Як Херсон вигризає свою землю в окупантів – про мітинг і ситуацію в місті від очевидців

У Херсоні є російські війська. У суботу, 5 березня, на центральній площі Свободи біля будівлі ОДА херсонці вийшли на мирний протест проти окупантів. 

Мережа швидко наповнилася відео, що окриляють, на яких херсонці з українськими прапорами в руках скандують: "Херсон – це Україна". 

Про мітинг зсередини та як живе місто, розповідають місцеві. 

Як люди зібралися на мітинг 5 березня

Організованого збору на мітинг не було. "Тобто ніхто нікого офіційно не агітував туди йти", – розповідає депутат Суворовської районної ради Херсона Євген Холодар. 

Водночас херсонська волонтерка Анастасія зауважує, що у соцмережах, а також вайбері й телеграмі містяни напередодні обговорювали потребу вийти на мирну акцію протесту. Щоб жодних коктейлів молотова не було, зброї, нічого. 

Спочатку людей було небагато, але з кожною хвилиною кількість мітингувальників зростала, розповідають LIGA.Life Євген й Анастасія.

Холодар прийшов до кінотеатру "Україна" навпроти облдержадміністрації десь о 9:50 (ОДА була оточена військами ворога, тому херсонці збиралися напроти). В цей час було 150-200 мітингувальників, згідно з оцінками Євгена. 

"Люди почали активніше підтягуватися з 10-ї години. Почали приходити цілими родинами. В геометричній прогресії зростала їхня кількість. Куди не подивишся, скрізь були наші люди, херсонці", – розповідає чоловік.

Вийшли пенсіонери, молодь, було багато мам з дітьми, додає Анастасія. "Люди прийшли з прапорами. У нас є магазин швейної фурнітури, де волонтерам вдалося роздобути 10 м тканини жовто-блакитної. Людей було дуже багато. Дивишся на це, сльози виступають, мурашки шкірою бігли, слів не було", – каже вона. 

Громадський комунальний транспорт у місті майже не працює через пошкодження інфраструктури, тому люди йшли пішки в центр або їхали велосипедами. Ті, хто не зміг дістатися центру, проводили мітинги в інших мікрорайонах Херсона, додає Євген Холодар. 

Читайте також: Просимо одного – закрити небо. Як живуть люди під обстрілами в Чернігові

Як проходив мітинг

По периметру площі перед ОДА стояли озброєні окупанти. Херсонці вимагали від російських військових забиратися геть з міста. В якийсь момент окупанти спробували розігнати містян пострілами у повітря. "Хлопець, який стояв за кілька метрів від мене, отримав поранення в ногу. Це було на моїх очах. Молю Бога, щоб тільки одна людина отримала поранення", – зауважує Євген. 

Чоловік переконаний, коли почалися постріли – це був момент – пан або пропав. Або здатися, або почати відстоювати своє. 

Херсонці, які до початку пострілів стояли переважно на іншому боці проспекту Ушакова, просунулися ближче до ворога. "Відстань між херсонцями й ворогом становила десь 10-15 м. Дякуючи нашим активістам, які стали спиною до ворога і далі не пускали наших, бо могла статися трагедія… А потім почалися епічні моменти. Людей ставало все більше, яблуку було ніде впасти. Тому хтось правильно зробив, направивши колону людей проспектом до парку Слави", – розповідає Євген. 

Волонтерка Анастасія бачила, як місцевий мешканець, мітингувальник, хвацько заскочив на ворожий БТР з українським прапором.

Анастасія пригадує, як пройшли останні кілька діб у Херсоні. Над будинком її родини літали снаряди. Коли місто захопили окупанти, то російські військові почали бігати дворами міста з автоматами. Одного разу волонтерка разом зі своїми дітьми, доньками віком 10 і 12 років, перебігали до сховища і натрапили на окупантів, які направили на них автомати. 

"Було дуже страшно. Навіть ворогам такого не побажаю... Всі цілі й живі. Людина звикає до всього", – зауважує Анастасія. 

Але на мітингу їй страшно не було: "Ми всі були разом, всі наші активісти, волонтери й пересічні херсонці, бабусі й дідусі. Нам хочеться відстояти місто".

Жінка зізнається, раніше не думала, що Херсон – настільки патріотичне місто. Ба більше, бувало, сама "кричала", що за першої нагоди "Херсон такий, що до Криму відійде…". 

"Але це неправда. У нас люди патріотичні, люблять Україну і свою землю будуть вигризати в окупантів. Їхні плани у нас не спрацюють. Херсон просто так не віддамо. Мене розпирає від гордості за наш народ і за Херсон", – підкреслює вона. 

Євген Холодар зауважує: відчуття на вчорашньому протесті були особливі – водночас і страх, і дотичність до нового українського духу. "Як би це пафосно не звучало. Ми дуже патріотично налаштовані, ми готові багато на що. Ми – це херсонці. Ми це показали". 

На його думку, якщо в місті почнуться вуличні бої – до цього херсонці теж готові. Водночас важливо не спровокувати зайві жертви й насильство, підкреслює Холодар.

Він зауважує, що вчора Миколаїв відбив окупантів з боку Херсону: "Російські військові зараз, наскільки розумію, голодні та злі. Що у них у головах – незрозуміло".

Холодар також нагадує, що днями у Херсоні російські окупанти розстріляли цивільних, які без зброї намагалися зупинити бронеколону військ РФ: "Сім'ї залишилися без синів, чоловіків, тат. Наші свідомо зустрічали окупантів, були з коктейлями (Бандера-смузі) точно і, мабуть, ще з якоюсь зброєю. Дуже героїчно, але бій без шансів з точки зору тактики".

Читайте також: Маріуполь стирають з лиця землі, але місто не здається – розповідає радник мера

Яка ситуація у місті

4 березня окупанти відключили в місті мобільні мережі Vodafone та Київстар на території всієї Херсонської області. Напередодні вночі захопили телевежу у Херсоні й почали транслювати російські телеканали та радіоканали.

Коли не було зв’язку, багато хто злякався, каже волонтерка Анастасія. "Але через вай-фай інтернет "Воля" працював, ми швиденько у групах розповсюдили цю інформацію. Щоб люди не панікували. Тому план окупантів провалився, адже самі вони не можуть без зв’язку, він їм теж потрібен. Потім все відновили, зараз із мобільним зв’язком проблем немає", – розповідає вона.

Однак 6 березня більшість мешканців у Херсоні знову прокинулися без зв'язку й без інтернету. Про це повідомив у фейсбуці міський голова Ігор Колихаєв. 

"Без мобільного зв'язку складно займатися розв'язанням наших нагальних проблем, але ми не здаємося", – підкреслив він. 

Мер закликав шукати актуальну інформацію у телеграм-каналі: https://t.me/kherson_miskrada

***

Удень 4 березня окупанти намагалися влаштувати чергове "шоу" для російського телебачення й зафільмувати, як роздають херсонцям гуманітарну допомогу. 

Містяни знали про планування такої акції на площі Свободи, каже Анастасія: "Вони розраховували, що, оскільки в місті продуктів мало, наші люди підуть брати їхню допомогу. Але нічого в них не вийшло. Ті 10-12 людей, які підійшли до їхніх фур – їхні підставні актори". 

Вона також зауважила, що окупанти не пустили в місто фури з гуманітарною допомогою, зібраною в Європі й Україні. Втім, місцеві волонтери самотужки кооперуються та розносять хліб, харчі, шукають інсулін людям, які ховаються у підвалах.

У місті є мародери, які громили магазинчики, супермаркети, продуктові бази. Тому мер міста в прямому ефірі звертався до підприємців, які мають торгові точки на ринках, щоб відкривали їх і роздавали продукти або продавали без націнки. "Зараз великі черги за продуктами, 200-300 людей стоїть – це правда. Але намагаємося ділитися, хліб розвозимо, в спільнотах нам повідомляють інформацію, де, в якому районі люди потребують", – каже вона.

5 березня, наприклад, компанія "Данон" безплатно роздавала власну продукцію на території Херсона.

"Була інформація, що після 18:00 звичайних перехожих окупанти будуть обстрілювати. Вдень ніхто не гуляє. Ввечері, вночі тим паче", – розповідає Анастасія.

З питною водою проблем у місті немає, каже вона. Світло частково було відключено в районах, коли обстрілювали Таврійський мікрорайон. Зараз питання під контролем міської влади.

За словами волонтерки, росіяни намагалися поширювати фейки, мовляв, "мера немає, депутатів немає": "Це неправда. Мер на місці, працює. Виходить у прямий ефір, спілкується з активістами, старостами районів. Намагається підтримати херсонців, це я вам кажу як волонтер".

Уже кілька днів, за словами Анастасії, у місті сподіваються на зелений коридор для гуманітарної допомоги. Потрібні медикаменти, дитяче харчування, інсулін: "Його дуже мало, а тих, хто потребує, багато. У мене рідний брат віком 28 років, я дві доби шукала для нього інсулін. Знайшла тільки два флакони, це йому вистачить на три доби".

Читайте также: Немає хлеба й молока, але все чекають перемоги. Яка ситуация у селах и містах біля Киева