Не дивіться вгору: не "фільм не вдався", ви не розібралися у політичній сатирі

Вихідними Netflix презентував стрічку "Не дивіться вгору". Ті, хто подивилися кіно, розділилися на два табори: перші схвально реагують на цю комедію, інші вважають фільм несмішним та сумбурним.

Чому виступають проти?

Серед головних причин, чому не сподобався фільм: незрозумілі жарти, дурна президентка (мовляв, з чоловіком би такого не дозволили), дешева пропаганда, що треба вірити науковцям у часи пандемії, другосортний гумор, сумбурність в сюжеті.

"Метою творців було висміяти не систему державної влади загалом, а лише конкретний уряд, а саме – колишнього президента США Дональда Трампа та його адміністрацію. Це підкреслюється тим, що "Трампа" зображує його відвертий ворог, актриса Меріл Стріп, яку Трамп свого часу назвав "переоціненою". Ось вона і дочекалася нагоди помститися. Все насправді банально і дріб'язково. Основний посил фільму – "Довіряйте вченим!" – у контексті пандемії є глобалістським. Довіряти зараз "науковцям" – кодова установка, що означає: довіряйте BOОЗ, ООН та іншим подібним установам, справжні цілі яких нам уже відомі. Тож дивимося кіно і вчимося розпізнавати дешеву (не фінансово) пропаганду", – пише Ростислав Димерець.

"На початку фільму президентка каже, що не може одразу взяти "в оборот" нову для неї інформацію. Бо за своє правління вона вже декілька разів рятувала світ від різних апокаліпсисів (і перелічує, яких саме). Що ж, її можна зрозуміти. І це ще одна претензія, вибачте, до екоактивістів, науковців та інших: зараз така велика кількість загроз для людства названа, що згадується казка про хлопця і вовків. А президентка, до речі, зробила свідомий крок: вона наказала перевірити дані та залучити НАСА, здається… Отже, фільм я побачила як ту саму істерику, що час від часу закатує головна героїня, а, з часом, і її науковий керівник", – пише Олена Рофе.

"І оце назвали верхом сатири та іронії? Не смішіть. Це шкільний твір на тему "чому погано вестись на популізм". Зі штампами, пафосом і передбачуваністю будь-яких шкільних творів. Хотіла собі чимось підняти настрій після особистих печальок – що ж, підняла. Якщо людство здатне на отаку недолугість, і водночас все одно і досі виживає – значить, таки виживе", – пише Вера Карасьова.

Чому сподобалося?

Інші глядачі оцінили політичну сатиру, вдало показані соціальні проблеми, які актуальні для багатьох країн, та цікавий акторський склад.

"Це спроба показати сучасне суспільство. Про нікчемні цінності для громадян і особливо для молоді, які вкладені в голову телебаченням і соцмережами. Про управління масами, завдячуючи знову ж засобам масової інформації. Про тупих, пустих політиків і їхніх покровителів. Навіть моєму улюбленому Ілону Маску дісталося на повну. Але автори змогли вкласти та трохи важливого і доброго. Про людські цінності, про честь, про сім’ю і навіть про віру. Вийшла така багатогранна робота з важливими ідеями", – коментує Микола Бакума.

"Цей фільм – колективний маніфест проти популізму та маніпуляцій, проти підміни реалій ефективною медійною картинкою. І ця щирість вистрілює через екран і чіпляє. Але маніфест не грубий, а добре зроблений. Голівуд таки вміє намацати межу між щирістю та ефективністю подання. І, повірте, всі ці зірки в реальному житті пройшли не один медіатренінг. І, так, бути занудним науковцем чи катати істерики в ефірі – не працює. Добре це чи погано – не має значення. Бо комунікація потребує осмислення і запаковування. І тому Голівуд не просто випустив відозву і розклеїв її на парканах. А зашив свої меседжі у дійсно хороший фільм", – написала експертка з комунікації Ярина Ключковська.

"Тут прямо, безжально, по-злому висміюють вигадану політичну лідерку США пані Орлін. Вона є дуже гротескним і водночас досить насиченим збірним образом корумпованого, зацикленого на власній вигоді та піарі, мінливого політика. Ймовірно режисер МакКей ставить запитання, як можуть обирати таких покидьків, як Трамп, хоча образ, втілений Меріл Стріп, настільки універсальний, що з нього особисто мені прекрасно зчитується і наш криворізький дилетант-діамант. Та крім персоналій це ще й безжальна сатира на всю політичну систему, для якої поточна електоральна ситуація, свіжі рейтинги та актуальні цілі значно важливіші за будь-що, навіть за армагеддон. І цей армагеддон, якщо пощастить, можна використати на свою користь", – пише Дмитро Майстренко.

"Під грудою фарсу та метафор – світ як він є. З лицемірством, замовчуванням, демонстрацією хайпу та відстороненням важливих речей. Режисер "тонко натякає", що ми самі у цьому винні. Бо людству куди цікавіше обговорювати розлучення чергової зіркової пари, аніж говорити про комету, яка зруйнує планету. Не буду спойлерити, але фільм дійсно достойний. Просто треба вникнути трохи глибше у суть, а не дивитись поверхнево", – пише у соціальній мережі Ілля Кушнір.

"Сиджу в стані захоплення. Єдине що засмучує, що та атмосфера у державі "трошечки" нагадує нашу у всіх проявах, включно з потягом до шоу. І те ж саме заспокоює. Це означає, що не тільки в нас такий безглуздий уряд. Слабеньке таке заспокоєння...",  –  написала Оксана Хилюкова.

"В Америці це фантастична комедія-катастрофа, у нас – драматична реальність... Просто уявіть, що комета в фільмі – це Росія, все решта – це сучасна Україна останніх років, і вам стане моторошно", – пише Андрій Кухта.

А ось і думка науковців:

"Дякую всім, хто написав мені та сказав, щоб я подивився #DontLookUp. Це було весело, і нічого шокуючого в цьому не було в науковій політиці чи комунікації. Якщо комета потрапить на Землю, Fox News точно скаже, що ми її вигадали. Я маю на увазі, ми завжди такі негативні", – пише головний редактор Science Холден Торп.

Чому такі різні думки?

Багато глядачів, які написали, що їм не сподобалося, зазначали, що не змогли додивитися фільм. Мовляв, уже після 20 хв зрозуміли, що це нецікаво. Але у цьому і "родзинка" режисера Адама Маккея. Він не одразу б’є в лоб – дивіться, це буде політична сатира. Він набирає динаміки у фільмі завдяки дивним рішенням, заявам, метушні тощо. А далі – уже висміює усе, що відбувається.

Що каже словник?

Сатира (лат. satira від satura lanx – суміш, усяка всячина) – художній прийом у мистецтві, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.

Що кажуть експерти?

Американська гумористка Моллі Айвінс назвала сатиру єдиною зброєю безвладних проти всевладних.

"Сатира має бути не просто гострою, а небезпечно гострою, вибухонебезпечною. Вона має викликати не тільки усмішку, а й біль і бажання щось змінити. В українській культурі такий приклад є. Це Микола Васильович Гоголь. От на кого треба рівнятися", – казав про сатиру режисер Дмитро Томашпольський. 

Які ще фільми з сатирою (не тільки політичною) варто подивитися?

"Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу" (1964)

Це яскрава сатира на дії уряду США у момент Карибської кризи. Фільм розповідає про безтурботного американського генерала Джека Д.Ріппера, який наказує завдати бойового удару по Радянському Союзу, через що і розпочинається серія божевільних та жахливих подій.

Стрічка утримувала лідерство у північноамериканському прокаті майже чотири місяці. Критики та глядачі розхвалювали фільм, називаючи його "новою епохою кінематографа, яка висміює все і вся".

Також комедія займає 39 місце у списку найкращих американських фільмів за версією Американського інституту кіномистецтва.

"Влада" (2018)

Ще один фільм Адама Маккея. Як і в "Не дивіться вгору" у стрічці "Влада" режисер не боїться висловлювати свої переконання. Цього разу історія про колишнього віцепрезидента Діка Чейні, який за адміністрації Буша мав велику владу і втягував США у різні конфлікти.

"Телемережа" (1976)

Багаторічний ведучий вечірніх новин на UBS Говард Біл дізнався, що його збираються найближчим часом звільнити через низькі рейтинги його програми. Наступного дня він у прямому ефірі заявляє, що накладе на себе руки під час свого останнього ефіру. Керівництво каналу звільняє Біла, але дозволяє провести останню програму. Біл у прямому ефірі виголошує промову про те, що життя позбавлене сенсу, і нецензурно лається. Це призводить до значного сплеску рейтингів телерадіомовної мережі, оскільки керівники починають використовувати переваги психічного здоров’я Говарда і перетворюють його на сенсацію у ЗМІ, повертаючи мережу на перше місце. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин