RU
Пояснення

Волонтер – як ним стати та бути ефективним. Чекліст для початківців

10 хвилин
 - Фото
Колаж - Liga.net
08.09.2022, 08:00

Історії трьох молодих людей про те, як вони прийшли до волонтерства, що їх мотивує, а також поради для початківців

Зібрати на Байрактари, доставити гуманітарну допомогу в гарячу точку, знайти бронежилет чи пікап? Для українських волонтерів це вже звична справа. За місяці війни вони стали міцним тилом ЗСУ. 

"Війна – це кризовий період. Нині волонтерство – питання виживання. Держава фокусується на обороні, а волонтери беруть на себе не менш важливі завдання: роботу з дітьми, прибирання завалів, адаптацію переселенців. Якби всі були зайняті лише собою, то ми б не витримали агресії", – вважає Василь Кулевчук, керівник програмного департаменту Української академії лідерства. 

Волонтерство в Українській академії лідерства є неодмінною складовою виховання молоді. Під час річної програми вчорашні випускники шкіл, до того як вступити до університету, загалом здобувають навички, які знадобляться у житті і сформують лідерський характер: молодь слухає лекції на практичні теми, створює власні проєкти, їздить в експедиції Україною і за кордон, займається спортом — і обов’язково багато та системно волонтерить. 

Після 24 лютого більшість випускників Академії долучилися до волонтерського руху  — зокрема як засновники та лідери волонтерських ініціатив. Окрім цього, в Академії уже 8 років створюють масштабні волонтерські проєкти, де долучають тисячі молодих людей до добрих справ. 

У партнерському проєкті LIGA.Life розпитала команду та випускників Української академії лідерства про їхній шлях до волонтерства, про те, як волонтерство впливає на формування лідерських навичок і виховує проактивну молодь, які бонуси дає ця діяльність самим волонтерам та які поради допоможуть кожному почати волонтерити.

Від фестивалів до врятованих життів: історії трьох волонтерів

Владиславу Газді завжди не сиділося на місці. Він був активним підлітком, який прагнув знайти корисне заняття. Його волонтерська історія розпочалась у 14 років. 

"Революція Гідності, анексія Криму, окупація Донбасу, початок повномасштабної війни – я чітко розумів, що є люди, які віддають своє життя за те, щоб я продовжував жити в звичних умовах. Тож мені хотілось зробити свій внесок. Але як підліток може допомогти своїй країні? Волонтерством!", – пригадує Владислав.

У 2014-2015 роках долучався до організації благодійних заходів, де збирали кошти для поранених бійців. Також брав участь у діяльності громадських організацій рідного міста – Хмельницького.

Навчання в Українськії академії лідерства розширило можливості: "Почав плести маскувальні сітки, допомагати реабілітаційним центрам для дітей з інвалідністю".

Упродовж року в Академії, зокрема завдяки волонтерству, Владислав здобував важливі навички для дорослого життя.

Однак до 24 лютого складно було підготуватися. У перші дні повномасштабного вторгнення Владислав запропонував допомогу одному з волонтерських штабів у Львові. Протягом тижня займався збором та роздачею гуманітарної допомоги.

"З часом роботи у штабі ставало менше, але я прагнув більшого. Колеги з Ізраїлю, які приїхали в Україну поділитися волонтерським досвідом, розповіли, що на польсько-українському кордоні величезні черги. Люди стоять кілька діб, немає допомоги. Вирішив поїхати на розвідку. На кордоні був хаос", – пригадує волонтер.

Упродовж весни Владислав координував команду волонтерів, які одні з перших допомагали біженцям на польсько-українському кордоні. Загалом на пункті перетину Шегині працювало близько 75 українських волонтерів. Забезпечували українців їжею та гарячими напоями, консультували щодо документів, надавали психологічну підтримку, допомагали перетинати кордон людям з маленькими дітьми та інвалідністю.

"За цей час почув багато трагічних історій. Найбільше запам’яталось, як молодий хлопець з родиною намагався евакуюватися з Чернігова. Машини не було, тож довелось пливти на надувних човнах з маленькими дітьми під обстрілами. Потім йшли пішки 30-40 км. Все це було вночі", – пригадує волонтер.

У роботі було безліч викликів. Наприклад, постачальники гуманітарної допомоги постійно змінювались. Через це перші дні Владислав жив на кордоні. Згодом приїжджав щотижня на 1-2 дні. Також був постійно на зв’язку з командою. 

"Було складно, але я розумів, що можу спростити та покращити життя людям, які вийшли з пекла. Від цього мені ставало легше", – зізнається хлопець.

Парамедик Олександр Мирошниченко також волонтерив ще в шкільні роки. Починав з допомоги безпритульним тваринам, прибирання навколишнього середовища. "Поки я був школярем та студентом, розумів, що не можу багато дати державі. Тому пішов волонтерити. Це теж внесок, хоч і невеликий", – пояснює він.

Паралельно Олександр займався професійним спортом, де були необхідні знання першої домедичної допомоги. Після закінчення Академії зацікавився тактичною медициною в зоні бойових дій. 

До 24 лютого був студентом першого курсу, багато подорожував та мав чимало хобі. Але після повномасштабного вторгнення вирішив рятувати мирних мешканців Києва після прильоту ворожих ракет.

Так Олександр став парамедиком.

"Якось я приїхав в гості до друга, за звичкою взяв із собою спорядження. Через 40 хвилин у сусідній будинок влучила ракета. Перша думка: "Час працювати" — і за три хвилини я був на місці. Постраждалому саме надавали допомогу, але не було потрібних медикаментів — в мене були. Хлопець мав серйозні поранення: відірвана щиколотка і пальці на руці, пробитий череп. Нам вдалося врятували ногу. Далі евакуйовували людей із сусідніх будинків", – згадує волонтер.

За 6 місяців великої війни життя Олександра змінилось докорінно. Тільки-но чує тривогу, думає про укриття, можливі місця ураження та людей, які можуть потребувати його допомоги.

"Це морально непростий вид волонтерства. Ти працюєш у тих місцях, куди медики швидкої допомоги не мають права заходити. Потрібно витягувати людей з-під завалів, повертати їх до свідомості. Але мене надихає те, що я можу врятувати чиєсь життя", – ділиться парамедик.

Випускниця Академії Євгенія Точиліна почала волонтерити у 16 років: "Мені завжди була близькою ідея діяти, коли щось хвилює. Тема зміни клімату була однією з них". 

Дівчина приєдналась до освітнього проєкту "Climate cycle tour". Команда волонтерів об’їздила на велосипедах 12 міст на заході України. У кожному організовували тематичні лекції для школярів.

"До 24 лютого я навчалася та волонтерила в департаменті, який відповідав за організацію волонтерства в Українській академії лідерства. Тож перші дні ми плели маскувальні сітки. На словах звучить просто, але одного разу у нас закінчилась основа для сіток і довелось швидко шукати, з чого її плести. Це був справжній виклик!", – пригадує дівчина.

Та не сітками єдиними. Дівчина долучалася до різних волонтерських штабів, допомагала розселяти внутрішньо переміщених осіб, аж поки їй не запропонували координувати волонтерів для збору продуктових наборів жителям Харківщини. 

"За 2 місяці наша команда зібрала 300 тисяч продуктових наборів. Часом відчували втому, але коли отримували повідомлення подяки від людей з Харківської області, заряджались і працювали далі", – розповідає Євгенія.

Що мотивує волонтерів 

За Законом України, волонтерство – добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність. В Українській академії лідерства студентів вчать, що волонтерство – це поєднання суспільної користі та особистого зростання.

"У кризовий час на перше місце виходить суспільна користь. Вмієш щось робити – поділись цим, розвинь цю навичку, допомагаючи країні. Не вмієш – доєднайся до людей, які вміють, навчись, стань сильнішим. Особистий розвиток також буде, хоч він і відходить на другий план", – стверджує Василь Кулевчук.

Волонтерство передбачає переваги для того, хто це робить, стверджує Владислав Газда. Наприклад, відчуття внеску в перемогу, досвід чи нематеріальний ресурс. 

"Для мене це – навички проєктного менеджменту, організації часу, розвиток соціальних зв'язків, які згодом мені дуже знадобились. Приємний бонус – волонтерство можна вписати в резюме. Багато сучасних компаній зважають на цей досвід", – додає волонтер.

Для Євгенії волонтерство – це про вкладення ресурсу та отримання його в результаті роботи: "Це новий досвід, який потім знадобиться у професійному житті. Це зв’язки, які ніколи не будуть зайвими. І головне – відчуття залученості, дуже важливе під час війни. Воно знищує думки, що ти робиш недостатньо для спільної перемоги".

Парамедик Олександр особливо цінить фідбек від людей, яким зміг допомогти. "Нас постійно мотивують люди, яким допомагаємо. Особисто мене заряджає подяка. "Дякую за врятоване життя", – чую від постраждалих та їхніх родичів. Також завжди прокручую в голові слова мого знайомого, який загинув на фронті: "Якщо мене не стане, ви за мною не плачте. Завершіть мою справу, щоб все, що я робив, було недаремно". Це не дає опускати руки!", – ділиться він.

Водночас для волонтерів важливо вчасно помічати власне виснаження та не забувати відновлювати сили. Ресурс можна знайти в побутових речах через перемикання уваги, а також через сон і відведення часу на хобі.

Як стати волонтером

Перший крок – саморефлексія. Запитайте себе:

  1. Навіщо мені волонтерство? Наприклад, хочу допомогти країні або маю багато вільного часу, який хочу використати з користю. 

  2. Що я вмію? (навички, знання).

"Спираючись на відповіді, пошукайте в Google волонтерські штаби, громадські організації чи об’єднання, які працюють у вашому місті чи селищі. Напишіть їм, запропонуйте свою допомогу. Але головне, щоб ваші дії допомагали суспільству", – радить Василь Кулевчук, керівник програмного департаменту Української академії лідерства.

Волонтери також рекомендують слідкувати за соцмережами Української академії лідерства, Одне серце, ГО "Будуємо Україну Разом", Медичного Добровольчого Батальйону Госпітальєри, Фундації регіональних ініціатив, Сміливі відновлювати. Час від часу вони пропонують можливості для волонтерства.

"Можна звернутися до місцевих молодіжних центрів. Часто на їхній базі організовано волонтерські штаби, де збирають гуманітарку, проводять тематичні заходи. Це хороший старт", – радить Владислав Газда.

Що збільшує ефективність волонтера

"Волонтерство починається з себе. Ви маєте розуміти себе та свої емоції. Це допоможе накопичувати знання та допомагати іншим. Ми не можемо пройти всі курси психологічної допомоги, але можемо навчитися працювати з собою. Це основа для розуміння людей", – стверджує Василь Кулевчук.

Для ефективної роботи волонтер має:

(натисніть на зображення, щоб збільшити його)

"Коли люди говорять про волонтерство, часто уявляють Сергія Притулу. Але це не означає, що волонтерять лише медійні люди з купою зв’язків. Якщо ви хочете допомагати суспільству, то необов’язково мати велику книгу контактів. Ви здобудете це у процесі", –  запевняє керівник програмного департаменту Української академії лідерства.

Головне завдання волонтера – виконувати свою роботу ефективно. Тоді база контактів збільшуватиметься, а можливості фінансової підтримки – зростатимуть.

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини