Пояснення

Погіршення демографії та економіки: чим загрожує Україні ейджизм

Погіршення демографії та економіки: чим загрожує Україні ейджизм

голова КП Агентство регіонального розвитку м. Славутича, кураторка Фестивалю GoldenFest
01.10.2021, 12:57 • 5 хвилин

Україні треба фокусуватися на підвищенні якості життя людей віку 55+. Бо проблемаматиме фатальні наслідки у майбутньому

Проблема ейджизму актуальна в усьому світі. Але про неї не так багато говорять, принаймні, в Україні. Й пропозицій шляхів вирішення цього питання набагато менше, ніж, пропозицій щодо дитячих та молодіжних проєктів, також в певній мірі ейджизм.

Це питання стосується не лише певної вікової групи, а й суспільства і країни в цілому. Як працювати з проблемою ейджизму і підтримувати людей літнього віку ділиться?  

Тенденції у світі та Україні

Дискримінація за віковим принципом – на жаль, реальність у сучасному світі. Але більш гострою проблема стоїть в країнах пострадянського простору з ряду причин. Це й наслідки соціалістичного устрою, і менталітет, і певні історичні обставини тощо.

Одним з яскравих проявів ейджизму є, наприклад, відбір кандидатів за віком при прийнятті на роботу. Не секрет, що після 50-ти (а фактично вже й після 40-ка) все важче знайти роботу незважаючи на закон, що забороняє дискримінацію за будь-яким  принципом (ст. 2-1.КЗОТ: Рівність трудових прав громадян України).

Зараз за даними ООН середній вік українців – 40,3 роки (в Європі це приблизно 44 роки, в Монако – 51). До 2025 року населення світу зросте в порівнянні з 1950 роком втричі, а кількість людей старше 80-ти збільшиться в 10 разів.

За статистикою, Україна входить до 30 "найстаріших" країн світу. Для порівняння, якщо в 2007 році частка людей пенсійного віку в країні становила 23,9%, згідно національного демографічного прогнозу до 2025 року цей показник становитиме вже 25% – чверть населення буде старшою 60-ти років! На державному рівні цій проблемі, на жаль, не приділяється достатньо уваги.

В сучасних реаліях 50 – це нові 40 

Вік "старості" суттєво посунувся в бік збільшення (згідно з офіційною класифікацією МОЗ, молодим вважається вік 25-44 роки, до 60 років – середній вік, і лише після 60 – похилий, 75-90 – старечий, а після нього – довгожителі.

Тобто населення старшого віку – неоднорідна група.

Подивіться, як виглядають люди 50+ – молодшають не лише тіла та обличчя, а й змінюється їхнє ставлення до життя. Рівень медичного обслуговування, спорт, харчування дозволяють виглядати та почуватися в цьому віці активно та бадьоро, прекрасно виглядати й жити повноцінним життям. В США навіть зняли продовження культового серіалу "Секс і місто", героїням якого тепер вже за 50. І це не проблема, навпаки, вони вирішують все ті ж питання, що й 30-річні. В них насичене активне життя. Президент Америки і голови багатьох європейських країн – люди поважного віку, і це нікого не дивує.

По суті, ми бачимо зараз перше покоління 50+, яке отримало можливість суттєво продовжити молодість і вести активний стиль життя. І з цим треба рахуватися.

Але не лише фактор нового віку молодості треба брати до уваги – подивимося на економіку.

Чим загрожує ейджизм

Ейджизм загрожує в майбутньому економічній стабільності суспільства. На ринку праці вже відчувається суттєва нестача кваліфікованих трудових ресурсів. Наприклад, якщо в 1991 році в Україні людей працездатного віку (16-59) було 30 млн осіб, у 2020 році – вже 25 млн осіб, і ця тенденція продовжується. Якщо дітей в Україні в 1991 році було 11,8 млн, в 2020 – лише 6,8 млн. Населення старіє. Це може призвести до падіння показників продуктивності праці і, як наслідок, зниження темпів росту економіки.

Економічно активне населення старше 40 років у нас становить, за статистикою, біля 50,3% (дані Державної служби зайнятості). При цьому у доковідний 2019 рік лише 70% населення 50-59 років мали роботу.

В той час, як в Європі спокійно всюди можна зустріти метродотелів, стюардес, офіціантів, консультантів з краси, менеджерів віку 45-50+ (і це вважається престижним, адже означає, що люди – з досвідом). 

В Україні ж – всюди "дорога молодим", до 30-35 років переважно. Пізніше починаються проблеми з працевлаштуванням практично на будь-яку посаду. Причому ейджизм йде поруч з сексизмом, але це окрема тема для дискусій (на жінок чиниться більш активний тиск, і вони відчувають на собі ейджизм сильніше через сексизм, який його посилює).

У маленьких містах, як от Славутич, з одного боку молоді люди більш затребувані на роботі і активні, але вони їдуть з міста, так виникає дефіцит робочої сили. А з іншого боку, якість освіти тих молодих людей, що залишаються – не на найкращому рівні.

Виникає парадокс: логічно в теорії залишити на посадах досвідчених людей і робити ставку на працівників з грунтовною освітою і з моральними цінностями, але на практиці – це молодий вік та некомпетентність. А досвідчені й працездатні цілком працівники залишаються поза бортом, на жаль.

З точки зору економічних показників, "ігнорування" людей віку 50+ теж не найкращим чином впливає на загальну картинку. Люди, що працюють, платять податки. Люди ж старше 50 років, яких суспільство "виштовхує" на узбіччя життя, часто знаходять себе у творчості і хобі (в кращому випадку). Інколи навіть відкривають мікробізнес, але, частіше за все, не оформлюють його офіційно (бо не вважають це бізнесом і через бюрократичні складнощі оформлення і ведення підприємницької діяльності в країні) – тож держава недоотримує податків. В результаті ми втрачаємо як цінні дефіцитні трудові ресурси, які створюють додану вартість, так і податки, які вони могли б сплачувати.

Можливо, ставлення до старших досвідчених людей працездатного віку таки зміниться, і все зрушиться з мертвої точки, вони нарешті стануть затребуваними. Але ж треба робити якісь кроки вже зараз, а не сидіти і чекати. Ми живемо тут і зараз.

Соціальне напруження та як здолати проблеми ейджизму

Через ейджизм люди, які ще повні сил і мають бажання вести активне життя, гублять грунт під ногами. Такий собі "вік нелюбові", коли  більшість людей переживає особисту екзистенційну кризу – всередині, і тиск соціуму – ззовні.

У старшому віці людина часто "випадає" із суспільних відносин – а оскільки ми істоти соціальні – це не може не позначатися і на психологічному стані. Обмеження кола спілкування, зміна ритму життя, зменшення позитивних емоцій, врешті-решт, почуття самотності та безпорадності… Люди почуваються безпорадними і нікому не потрібними.

Соціальна ізоляція в довгостроковій перспективі ускладнює життя всіх верств населення, адже суспільство – єдиний організм. Плюс виробляються стереотипні уявлення у суспільній свідомості про процес старіння як й негативн і дискримінація не ринку праці.

Створюється соціальна напруга, конфлікти в суспільстві. І добре, якщо людину підтримує родина, діти, друзі. Але ж не усім так пощастило.

Тому треба створити такі умови, щоб люди будь-якого віку могли брати участь в суспільному житті й не почувалися ізольовано.  

В Славутичі, до речі, є своя особливість в цьому плані: оскільки у нас місто атомників переважно, маємо багато молодих пенсіонерів (працівники ЧАЕС можуть йти на пенсію достроково). Теоретично вони можуть нічого не робити взагалі (чорнобильські пенсії дозволяють), але вони здебільшого йдуть у творчість. І це теж непоганий варіант. А ще з таких хобі часто народжуються об'єднання, клуби за інтересами та громадські організації. Наприклад, у нашому місті щороку проходить фестиваль для людей віку 55+ – GOLDenFest. 

Гадаю, це може бути гарним прикладом, як підвищити якість життя людей віком 55+, а разом з цим – і економічну складову як на рівні окремої громади, так і на рівні держави, чому б ні?

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Голоси", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини