Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із черговим випуском нашої мовнопорадної рубрики.

Сьогодні поговоримо про милозвучність — слово, з яким кожен, хто вчить українську мову, зустрічається вже на самому початку свого шляху. Всім-бо відомо: українська мова в 1920-х роках на міжнародному конкурсі милозвучності посіла друге (варіант: третє) місце після перської (варіант: італійської). Цей міф тиражується останні кількадесят років, хоч його не ставив під сумнів хіба лінивий.

Насправді, звісно, ніякого конкурсу ніколи не існувало, та й складно уявити, як порівнювати всі мови світу за таким розпливчастим критерієм. Свого часу я вже писав у цій-таки рубриці колонку про різні вигадки довкола нашої мови — а також про її невигадані особливості, що дають підстави нею пишатися тим, кому без цього ніяк.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку