська здається нашому вуху милозвучною? Не в останню чергу тому, що в ній дуже багато м’яких і пом’якшених звуків, які відтіняють тверді й працюють із ними в тандемі. І якщо тим, хто говорить нею давно чи з народження, це все в радість, то для іноземців таке розмаїття — ще одна причина головного болю. 

Дивіться, скільки у нас м’якості:

• 8 м’яких приголосних: д, т, з, с, ц, л, н, р.

Вони м’якшають, коли стоять перед я, ю, є, і чи ь: міддю, статтю, козюлька, порося, цілий, лід, конюх, Ігорю.

• 13 пом’якшених приголосних: б, п, в, м, ф, ж, ш, ч, дж, ґ, к, х, г: бювет, пюре, вікно, мюслі, фіранка, Жюль, кочівник, Фіджі, Ґібралтар, кювет, хіба, гірлянда;

• звук й, який буває тільки м’яким (геній).

До речі, якщо для когось із вас складність рідної мови — привід нею пишатися, то ця стаття, сподіваюсь, забезпечила вас доказами не на одну розмову. Шануйтеся, пишайтеся — і говоріть українською!