Розваги

Що подивитись | Дюна вийшла в прокат. Чи варто йти в кіно на друге життя головної фантастичної саги

6 хвилин
Дюна вийшла в прокат. Чи варто йти в кіно на друге життя головної фантастичної саги - Фото
Кадр з фільму "Дюна"
16.09.2021, 07:00

16 вересня в український прокат вийшла довгоочікувана екранізація роману "Дюна", яку можна вважати початком кінофантастики. Трейлер і огляд фільму.

Науково-фантастичний роман американця Френка Герберта "Дюна" побачив світ 1965 року і відтоді незмінно потрапляє в топи найкращих книг усіх часів. 

"Дюна" надихала творців таких франшиз як "Зоряні війни" та "Чужий". Навіть Пітер Джексон, котрий зняв головну на сьогодні фентезі-сагу "Володар перснів", колись хотів екранізувати роман Герберта. Та, попри культовий статус, власного успіху в кіно франшиза не мала.

Хто пробував екранізувати "Дюну" і що з цього вийшло

Першими спробували екранізувати роман французи у 1970-х. Проте проєкт вийшов занадто дорогим і довготривалим. Чого лише вартий сценарій Алехандро Ходоровського, розрахований на 14 год хронометражу. Відкусили занадто великий шмат, у підсумку стрічка завмерла на стадії препродакшену.

Вдруге за екранізацію взявся американський продюсер італійського походження Діно Де Лаурентіс у 1984 році. В кріслі режисера тоді опинився Девід Лінч, чий попередній візіонерський проєкт "Людина-слон" отримав вісім номінацій на Оскар. 

"Дюна" Лінча побачила світ, але відгуки та збори були катастрофічні. За бюджету у $40 млн вона заробила у США лише $31 млн.

Хто зняв нову "Дюну"

З такою передісторією незрозуміло, як Warner Bros. наважились екранізувати "проклятий" роман. 

Можливо, тому, що в їхній команді є найбільш вправний режисер фантастичного кіно сьогодення – Дені Вільньов.

Знявши 2016 року "Прибуття", він показав, як можна всього за $47 млн створити хорошу фантастику і зібрати в прокаті вчетверо більшу суму. 

І нехай "Той, хто біжить по лезу 2049" такою прибутковістю похизуватися не може, $259 млн зборів за бюджету у $50-185 млн, він отримав схвальні відгуки критиків і п’ять номінацій на Оскар, у двох з яких переміг.

Warner Bros. довірили Вільньову зробити масштабну екранізацію "Дюни" за $165 млн, яка для студії стане щонайменше іміджевим проєктом.

Якщо все вдасться – народиться нова франшиза розмаху "Володаря перснів".

Йти в кінотеатр чи можна глянути й вдома

Для Вільньова "Дюна" – робота всього життя. Саме книга Герберта спонукала 12-річного Дені почати мріяти про режисерську професію. Він настільки захопився проєктом, що став співавтором сценарію і вперше виступив у ролі продюсера. Ба більше, Вільньов уже пише сценарій для другої картини та готовий розпочати зйомки наступного року, хоч студія ще навіть офіційно не затвердила продовження.

Все залежатиме від популярності "Дюни" в прокаті та на стрімінговому сервісі HBO Max. Хоча Вільньов лишився невдоволеним таким рішенням. Режисер заявив, що команда три роки працювала над стрічкою, аби зробити унікальне видовище для великих екранів. 

"Дивитися "Дюну" на телевізорі – все одно, що кататися на катері у ванній", – скаржився режисер.

У цьому він має рацію, адже неспроста на зйомках задіяли спеціальні широкоформатні камери. Все заради того, аби глядачі змогли насолодитися першокласною картинкою в 3D-форматі. 

Постанова сцен та локації, відзняті Вільньовим у Норвегії, Йорданії та Абу-Дабі, заслуговують бути побаченими на великому екрані.

З іншого боку, Warner Bros. можна зрозуміти, студія намагається не повторити помилку "Того, хто біжить по лезу 2049". Звідси і намагання використати картину для промоції власного стрімінгу, і постійна зміна дати релізу. 

Прем’єра стрічки була запланована ще на грудень минулого року, але врешті її посунули на середину жовтня 2021-го. Українцям же взагалі пощастило побачити стрічку аж на місяць раніше решти світу.

Під час перегляду "Дюни" складається враження, що поза кінотеатром картина не матиме належного ефекту.

Якщо відкинути масштабні спецефекти та красиву картинку, лишиться доволі слабка історія, яка не чіпляє.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Про що фільм

Дія фільму відбувається в далекому майбутньому, коли людство підкорило космос. 

Галактикою править Імператор, якому підпорядковуються аристократичні доми. 

Два наймогутніші – дім Атрідів та дім Харконненів. Останні набули статків та впливовості завдяки пануванню на пустельній планеті Арракіс, де добувають найцінніший ресурс у галактиці – прянощі. Для місцевих аборигенів фрименів – це священний галюциноген, для Імперії – надважливий стимулятор для пілотів зорельотів.

Коли Імператор вирішує передати володіння Арракісом від Харконненів до Атрідів, галактика опиняється на межі феодальної війни. Саме в цей момент нас знайомлять з нащадком дому Атрідів – молодим Полом, якому випала роль стати Обраним.

Подібні історії про дорослішання героя через низку випробувань ми бачили не раз. Коли Пол Атрід важко переживає втрату близьких та бачить неясні видіння, мимоволі можна сплутати його з Фродо, котрий 20 років тому точнісінько так само страждав на екрані у "Володарі перснів".

А підступні політичні ігри, "невтручання" Імператора та сутички галактичних кланів ми стільки разів спостерігали у "Зоряних війнах", що "Дюна" цим не дивує.

Та й сам Вільньов, здається, не намагається змагатися з ключовими фантастичним франшизами кінематографу. 

Герої "Дюни" не люблять вступати в прямий конфлікт, а спостерігають за війною здебільшого на віддалі. Поки Джош Бролін та Джейсон Момоа у ролі воєначальників Атрідів намагаються показати гідний екшн, нам пропонують разом з Тімоті Шаламе в ролі єдиного сина глави дому Атрідів справлятися з внутрішніми сумнівами.

Як Шаламе-актор за останні роки ствердився в ролі нової голлівудської зірки, пройшовши шлях від тендітного підлітка, що пізнає свою сексуальність у "Назви мене своїм ім'ям" Луки Гуаданьїно, через закоханого юнака у "Дощовому дні у Нью-Йорку" Вуді Аллена до головної зірки "Дюни", так і Шаламе-Атріду належить подорослішати і стати справжнім лідером. 

Як сказав його екранний батько у виконанні Оскара Айзека: "Влади не прагнуть, її приймають, коли виникає потреба".

Не стала одкровенням і широко рекламована роль Зендеї, у якої було всього чотири знімальні дні. Її історію Вільньов обіцяє розповісти у другій частині, що буде більше присвячена фрименам, серед яких і з’являється героїня.

Відсутність потужних жіночих персонажів – не останнє, в чому "Дюна" відстає від тенденцій сучасного кінематографу. 

На відміну від "Зоряних війн" чи супергеройських фільмів на кшталт "Тора" та "Вартових Галактики", стрічка Вільньова не може похвалитися динамікою. В часи, коли глядача намагаються втримати перед екраном безперебійним екшеном, в "Дюні" іноді здається, що картинка завмирає.

Тут, є і масштабні вибухи, і бої, і гігантські черв’яки, що населяють Дюну. Проте кожній жвавій сцені передують філософські бесіди. За хронометражу у 2,5 год це стає випробуванням для сучасного глядача. Ми від такого відвикли. Довгі мовчазні погляди головних героїв сьогодні трапляються лише у фестивальному авторському кіно.

Вільньов називає свій фільм дорослими "Зоряними війнами". 

Перегляд його стрічки нагадує похід в музей художнього мистецтва. Не кожен зрозуміє, в чому цінність довгого медитативного споглядання картини, нехай її й намалював визнаний геній. 

Якщо кіно починалося як картинки, що рухаються, то Вільньов повертає час назад, і примушує цей рух бодай трохи уповільнитися, щоб ми могли видихнути й роздивитися.

Тож якщо ви здатні приділити 2+ год, щоб зануритися у фантастичний світ, створений Гербертом за подобою середньовічного феодального ладу з вкрапленням арабської культури, вам відкриється справжній візуальний шедевр.

До того ж, обрамлений музикою незрівнянного Ханса Циммера, котрий заради роботи над "Дюною" відмовив Крістоферу Нолану у співпраці в "Тенет".

Ви зануритеся у візуальний бенкет, в якому оскарівські номінанти та лауреати Джош Бролін, Шарлотта Ремплінґ, Хав'єр Бардем слугують лише фоном величі природи. 

А внутрішні переживання Тімоті Шаламе відступають на задній план перед розумінням того, як варварський видобуток корисних копалин та збагачення на пригнобленні інших ведуть в нікуди. 

"Дюна" сьогодні – це ода сталому споживанню і розумному співіснуванню з природою, про що Вільньов точно докладніше розповість нам у наступній частині. Якщо, звичайно, його перша "Дюна" матиме успіх.

Дмитро Сидоренко, для LIGA.Life

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини