Чи всім загрожує ПТСР і чи це назавжди. З'ясовуємо з вченими та психотерапевтами

27 червня 2023 року вперше в Україні відбудеться День скринінгу посттравматичного стресового розладу. З цієї нагоди LIGA.Life перевипускає тематичний текст, опублікований 5 грудня 2022 року.

Мама зниклого безвісти військового у пошуках сина ходила в морги – на упізнання понівечених тіл полеглих захисників. На тлі цього у неї почалиcя розлади сну, нав’язливі спогадита відчуття трупного запаху. Наприклад, коли часом заходила в крамницю.

У цієї мами – посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події надзвичайно загрозливої або катастрофічної природи. Ця мама – пацієнтка психологині, травматерапевтки Тетяни Сіренко з Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ. Лікування знизило вираженість симптомів, але повністю жінка до норми не прийшла – сина ще не знайшла. 

Відколи Росія почала повномасштабну війну, до Центру звертається значно більше психологічно травмованих людей, ніж раніше, розповідає директорка "Лісової поляни" Ксенія Возніцина.

Наприклад, військовий, який з 2014 року воює на сході, тільки цьогоріч після важких боїв звернувся до Сіренко через труднощі зі сном, сильні небажані спогади, панічні атаки, нездатність розслабитися, надмірну пильність. 

"Навіть у відносно безпечному місці, чуючи гуркіт дверей, падає на підлогу. Бачить розтяжки, де їх немає. Має складні сни: як виходять з оточення, а хтось із побратимів гине. Застрягає в них",  – розповідає експертка. 

Після 24 лютого вона приймає нових пацієнтів із ПТСР. Каже, він у них швидко розвинувся через відчуття втрати контролю внаслідок ракетних обстрілів. 

 

Що відбувається у мозку травмованих людей

У 1994 році Скот Рауч у співтоваристві з Ритою Фіслер і Беселом Ван Дер Колком провели експеримент. Людей, які пережили травму, поміщали в МРТ і розповідали їм деталі їхньої травми. 

Результати показали: під час того як людина зіштовхується з жахливим стресом, який загрожує її життю, у неї падає активність мовних центрів мозку і росте активність лімбічної та зорової кори, розповідає сертифікована травматерапевтка Оксана Степанюк. Людина яскраво відчуває емоції та бачить яскраві картинки. Переживає "німий жах". 

"Це означає, що

Вона пам’ятає свої емоції, може пам’ятати відчуття або окремі спалахи, картинки, звуки, тобто ніби фрагменти. Але не може це оформити в змістовну зв’язну розповідь. Бо частина голови, яка відповідає за можливість розмовляти, в цей момент не працювала", – пояснює експертка. 

Але травма не є вироком. Доказ цьому – дослідження, яке провели в Японії  після катастрофи 11 березня 2011 року. Тоді сталися землетрус, цунамі та вибух на "Фукусімі". Вчені досліджували, що відбувалося з людьми зі служб порятунку. Адже вони перші зіштовхувалися з жахом того, що трапилося, і активно ліквідовували наслідки.

Результати показали, що 75-80% цих людей здатні впоратися з отриманим стресом і десь через місяць повертаються до норми.

Але для 20-25% це неможливо або значно ускладнено. Вони будуть схильні до ПТСР, але з часом зможуть його подолати за підтримки фахівців. 

Загалом ПТСР розвивається лише у близько 10% осіб, розповідає нейробіологиня та ректорка "Академії Добробут" Нана Войтенко. Хоча в умовах війни показник може вирости й до майже 30%, оскільки під час війни стається одна втрата, друга, третя, і це збирається  в травматичний континуум. 

 

Хто може отримати ПТСР

Наразі у науковців є ще чимало запитань до ПТСР. Цього діагнозу не існувало до 1970-х років, поки США не зіткнулися з В'єтнамською війною. Після неї протягом 20 років від суїцидів в Америці загинуло більше ветеранів, ніж на полі бою. 

Наразі досі до кінця незрозуміло, чому цей розлад стається у конкретної людини. Відомо лише, що якщо у вас був безпосередній фізичний контакт зі смертю – на ваших очах хтось загинув чи ви могли загинути, – це може запустити розвиток ПТСР. Розлад може отримати не лише ветеран війни, але й цивільний в будь-якому віці. 

Ризик вищий у жінок, ніж у чоловіків. Серед факторів ризику також – генетична схильність, алкоголізм і зловживання наркотиками, погані соціальні стосунки, відсутність підтримки з боку суспільства.

 

Як знати, що це саме ПТСР?

Остаточний діагноз ставить лікар. Базово слід знати, що ядро цього розладу – неопрацьована пам’ять про травматичну подію. Коли не вистачає ресурсів впоратися зі спогадами, "відпустити" і жити далі. Спогади постійно повертають людину в психологічний і фізичний стан, коли вона проживала цю травму. Людина з ПТСР живе з відчуттям, що травматична ситуація продовжує існувати, і це ще більше виснажує.

На ймовірність ПТСР можуть, серед іншого, вказувати флешбеки, нічні жахи, сильні емоційні та фізичні реакції, уникання нагадування про травму, гіперзбудження, посилене відчуття загрози.

Розлад може викликати хронічні болі, біль неясного походження – біль в шлунку або спині, причину якого профільні лікарі не можуть встановити. Тобто, наприклад, спина болить не через проблеми зі спиною, а внаслідок розладу. Змінюється активність деяких ділянок мозку: десь зменшується, десь збільшується, розповідає Нана Войтенко. 

Гормони стресу в центральній нервовій системі призводять до руйнування нейронів, певні зв'язки між частинами мозку зникають, а деякі структури суттєво зменшуються.

Це надзвичайно небезпечний процес. Функції можуть роками відновлюватися, а можуть і не відновитися. Зміни в тілі теж будуть – надмірне потовиділення, збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску, виділення адреналіну без потреби.

У разі ПТСР в крові буде більше непотрібних біологічно активних речовин – медіаторів запалення. Людина не застудилася, а запалення є. Воно тільки виснажує організм, запалення в мозку, загибель ще більшої кількості нейронів, запалення в організмі, ушкодження серця, судин, порушення метаболізму і прискорення старіння загалом. Тобто весь організм прискореними темпами зношується. Бо він весь час в стані запалення.

І на додачу до цього людина впевнена, що її ніхто не розуміє. Тому, зазвичай, розриває cоціальні зв’язки, відвертається від допомоги, агресує на інших і на себе, прагне залишитися наодинці. 

Загалом, у симптомах ПТСР українців нічим не відрізняється, наприклад, від ПТСР американців.

 

Як ПТСР лікують і чи може людина після цього повноцінно жити

ПТСР тут не відрізняється від інших захворювань – що раніше виявили, то краще буде для людини. Рання діагностика надважлива. Вже понад 20 років у британській армії впроваджена система тренінгів TRIM, яку необхідно реалізовувати після травматичної події. Цю методику зараз уже привезли в Україну і навчають менеджерів, які потім навчатимуть військових-практиків у підрозділах.

Тетяна розповідає про одного з пацієнтів, який змушував себе не звертатися по допомогу через слова когось із командирів "ти ненормальний, тобі нічого не допоможе". І тільки потім на його психологічний стан звернув увагу інший командир, розповів про ПТСР, порадив, куди звернутися: "Знецінення сприяє розвитку розладу і ще більше поглиблює його. Тоді як гідне ставлення до досвіду, вчинків, стану людини надає сенсу і пом'якшує відновлення".

Одна з пацієнток Ольги Плетки, психологині Інституту соціальної та політичної психології, Центру реабілітації та реадаптації АТО та ООС "ЯРМІЗ", пережила окупацію на Київщині.  Була під обстрілами, здригалася від кожного вибуху. Коли звільнили область, все одно не спала, стала нервовою, здригалася від кожного звуку. Тестування показало високу ймовірність ПТСР. Але звертатися до лікаря боялася. "Ми почали працювати в червні, і зараз вона іноді здригається від гучних звуків, але вже може повноцінно спати. Але це були ті наслідки, де можна було працювати тільки психологу й цього було достатньо. Думаю, якби вона звернулася до лікаря і ще була б певна фармакологія, результат був би швидшим", – пригадує Ольга Плетка.

Лікують ПТСР медикаментозно і психотерапією. Тільки медикаменти ніколи не вилікують цей розлад, підкреслює Сіренко. Завдання терапії – щоб травматичний спогад перестав "заклинювати" і людина могла жити далі: "Але в цьому і складність лікування. Щоб опрацювати ці симптоми і подолати травму, потрібно багато внутрішнього та зовнішнього ресурсу. А у людини цього немає". 

За її досвідом, певні симптоми можуть зберігатися 6-8 років. Ефективність терапії багато в чому залежить від того, чи має людина близьких, які її підтримують. Один пацієнт Сіренко у 2015 році виходив із Дебальцевського котла, де втратив багатьох побратимів. Мав ПТСР – важко приходив до себе, тяжкі флешбеки, суїцидальні нахили, не міг відчувати приємні емоції. "На запитання: "Чи любиш своїх дітей" відповідав, що так. А коли перепитувала: "Як ти це відчуваєш?", казав: "Ніяк. Просто знаю, що люблю. Але почуттів насправді немає", – пригадує експертка. Він пройшов тривалу терапію – і це дало поштовх. Знайшов цікаву для себе справу і перетворив на бізнес.

Також успіх терапії прямо залежить від ступеня важкості розладу. Якщо у пацієнта була одинична подія, після якої розвинувся ПТСР, кваліфікованої терапії має бути достатньо для видужання на 100%, каже Сіренко. Але це в теорії. "Адже щоб лікування ПТСР було ефективним, має закінчитися ситуація, що травмувала. Якщо така ситуація не закінчилася, ефективність терапії значно повільніша", – підкреслює травматерапевтка. 

На практиці в Україні травматерапевка рідко зустрічає одиничну травму. Українці живуть уже вісім років у ситуації постійної ретравми. І коли людина знову звертається за лікуванням, складно визначити, це травма повторна чи нова. Складний комплексний ПТСР потребує підтримувальної терапії, роботи на зниження симптомів. Але і тут можна жити відносно повноцінним життям.

Пацієнти-ветерани, з якими працює Сіренко, після 24 лютого повернулися на фронт. Вона хвилювалася за їхній стан, але потім почала отримувати від деяких із них фідбеки, що терапія їм і там допомагає справлятися з ситуаціями, що травмують. А головна психологиня гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів Олена Лашко підтверджує, що більшість людей в Україні зараз успішно долають кризу.