Потяга чи потягу — сім прикладів, коли закінчення змінює значення слова

Любі читачі й ще любіші читачки!

Вітаю вас із другим сьогорічним випуском нашої мовнопорадної рубрики — і запрошую до чергової порції корисних цікавинок, що стануть у пригоді всім, хто прагне говорити й писати українською правильно та зрозуміло.

Цього тижня поговоримо про важливе й наболіле — про закінчення -а/-я та -у/-ю в родовому відмінку іменників чоловічого роду другої відміни з основою на приголосний. Складно й незрозуміло, що тут такого наболілого? Поясню простіше: яке закінчення писати — сервера чи серверу, акта чи акту, фейсбука чи фейсбуку? Знайома проблема, над якою всі бодай кілька разів сушили собі голову.

Чи є тут поради, які можуть усім спростити життя?

Почну з того, що питання закінчень -а/-я та -у/-ю (на відміну від багатьох інших, не менш потрібних і актуальних питань) регулює український правопис (§ 82 — Родовий відмінок). Чи ефективно й чи зрозуміло він це робить, питання відкрите. Іменників на -а/-я тут стосуються 15 пунктів із винятками, іменників на -у/-ю — 17 (теж, звісно, з винятками). Серед згаданих там змістових категорій можна знайти "структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини", "назви грошових знаків", "назви сільськогосподарських і технічних будівель", "назви церковних реалій" і навіть "назви виробів із борошна". Якщо під час читання цих пунктів у вас не виникне відчуття легкої фантасмагоричності, я вам заздрю — ви людина міцна й багато чого бачили.

Запам’ятати всі ці каталоги непросто, зазубрювати їх ніхто не буде, тому можна просто шукати потрібні слова з усіма відмінковими формами у словниках або довідниках.

Зверну вашу увагу лише на два багатьом потрібні пункти:

1. Після ухвалення нової редакції правопису назви деяких міст (переважно іноземних, але не тільки) можна писати з обома закінченнями (Амстердаму й Амстердама, Парижу й Парижа) — але більшості частовживаних українських міст це не стосується, себто ми й далі пишемо я з Києва/Тернополя/Луцька, а не з Києву/Тернополю/Луцьку.

2. Слова твіттер, фейсбук, гугл, інстаграм чи телеграм у родовому відмінку мають закінчення -у.

А зараз — до цікавинок. Деякі з іменників чоловічого роду другої відміни змінюють значення залежно від того, з яким закінченням ви їх напишете. Приклади? На здоров’я!

Буряка чи буряку?

Буряка — якщо йдеться про конкретний буряк, куплений на базарі чи покладений у борщ (візьми дві морквини й одного буряка). Буряку — якщо ви пишете сільськогосподарський матеріал і згадуєте там буряк як збірне поняття (посіви цукрового буряку).

Папера чи паперу?

Папера — коли йдеться про документ (цього цінного папера я сьогодні недорахувався), а паперу — коли загалом про матеріал для письма (два аркуші паперу).

Потяга чи потягу?

Потяга люди чекають на оголошеній платформі, щоб кудись ним поїхати. Але потягу до пригод і мандрів (чи любовного потягу) в них водночас може й не бути — з дуже різних причин.

Кубка чи кубку?

Зі змагань Кубку світу команди, яким не пощастило, вертаються без кубка переможців і призерів. Ну а ті, кому пофортунило, везуть цей трофей на батьківщину.

Рахунка чи рахунку?

Рахунку часом можна не побачити на табло чи не відкрити в банку. А ті, хто дочекаються від офіціанта рахунка, знатимуть, на яку суму сьогодні наїли та напили.

Листопада чи листопаду?

Коли йдеться про місяць — то листопада (так само як січня, березня, грудня чи квітня). Коли ж про процес опадання листя з дерев — то листопаду (свідком листопаду можна після сильного вітру стати не лише в листопаді, а й у серпні).

Дзвона чи дзвону?

Чув дзвін, та не знає, де він, — знаєте таку приказку? Вона про тих, хто говорить не до ладу, до пуття не розібравшись у ситуації. А яке закінчення у слова дзвін у родовому відмінку однини? Якщо мається на увазі металевий інструмент — то -а, якщо ж звук, котрий цей інструмент видає, — то -у. Отже: дзвону старого дзвона вже давно не чути, бо немає ні дзвона, ні церкви, де він висів.

Говоріть українською — в неї для вас ще чимало секретів!