Діти починають розуміти гумор та жартувати набагато раніше, ніж ми думали – дослідження

Опитування батьків дозволило психологам відстежити, як розвивається почуття гумору у дітей, та що для них найсмішніше. Деякі форми гумору з’являються навіть до року.

Опитування Early Humor Survey (EHS) містить лише 20 запитань.

Батьків дітей віком від 0 до 4 років запитали, чи сміється їхня дитина і чи реагує вона на гумор, словесний чи фізичний.

Інші запитання стосувалися певних видів гумору, наприклад: "Чи бачила ваша дитина коли-небудь, щоб хтось так жартував?". До цих категорій гумору входять такі теми: "Висміювання інших" або "Говорити дивні речі/плутати поняття/придумувати нісенітниці", наприклад: "Кішка має п’ять ніг".

В опитуванні взяли участь майже 700 батьків з США, Великобританії та Австралії. Дослідники виявили чітку та постійну вікову закономірність у розвитку гумору, незалежно від національності дитини чи рівня освіти її батьків.

Впродовж першого року життя батьки спостерігали, як їхня дитина реагувала на гумор, а іноді й сама створювала його.

Понад 75% батьків відповіли, що їхні діти сміялися, коли їм було всього два місяці. У віці до року практично всі батьки повідомляли про сміх своїх дітей.

Автори виявили, що діти реагують на гумор ще до того, як самі почнуть його створювати. Наприклад, до 8 місяців 97,5% батьків сказали, що їхні діти сміялися над жартами або смішною поведінкою, наприклад, коли їх лоскотали, бачили кумедну гримасу або чули дивний звук.

Пізніше діти самі починають випробовувати ці жарти. Опитування показало, що у віці майже одного року близько 50% дітей поводяться смішно або говорять дурниці, зазвичай показуючи приховані частини тіла, використовуючи предмети не за призначенням, дражнячи або вигадуючи дивні слова.

У період "жахливої двійки" (від 18 до 30 місяців) майже всі діти вигадують ті самі жарти, включаючи агресивніші форми гумору, наприклад, випльовування води чи штовхання людей.

У три роки діти навіть починають створювати власні "метажарти". Наприклад, що корова квакає.

Результати значною мірою підтверджують попередні дослідження, які припускають, що гумор розвивається разом з руховими, соціальними та мовними навичками. Однак у порівнянні з іншими формами ігор дослідження дитячого гумору напрочуд обмежені.

Згідно з ScienceAlert, один із недоліків дослідження – відсутність повного переліку всіх видів гумору. Окрім цього, опитувальник базується лише на спостереженнях батьків за гумором їхньої дитини. 

Коли ті самі дослідники перевірили рівень гумору у 84 дітей в межах експериментального дослідження, вони не змогли відтворити ту саму хронологію розвитку гумору, як показано в EHS.

Під час випробування експериментатор створив 21 жарт для дітей, розбавивши їх такою ж кількістю контрольних висловів, які не були смішними. Наприклад, вчений тримає іграшкового коня і каже: "Кінь ірже! Ірже!", або кажуть: "Кінь крякає! Крякає!", що є жартом.

Після кожного вислову (контрольного або жартівливого), експериментатор просив дитину спробувати те саме.

Зрештою, діти в дослідженні більше сміялися над жартівливими висловами, ніж контрольними. Проте результати не показали чітких вікових меж.  

Розбіжність в обох дослідженнях можуть зводитися до того, що експериментатор – незнайомець, з яким діти можуть соромитися або боятися сміятися чи жартувати. 

У майбутньому команда сподівається, що їхнє опитування буде використовуватися в усьому світі для дослідження гумору, що дозволить психологам зосередити увагу на певних типах гумору та на тому, як діти різного віку реагують на них.

Результати також показують, як батьки та вихователі можуть включати певні види гумору в навчання, книги, перегляд фільмів та щоденні ігри.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин