Мʼята, гарбузи й терапія. Як у Львові розвивають простір міського городництва "Розсадник"

Ми давно звикли купувати овочі та городину в супермаркетах, а їхнє вирощування сприймаємо як щось не дуже прогресивне й десь там, "у бабусі в селі". Зруйнувати цей стереотип покликані міські сади-городи, де садівництво може бути цікавим та приємним, а ще мати терапевтичну опцію. Такі простори дедалі популярніші у Європі — лише в австрійському Відні понад 200 садів-городів.

В Україні теж є подібна ініціатива — вона зʼявилась у 2021 році у Львові. Простір міського садівництва та городництва "Розсадник" започаткувала громадська організація "Плато", яка займається адаптацією міст до кліматичних змін. Унікальність "Розсадника" в тому, що тут не тільки вирощують рослини, а й гуртують містян, формуючи екологічно свідоме комʼюніті. Також тут проводять заходи, лекції та досліджують потенціал гарденотерапії.

Журналіст LIGA.Life побував на території "Розсадника" та поспілкувався з авторами ініціативи — Анжелікою Зозулею та Миколою Рябикою. Під час прогулянки міським садом-городом говорили про те, що тут відбувається та чому такі простори потрібні нашим містам. 

Що таке "Розсадник" та як виникла його ідея

"Розсадник" як фізичний простір — це затишна зелена ділянка площею 1,3 га у львівському парку "Залізна вода". Сам парк розташований у центральній частині міста, тож охочі мешканці можуть туди легко дістатись. 

Ідея "Розсадника" виникла у 2021 році, коли у "Плато" зрозуміли, що їм бракує простору, де б вони могли розповідати про свої цінності більш комплексно та ділитись ідеями на постійній основі. "Плато" займається пристосуванням міст до кліматичної зміни. Вони вчать, як справлятись з аномальними опадами, надмірною спекою за допомогою природоорієнтованих рішень — наприклад, дощових садків чи газонів з різнотравʼям.

Організації потрібен був простір, де усі ці рішення можна втілювати, показувати мешканцям й розповідати про них. "Бо коли ми робили подібні мікровтручання у місті, то максимум, що могли, — це встановити там інформаційну табличку з QR-кодом. Проблема в тому, що 20-30 осіб знають про ідею, а далі вона не поширюється", — пояснює Анжеліка Зозуля, співзасновниця "Плато". 

Відтак почали шукати локацію для "Розсадника" — звернулись до міської влади й серед кількох ділянок вибрали занедбаний простір колишнього квіткового господарства, що у парку "Залізна вода". Ще у радянські часи тут вирощували квіти та рослини, які розсаджували на міських клумбах та зелених ділянках — звідси й назва простору, "Розсадник". 

Водночас автори проєкту мають амбіцію змінити негативне забарвлення слова: "Для когось це негативна конотація, типу розплідник, розсадник чогось поганого. Але ми хочемо зруйнувати цю думку, тому що висаджуємо рослини й акцент робимо на звʼязках між людьми", — пояснив Микола Рябика, виконавчий директор та співзасновник ГО "Плато".

Останні 15 років ця територія занепадала: тут все заросло чагарниками, організувалось стихійне звалище завдовжки 40 метрів, а від теплиць, де вирощували квіти, залишились руїни. Частину занедбаної ділянки квіткового господарства розчистили й облаштували там грядки, стежки з деревної стружки, встановили сцену, а територію оточили невеличким парканом, щоб оберігати від вандалів. 

"Те, що ми тут робимо, називається ревалоризація — ми не просто відновлюємо цей простір, а надаємо нових змістів, переформатовуємо", — пояснила Анжеліка і додала, що "Розсадник" є повністю відкритим простором — сюди може прийти будь-хто з мешканців чи гостей міста. Влітку простір відкритий щодня, з 08:00 до 21:00. 

Садівництво та лекції: чим займаються у "Розсаднику"

Проєкт Анжеліки та Миколи — некомерційний, це повністю волонтерська ініціатива. Сюди ніхто не ходить "на роботу", розвивати простір допомагають волонтери та небайдужі містяни. Ядро команди — це близько 10-12 осіб, які приходять практично щотижня, розповідають в ГО "Плато".

Простір "Розсадника" умовно розділений на дві частини: в одній — різноманітні грядки, шпалери для винограду, городина, а друга частина засіяна різнотравʼям. Майже щодня волонтери та містяни приходять сюди й доглядають за грядками: поливають, прополюють або висаджують нові рослини. 

Зараз у "Розсаднику" 15 підвищених грядок та дві високі, або "сенсорні". У високих грядках висаджують мʼяту, щоб відвідувачі могли взаємодіяти з рослиною, нюхати чи куштувати, не згинаючись. Також ця грядка є інклюзивною, щоб біля неї могли працювати люди похилого віку або, наприклад, ті, хто відчуває біль у спині.

Окрім мʼяти, у "Розсаднику" вирощують шпинат, руколу, кріп, петрушку. Торік вирощували кукурудзу, баклажани та соняшники. Популярна тут культура — мангольд. Це листовий буряк, який використовують як альтернативу шпинату. 

"Дуже часто до нас приходять батьки з дітьми, й малюки великими очима дивляться, як росте буряк чи горох, бо раніше вони такі продукти бачили лише фасованими на полицях супермаркету", — каже Анжеліка.

Нещодавно побудували нову спіралеподібну грядку й висадили у ній пряно-смакові культури. Перевагою такої грядки є те, що вона дозволяє одночасно вирощувати багато  рослин на маленькій площі.

"У нас одна пара попросила висадити два гарбузи. Тобто їм не потрібен гектар гарбузів чи цілий баштан. Вони просто собі кайфують від двох гарбузиків", — розповідає Анжеліка й зазначає, що "Розсадник" у цьому контексті можна розглядати як простір гарденотерапії. Незабаром планують долучити до занять психолога, який проводитиме гарденотерапевтичні сесії. Це, зокрема, важливо для реабілітації військових та переселенців, що постраждали внаслідок бойових дій. 

Інша місія "Розсадника" — просвітницька. Тут людям розповідають про природоорієнтовані рішення, а також навчають, як вирощувати рослини у міських умовах. Щоб долучались якомога більше людей, у просторі облаштували невеличку сцену, її розташували на фундаменті колишньої теплиці. 

Окрім освітніх подій, організовують й культурні — наприклад, ліплять з глини чи влаштовують музичні вечори. "З квітня 2021 року до липня 2023-го у нас відбулось близько 130 офіційних публічних подій. На одні приходили пʼять людей, на інші — 100. Але загалом наш нетворкінг охопив близько 3000 осіб", — розповів Рябика. 

Огірки та капуста: чи зможе "Розсадник" забезпечувати продовольством

"До нас дуже часто приходять люди й питають: скільки кілограмів огірків ви виростили? А чи можете виростити 300 кілограмів капусти?" — розповідає Анжеліка. Пояснює, що продовольча безпека закладена у концепцію "Розсадника", але не є його головною метою. Тобто автори проєкту не планують перетворювати його на міську ферму, яка забезпечує місто городиною та овочами. 

"Ми поки що не готові говорити про глобальну продовольчу безпеку в межах цього простору. Адже наша базова цінність та наша ідея — це поширення екопрактик, підвищення екологічної свідомості мешканців", — зазначає Рябика. 

На питання, куди ж дівають вирощені овочі та прянощі, Микола відповів, що їх розділяють між тими, хто постійно приходить й доглядає за цим простором. "Або ми беремо листя мангольда, віддаємо друзям із пекарні "Кііт", яку відкрили у Львові вихідці з Київщини. Вони з нашого мангольда печуть пироги й приносять на наш івент. Ми людей частуємо й показуємо, що ось — це ви виростили", — каже він. 

Торік городину передавали для одного із закладів ресторатора Євгена Клопотенка — з цих овочів готували страви для "соціального" меню.

Власне, це й відрізняє "Розсадник" від інших подібних проєктів в Україні та робить його унікальним. До прикладу, у Полтаві є схожий проєкт "Міський сад-город", його основна мета — забезпечення продовольчих потреб. У Луцьку є два міських сади-городи, але їхня територія відкрита не для всіх.

"Коли ми підходили до своєї ідеї, то знали про ці кейси й закладали в основу, що хочемо працювати на довготермінову перспективу. Наш проєкт — не на один сезон, він потребує ще багато роботи", — зазначає Рябика й додає, що у майбутньому хочуть відновити зруйновані теплиці.

Анжеліка та Микола наголошують, що "Розсадник" — це не бізнес-проєкт, вони не планують розвивати його як франшизу чи масштабувати.

Тут всю роботу виконують волонтери, а ділянка все ще належить Львову — ГО "Плато" лише підписала меморандум з владою міста та комунальним підприємством, яке є балансоутримувачем території. 

Чому подібні проєкти важливі для наших міст

Подібні екоініціативи важливі не тільки як зелені громадські простори, а й як одна з ланок в екосистемі сталого міста. Наприклад, Львів нещодавно запустив міську станцію перероблення органічних відходів — поки що єдину в Україні, яка працює у промисловому масштабі. Компост з цієї станції у "Розсаднику" використовують як добриво на спеціальній рекультивованій ділянці. 

Паралельно у просторі займаються власним компостуванням органіки та навчають мешканців, як правильно сортувати відходи. Гілки дерев та сухостою тут перетворюють у стружку, якою прокладають доріжки. "Тобто ми на різних прикладах показуємо, як у розумний спосіб використовувати природні ресурси", — зазначає Анжеліка. 

Одну з ділянок у "Розсаднику" повністю засіяли різнотрав'ям. До цього її покривав золотарник канадський — інвазивна рослина, яка загрожує аборигенним видам. Таким чином тут підтримують місцеве біорізноманіття й показують мешканцям, якою може бути альтернатива викошеним газонам.

У просторі проводять ще один важливий для міста експеримент — встановили "сухий" біотуалет. Це екологічна вбиральня, яка не потребує води. Відходи тут розділяються на тверді та рідкі: перші компостуються, другі — відстоюються та використовуються як добриво. Такі вбиральні можна встановлювати у парках Львова, однак Анжеліка та Микола побоюються, що до цього екорішення містяни "можуть бути не готовими".

Відтак "Розсадник" стає тією міською платформою, яка не тільки транслює еко- та природоорієнтовані рішення, а й створює запит на ці тенденції серед містян. 

"Тут збираються люди, яким це все цікаво. І виникають маленькі мікроініціативи: одні запускають петицію, щоб у місті рідше викошували газони; інші вирішили створити вертикальне озеленення, хтось — посадити 10 дерев, проконсультувавшись з нашими садівниками. Так ми допомагаємо місту переходити від моделі "опікуна" до моделі "партнера", — підсумовує Микола Рябика.