Природній, речима та півтора рази. П’ять найпопулярніших помилок в українській мові

Любі читачі й ще любіші читачки! Редакція вітає вас із новим, двадцять шостим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики, де ми знов говоритимемо про цікавинки української мови й дізнаватимемося про неї щось нове. Але наприпочатку обов’язкова нагадайка: усі свої запитання, коментарі й прохання, гнівливі докори й прелагідні зітхання можна і треба спрямовувати на нашу редакційну пошту [email protected]! Щотижня ми братимемо по кілька ваших листів і відповідатимемо на них. Хочете зворотного зв’язку — зробіть свої перші півподиху і півкроку в наш бік!

А тепер — до діла.

Найпопулярніші помилки

Сьогоднішнє казання буде на дуже цікаву й практичну тему — про помилки в літературній мові. Зразу поясню всі ключові слова.

Літературна мова — наддіалектний унормований варіант мови, який спирається на певні загальноприйняті джерела і правила. Помилка в літературній мові — порушення мовних норм, зафіксованих у чинних граматиках і словниках (власне, джерелах). Якщо все, що ви пишете чи говорите українською, слід оцінювати в межах літературної мови, — там можна й доречно буде виправляти відповідні помилки. Якщо ж ви не претендуєте на лаври літературномовця й уживаєте мову в її регіональному (діалект, говірка) чи соціальному (молодіжний сленг, жаргон професійних кіл) варіантах, усі обмеження літературної мови вас загалом не стосуються. Якщо ж ви хочете сидіти на обох стільцях, готуйтеся, що буде складно.

Дисклеймер: про популярність помилок редакція говорить на основі свого редакторського досвіду. У вас він може бути іншим.

1. Природний і зворотний

Ці слова пишуться саме так: із літерою "и". Відповідно, в родовому відмінку буде "природного" і "зворотного".

2. Речами, а не речима

Іменник "річ" в орудному відмінку множини досить часто вживають неправильно: пишуть "речима", коли треба "речами". Імовірно, варіант "речима" утворився під впливом форм "очима" і "дверима" — але тут ця аналогія не працює. Узагалі ж -ма — це старе закінчення двоїни (особливої граматичної форми поряд із одниною та множиною, яка позначала двох людей чи парні предмети). В українській мові двоїна давно зникла, але подекуди лишились її дуже різні сліди: пестливо-дитячі слова "руці" й "нозі" чи множина типу "сини/пани" замість історичного "синове/панове", яке зараз уживається лише в кличному відмінку.

3. Півтора разу

Після числівника "півтора" має йти іменник у родовому відмінку: півтора дня, півтора відра, півтора разу (а не "півтора рази"). Для запам’ятовування можна керуватися стійким зворотом "одного разу".

4. Твоя мати, твою матір

Іменник "мати" з погляду відмінювання особливий, бо в усіх інших відмінках, окрім називного, в його корені зненацька виникає давній "р" (згадайте його в родичів нашої "матері" — англійського mother чи німецького Mutter) і плутає мовцям усі карти в голові. Правильне відмінювання його таке:

Н. мати
Р. матері
Д. матері
З. матір
О. матір’ю
М. (на) матері

Звісно, якщо "р" з’являється майже скрізь, є неабияка спокуса запхати його і в називний відмінок. Так і роблять у багатьох діалектах: кажуть "твоя матір прийшла". Але в літературній мові, на жаль, це поки що помилка. Тому — твоя мати прийшла й побачила мою матір.

5. За кордоном перестаєш марити закордоном

Є дві ситуації. В одній ми пишемо "за кордон":

Вона поїхала за кордон, а він лишився вдома.

Тут словосполучення "за кордон" відповідає на питання "куди?" й схоже на "за паркан" ("м’яч закотився за паркан").

У другій слово "закордон" означає певне загальне місце, розташоване за кордоном. Зазвичай в українській мові такі загальні місця позначаються словами з закінченням "-ння", "-ття", "-лля" чи "-ччя": 

• Закарпаття — за Карпатами,
• Засулля — за Сулою,
• Заріччя — за річкою.

У випадку "закордону" очікуваним було би слово "закордоння". І воно теж є (як і "зарубіжжя"). Ба більше — його значно важче написати неправильно!

Але раз уже мовці склепали й уживають слово "закордон", то його бодай варто не плутати зі словосполукою "за кордон". Чого вам і бажає редакція.

Переклади слів з російської

А насамкінець — кілька відповідей про переклади з російської слів "валежник" і "рассольник" та різницю між "цвинтарем" і "кладовищем":

• "Валежник" українською буде — "лежак", "сушняк", "ламань" або "хмиз".
• "Рассольник" — це "розсольник" (як і в російській, походить від "розсіл").

І "цвинтар", і "кладовище" — абсолютно літературні слова. "Цвинтар" походить від грецького koimeterion (місце, де сплять). До речі, прямим латинським відповідником слова koimeterion є слово dormitorium, від якого походить англійське dormitory (гуртожиток). "Кладовище", на противагу "цвинтарю", — слово слов’янське, означає "місце для вкладання [небіжчиків]". Коротше, на кладовища кладуть, а на цвинтарях сплять. Уживайте будь-який з двох варіантів.

І шануйтеся — де б ви не були.