Зміст:
  1. Відсутність інклюзії та неохайність: аналізуємо публічний простір
  2. "Тарілка", постмодерністські квартали та хороші сучасні обʼєкти: аналізуємо архітектуру
  3. Надлишкові габарити та відсутність велодоріжки: що з інфраструктурою
  4. Підсумки

"У місті потрібно будувати вулиці, а не дороги", — це слова данського архітектора Яна Гейла, які дуже актуальні для Києва. Столиця давно тримає першість серед автомобілецентричних міст України й витіснила з вулиць пішоходів. Відсутність інклюзивності, нормально облаштованих громадських просторів, а також підхід до проєктування вулиць як швидкісних автомагістралей робить життя пішохода у Києві складним випробуванням — вулиці перетворюються на місце, яке хочеться швидше пройти, а не проводити там час. Втім, має бути навпаки.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

LIGA.Life запускає новий формат "Інспектуємо вулицю". Разом з архітекторами, урбаністами та містопланувальниками ми будемо розбирати ключові столичні вулиці й говорити про їхні сильні та слабкі сторони, а також оцінювати потенціал розвитку. Першою у серії публікацій ми дослідили вулицю Антоновича — одну з найбільш розвинених центральних вулиць Києва, функціонально наповнену та багату на архітектуру різних історичних епох. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

Для спільної прогулянки вулицею кореспондент LIGA.Life запросив Станіслава Дьоміна — архітектора, очільника Науково-дослідного інституту геодезії та картографії, який раніше керував "Київміськрозвитком" та власною студією Urban Design.

Чому вулиці мають бути для людей
Ключовим елементом вулиці завжди є функціональне наповнення, адже воно у підсумку задовольняє (або ні) потреби людини. На вулиці може перебувати безліч груп людей з різними потребами, та найпоширенішим експлуатантом вулиці є пішохід, адже 100% людей у місті є пішоходами (частина з них є ще водіями авто, велосипедистами та користувачами громадського транспорту), а пішохідне пересування — єдиний найбільш доступний засіб пересування людини в місті. Вулиця має бути спроєктована так, щоб пересування нею було комфортним, легким та швидким насамперед для пішоходів. А також безбар'єрним — адже до пішоходів також належать маломобільні групи населення (люди на колісному кріслі, люди з протезами кінцівок, матері з дитячими візочками). 

Відсутність інклюзії та неохайність: аналізуємо публічний простір

Починаємо інспектувати вулицю Антоновича від її початку (на перехресті з вулицею Гетьмана Скоропадського. — Ред.) і спускаємось вниз — у напрямку станції метро "Либідська". Перевагою вулиці на початку є її бульварна частина з озелененням і громадським простором для людей, каже Станіслав Дьомін. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Полищук/LIGA.net

Також архітектор хвалить доволі широкі тротуари, які майже всюди відповідають вимогам — три метри у ширину, щоб паралельно могли пройти щонайменше 6 пішоходів. Однак у Дьоміна є зауваження до інклюзивності простору — майже всюди ми бачимо великі борти на бордюрах, які обмежують у русі маломобільні групи, відсутність понижень поблизу пішохідних переходів, відсутність тактильної плитки, асфальт у швах або ФЕМ з фаскою (заокругленням. — Ред.).

На перехресті з вулицею Жилянською ситуація з пішохідним простором краща — територія довкола офіс-центру Chicago Central House облаштована з вимогами інклюзивності, активний фасад будинку "оживляє" вулицю, перевагою є нестаціонарний літній майданчик, який потім легко прибрати.

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

"Активний фасад — це добре. Це основа для різного роду сервісів, закладів, які притягують на вулицю людей. Це важливо, адже 90% нашої уваги на вулиці прикуто саме до інших людей", — каже Дьомін, водночас додає, що на цьому перехресті все ж бракує простору для пішоходів.

Архітектор особливо критикує пішохідний перехід на проїзді до кінотеатру "Батерфляй" — він взагалі не пристосований для людей: відсутні пониження, а по центру переходу решітки дощової каналізації, яка створює неприємний запах та може травмувати пішоходів. Рішенням у цьому випадку міг би стати безбарʼєрний "сухий перехід", який слід розташувати на одному рівні з тротуаром, щоб пішоходи не опускались на проїжджу частину.

Така реклама — це якийсь Шанхай. Хоча Шанхай не такий вже поганий приклад.

За цим перехрестям публічний простір вулиці суттєво погіршується — бачимо суцільний паркан, який оточує велику ділянку з озером, що потенційно могла б стати зеленою зоною, однак занедбана вже десятки років. Річ у тім, що на цій ділянці ще у 2005 році забудовник почав будувати ЖК, однак підземні води затопили котлован, перетворивши його на озеро, — роботи зупинили, а територія заросла чагарниками. Кияни неодноразово закликали створити тут зелену зону. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Полищук/LIGA.net

"Але ситуація ось яка. Місто ділянку продало та продовжує нараховувати податок на землю. Тобто, щоб облаштувати зелену зону — або міськрада має викупити цю ділянку у забудовника, або він має переглянути проєкт таким чином, щоб зберегти озеро і зелену зону. Але з погляду законодавства, якихось важелів впливу, щоб змусити забудовника це робити, немає", — коментує Станіслав. 

Недоліками благоустрою вулиці архітектор називає стовпи ЛЕП, захаращені кабелями звʼязку, білборди з рекламою, яка відвертає увагу водіїв і закриває фасади будинків. "Таке розміщення реклами на центральних вулицях — це якийсь Шанхай. Хоча Шанхай зараз не такий уже поганий приклад", — каже Станіслав. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Полищук/LIGA.net

Загалом на Антоновича не вистачає зелених зон та озеленення на пішохідних просторах. Окрім того, що воно додає вулиці затишку та естетики, озеленення впливає на мікроклімат: понижує температуру повітря, поглинає пил та шум.

Під час реорганізації дорожнього руху доречно було б між кожними двома паркомісцями висаджувати стійкі до високих температур дерева, радить архітектор. 

"Тарілка", постмодерністські квартали та хороші сучасні обʼєкти: аналізуємо архітектуру

На Антоновича варто похвалити архітектурно-фасадну частину, яка ближче до історичного центру — тут, зокрема, збереглись зразки архітектури різних історичних епох. У дуже хорошому стані бульварна частина вулиці — практично недоторканим залишився ансамбль з будинків початку 20 століття, сталінського періоду та модернізму. 

Перехрестя з Жилянською — одне з якісних прикладів перехресть на цій вулиці, — кожна з будівель є гарним зразком архітектури свого часу.

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

"Тобто на цьому перехресті немає будинків, які з погляду архітектури виконані погано. Вони всі відповідають стилістиці свого часу й органічно поєднуються між собою", — каже Дьомін. 

Недоліком багатьох історичних будинків є відсутність активного фасаду на перших поверхах, натомість територія, яка могла б стати громадським простором, перетворюється на стихійну парковку. Усі фасади, особливо у центральній частині, архітектор радить перетворювати на активні — саме це запорука функціонального наповнення вулиці. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

Багато історичних будинків на Антоновича мають "класичні київські" проблеми — засклені балкони, обвішані кондиціонерами та супутниковими тарілками фасади. "Тут частково пофарбували, а там — ні. І вийшов якийсь Франкенштейн, а не будинок", — жартує Станіслав. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

Ще 15 років тому у Києві була практика, коли головний архітектор міста підписував паспорти фасадів усіх будівель — це робилось з метою збереження автентичності фасаду. "Зараз ця практика спрощена, посада головного архітектора сьогодні повністю знівельована, його задача — лише підписати містобудівні умови та обмеження", — зазначає Станіслав.

Додає, що усі вивіски на будівлях давно час стандартизувати — вони не повинні мати суцільної підкладки, а лише літери. "Ви як вважаєте, ця вивіска пасує цьому будинку?" — іронічно запитує Дьомін, вказуючи на вивіску у формі Ейфелевої вежі на одному з історичних будинків.

Тут пофарбували, а там — ні. І вийшов Франкенштейн, а не будинок.

Наближаємось до 16-поверхової модерністської будівлі, яку спроєктував архітектор Авраам Мілецький — один з найвидатніших українських модерністів (автор готелю "Салют"). У цьому будинку сьогодні розміщується Укравтодор.

"Цей обʼєкт слід давно віднести до нововідкритих памʼяток архітектури. Адже ми бачимо, у якому він зараз стані — завішаний величезним банером, кондиціонерами, фасад давно не ремонтувався, а якщо і був ремонт, то він абсолютно недбалий", — зазначає Дьомін. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Полищук/LIGA.net

Серед архітектурних надбань вулиці Дьомін зазначив також один з корпусів Інституту електрозварювання імені Патона — будівля має гарний цегляний фасад і дуже добре вписується у навколишню забудову. "Цю будівлю було б доречно реконструювати. Вона є державною власністю, але ніщо не забороняло б здати частину будівлі в оренду й перетворити перший поверх на крутий артпростір", — каже Дьомін, зазначивши, що за призначенням корпус давно не використовується. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Полищук/LIGA.net

Особливої уваги на Антоновича заслуговують постмодерністські квартали, відомі як квартали "Горького-Боженка". Комплекс житлових кварталів створювали архітектори, що проєктували унікальний для Києва постмодерністський район Подолу. Станіслав Дьомін також закликав зберегти "Літаючу тарілку" поблизу "Либідської" — будівлю Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації авторства архітектора Флоріана Юрʼєва, яку 2021 року визнали памʼяткою. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

На прохання дати оцінку хаотичній висотній забудові, якої на Антоновича дуже багато на відрізку від вулиці Федорова до "Либідської", Дьомін відповів, що це "типова вулиця Нью-Йорка", наприклад, 40th Street.

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Полищук/LIGA.net

"Але як Нью-Йорк з цим бореться? Вони беруть, відрізають половину вулиці й віддають пішоходам, створюють public space, роблять активними фасади — і тоді ця архітектура вже не так дратує", — пояснив Станіслав. 

Оцінювати естетику цієї архітектури Дьомін не став, однак визнав, що хаотична висотна забудова створює сильне навантаження на транспортну та інженерну мережу міста, яка і так в поганому стані.

Надлишкові габарити та відсутність велодоріжки: що з інфраструктурою

Організація дорожнього руху на Антоновича, як і загалом по Києву, — недосконала, каже Дьомін. По-перше, сама по собі вулиця спроєктована як швидкісний хайвей — й окрім світлофорів тут відсутні будь-які інші засоби пониження швидкості. Саме тому вулицею постійно "літають гонщики". По-друге, габарити вулиці Антоновича, яка включає аж пʼять смуг руху — надлишкові.

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

"Водієві, щоб перелаштуватись на інший бік вулиці, треба перетнути пʼять смуг — це створює хаос на дорожньому полотні. У нашому випадку розмір вулиці надлишковий, одну смугу можна було б прибрати, без сумнівів", — каже Дьомін і додає, що оптимальна кількість смуг для вулиці з одностороннім рухом (якщо це не магістраль безперервного руху) — дві смуги. 

Розмір вулиці надлишковий — одну смугу можна було б прибрати, без сумнівів.

Ще один інфраструктурний "фейл" Антоновича — відсутність велосипедної доріжки, яка тут передбачена у смузі громадського транспорту. "Втім, цієї вулиці, яка повністю одностороння, було б достатньо, щоб розвивати окремо виділену веломережу", — зазначає архітектор. 

Серед позитивних моментів — спроба стандартизувати вигляд усіх зупинок громадського транспорту. Не біля всіх зупинок однак ми помітили тактильну плитку та боларди — невисокі бетонні або чавунні стовпчики, вмонтовані в поверхню, які б затримували раптовий виїзд автівки на зупинку. 

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

На Антоновича є окремо виділена смуга громадського транспорту, що безперечно — плюс. Однак вона б працювала значно краще, якби була відділена делінеаторами або взагалі відокремлена від дорожньої частини, наприклад велосмугою, або озелененням, пояснює Дьомін.

Підсумки

Вулиця Антоновича — одна з найперспективніших вулиць у центрі Києва і має величезний потенціал для розвитку громадських просторів, каже архітектор. Коротко відзначимо її плюси, мінуси та потенціал:

Найбільша перевага вулиці — її простір та архітектура. Тут присутня забудова різних історичних періодів, вулицю наповнюють як дуже цінні історичні обʼєкти, так і цікаві зразки сучасної архітектури — New York Concept House, Chicago Central House.

Серед недоліків вулиці — поганий інженерно-технічний стан, неорганізована інфраструктура з погляду дизайну транспортної мережі, відсутність або недбало виконаний благоустрій, відсутність озеленення та догляду за ним. Як і на більшості вулиць Києва, на Антоновича не врегульоване питання збереження культурної спадщини, санітарно-технічний стан будівель і будинків має низку зауважень.

"Типова вулиця Нью-Йорка". Інспектуємо Антоновича разом з архітектором
Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net

Потенціал вулиці Антоновича у тому, що тут є потужна перспектива розвитку громадських просторів, зелених зон та навіть водойми. "Але потенціал вулиці реалізований на 10% від того, що могло б бути з позиції публічного простору, присутності людини на вулиці й того, як людина на вулиці виглядає. Адже насамперед на вулиці красиво мають виглядати люди. Вони мають приваблювати інших людей, стимулювати усміхатись, займатись спортом, бігати. Настрій вулиці — це найважливіше", — резюмує Станіслав Дьомін.