Розваги

Мандруй Україною | Від долітописної епохи до наших днів. Чотири маршрути Чернігівщиною

14 хвилин
Від долітописної епохи до наших днів. Чотири маршрути Чернігівщиною - Фото
Фото: depositphotos.com
29.05.2021, 08:00

Місто Чернігів та область відомі великою кількістю храмів. Та, окрім церков, цей регіон славиться історією та природою.

"Храмів дійсно багато, але на цьому привабливість Чернігівської області не закінчується. Наприклад, є екотуризм, парки, рибалка, веломаршрути", – розповідають гіди-екскурсоводи областю – Євген Жовтик та Вікторія Ворошилова. 

Про край кажуть коротко: колоритно, різноманітно та дуже бюджетно. Для любителів екотуризму – дендропарки та заповідники; для поціновувачів історії – садиби, палаци, храми часів Київської русі та козацтва; для вихідних на природі – екоферми та бази відпочинку.

Разом з LIGA.Life екскурсоводи сформували чотири маршрути для вдалого вікенду в Чернігівській області.

Сираї – Козелець – Ніжин – Батурин

Розпочати мандрівку можна одразу з гастрономічного туризму. У Сираях працює молочна екоферма "Диво", де живуть вівці, кози, корови, свині та телята. 

"Сири цієї ферми можна знайти на прилавках українських мереж супермаркетів. Проте найцікавіше – це не продукт, а технологія виробництва. Туристам проведуть екскурсію та ще й нагодують сиром, ряжанкою, йогуртом та маслом", – розповідає Євген

У Козелецькому районі є місце і для екотуризму. Там розташований найбільший регіональний ландшафтний парк в Україні – Міжрічинський. Його територія сягає 100 000 гектарів між річками Дніпро та Десна.

У територію парку входять ряд заказників, зоологічні та ботанічні пам’ятки і заповідні урочища. Можна зустріти і мініпустелі, і луки, і болота, глибина яких сягає 6 м. 

"Територія парку величезна, але краще звернутися в Козелецьку ОТГ, щоб замовити екскурсію під супроводом ботаніка. Він розповість про місцевих тварин та рослини, а також проведе обережно болотами, бо інколи їх складно помітити", – радить Вікторія.

Екскурсія триває майже цілий день – 10:00-18:00. Зазвичай це груповий тур до 20 людей. Вартість – 1500 грн за групу. Охочі можуть переночувати на безпечній території в наметах, а зранку відправитися на риболовлю. Також можна зупинитися у готелі в райцентрі.

"Козелець – це місце пам’яток козацької доби. Саме тут жила купецька родина Розумів – Олексія та Кирила Розумовських", – розповідає Євген.

За наказом їхньої матері – Наталії Розумовської (Розумихи) – у 1763 році в Козельці побудували Собор Різдва Богородиці. Головна прикраса собору – іконостас заввишки 27 м. Це приблизна висота 10-11-поверхового будинку. У храмі також зберігся склеп з прахом Розумихи.

На території області є пам’ятки, які потребують реставрації. Одна з них розташована в Козельці. Це найдавніший збережений садибний комплекс Лівобережної України – Покорщина

Садибу побудували за наказом Розумихи для прийому імператриці Єлизавети. Однак, згодом вона її подарувала доньці – Вірі – дружині київського полковника Юхима Дарагана.

Зараз територією можна вільно прогулятися та подивитися на панський будинок, кам’яницю та залишки каретного сараю.

Наступна зупинка – Ніжин – місто, де навчався Микола Гоголь, де вперше з’явився його пам’ятник, де виготовляють знамениті мариновані огірки.

У ХІХ столітті Ніжин був одним із освітянських центрів завдяки Гімназії вищих наук князя Безбородька. Саме тут навчався Микола Гоголь. Зараз це Національний університет, який назвали на честь письменника. На його території з’явився перший пам’ятник Гоголю в 1881 році.

"В університеті діє картинна галерея графа Безбородька. Він був заможною людиною, яка цікавилась мистецтвом. Тому за життя зібрав чималу колекцію, яка зберігається досі", – розповідає Вікторія.

Традиційні соління огірків ніжинці також вирішили увінчати у вигляді пам’ятника – льоху з діжкою маринованих огірків. З 2005 року він прикрашає сквер неподалік Ніжинського консервного комбінату.

"Усі знають про Гоголя, та ніхто не розповідає про першого українця, який відправився в навколосвітню подорож. Юрій Лисянський – мореплавець, який відкрив у 1805 році один із Гавайських островів. Він названий на честь ніжинця", – розповідає Вікторія.

У 2018 році його пам’ять вшанували місцеві жителі та відкрили музейну кімнату "Мандрівник козацького роду" в Ніжинському університеті.

"В Ніжин потрібно приїжджати, щоб побачити, як виглядало типове губернське місто у XVIII-XIX століттях. Там досі залишились будинки того часу, грецький квартал, побудований діаспорою, церква Всіх Святих з високими колонадами в грецькому стилі, а також торговельні ряди губернських часів. Там можна сісти в кав’ярню та відчути атмосферу міста", – радить Євген.

Якщо хочете дізнатися про Ніжин більше, але не любите екскурсії, то усі видатні пам’ятки супроводжують таблички з QR-кодами. Скануйте та читайте про пам’ятки міста.

Остання зупинка – місто Батурин. Його називають гетьманською столицею, адже у період 1669-1708 році місто було резиденцією гетьманів Дем'яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. 

У 1750 році у місті жив останній гетьман – Кирило Розумовський. Так почався період розбудови та розвитку міста.

Зараз Батурин відомий своїм Національним історико-культурним заповідником "Гетьманська столиця", реставрованим у 2009 році.

Серед головних пам’яток: 

  • Будинок генерального судді Василя Кочубея. На його території також розташований пам’ятник бджоляру Петру Прокоповичу – творцю рамкового вулика.

  • Воскресенська церква-усипальниця Кирила Розумовського.

  • Цитадель Батуринської фортеці.

  • Палац гетьмана Кирила Розумовського.

Усі пам’ятки відкриті для туристів. Ціни відвідування "Гетьманської столиці" доступні за посиланням.

У Батурині розвинена туристична інфраструктура: кафе, готелі, пам’ятки. Проте приїжджати туди варто також заради природи та краєвиду на річку Сейм.

Тростянець – Качанівка – Сокиринці

Усі три селища розташовані на півдні області.

Перша зупинка – Дендрологічний парк "Тростянець", розташований в однойменному селищі. Загальна площа – 204 гектари. Його створили у ХІХ столітті за кошти українського мецената Івана Скоропадського.

Парк доглянутий: має стежки для туристів, місця для відпочинку та різновид рослин, про які в деталях розповідають місцеві екскурсоводи.

Ціна за дорослий квиток – 20 грн, за дитячий – 10 грн. Екскурсія (три години) – 300 грн з групи.

Неподалік від Тростянця розташоване селище Качанівка, відоме величною садибою на річці Смош. Наразі це приваблива локація для зйомок. Зокрема саме там знімали серіал "Кріпосна" та низку інших кіно- та телестрічок.

Перший власник садиби – президент Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії граф Петро Рум'янцев-Задунайський. У 1808 році він продав свою резиденцію родині поміщика Григорія Почеці. Проте найвідомішим власником став син його дружини від першого шлюбу – меценат Григорій Тарновський.

Понад 70 років садиба належала родині мецената. Її активно перебудовували, зокрема, зробили двоповерховою, а на фронтоні з’явились скульптури німф.

У Качанівці відпочивали Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Михайло Глінка, Марко Вовчок та Ілля Рєпін. 

Рєпіна зацікавила колекція козацьких реліквій Василя Тарновського (молодшого), зокрема шабля Богдана Хмельницького та особисті речі Івана Мазепи і Павла Полуботка. 

Саме ними надихався художник, створюючи картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану".

У 1897 році садиба переходить до рук цукрозаводчика Павла Харитоненка. Палац перебудували. У такому вигляді він залишається досі. Входить в Національний історико-культурний заповідник "Качанівка". У його складі:

  • Палац;

  • "Інтимний скверик";

  • Альтанка Глінки;

  • Човнова пристань;

  • Арковий місток;

  • Георгіївська церква;

  • "Зелена" альтанка;

  • Дуб Гоголя;

  • Галявина Шевченка.

Ціни за вхідний квиток та екскурсії вказані на офіційному сайті. На території палацу також діє мініготель, всі деталі та ціни доступні за посиланням.

Порада: Перш ніж їхати без екскурсії, зателефонуйте в заповідник, чи не проходять там зараз зйомки на території садиби.

Якщо Качанівка має свою туристичну інфраструктуру, то в селищі Сокиринці вхід в Архітектурно-парковий комплекс безкоштовний. 

Його історія почалась у 1823 році. Поміщик Павло Галаган спорудив в селищі палац на 60 кімнат з високим куполом. Навколо палацу облаштований парк з альтанками (427 га), церквою, греблею та Красним і Готичним містками. У палаці була галерея, а також діяв театр і хор.

Зараз на території палацу не музей, а чинний Професійний аграрний ліцей.

"Зайти до палацу можна в часи роботи ліцею. Проте там зробили ремонт у кабінетному стилі. Якщо хочете послухати про історію паркового комплексу, зверніться у місцевий хутір. Там працює екскурсовод та вправний кулінар. Він і кулешем нагодує, і про садибу розкаже", – радить Євген.

Седнів – Вишеньки – Новгород-Сіверський

Чернігівська область велика, тому на деякі маршрути варто виокремити понад три дні. Один з них – до Новгород-Сіверського. Туди можна потрапити одразу з Києва. Відстань – 326 км (приблизно чотири години в дорозі). Проте краще спланувати свій маршрут з Чернігова, адже дорогою до Новгород-Сіверського є чимало цікавих місць.

Перша зупинка – смт Седнів. Розташоване лише за 28 км від Чернігова. Його історія сягає долітописної доби. Прогулюючись містом, можна побачити ряд курганів. Під час розкопок у ХІХ столітті в одному з них знайшли предмети скіфських часів, а також вироби з золота, срібла і бронзи давньослов’янських поселень.

У часи Київської Русі у тодішньому місті-фортеці Сновськ у 1068 році князь Святослав розбив половців.

На цьому пригоди міста не закінчились. У XVII столітті Седнів став осередком чернігівських полковників Лизогубів. До нащадка родини Андрія Лизогуба приїжджав Тарас Шевченко, де написав поему "Відьма". 

Садиба Лизогубів залишилась до наших днів. Вона розташована на території Седнівського парку, де є ще пам’ятник Шевченку біля "Шевченкової липи". 

З 2009 року це Історико-культурний заповідник "Садиба Лизогубів". До нього входять також Кам’яниця Лизогуба та альтанка Глібова, яка височіє над річкою Снов. Саме тут відкривається один з найкрасивіших пейзажів на природу Чернігівщини.

Також у місті є Воскресенська церква – усипальниця Лизогубів – та Георгіївська церква, де знімали ключовий епізод радянської стрічки "Вій".

"Для поціновувачів верхової їзди в містечку працює "Седнівський кінний двір". Там можна скуштувати страви, приготовані в печі, покататися на конях та замовити екскурсію містом", – радить Євген.

Наступна зупинка – селище Вишеньки. Про його цінність мало хто знає, адже головна туристична принада в занедбаному стані.

У селищі розташований Палац Рум’янцева-Задунайського, побудований спеціально до приїзду імператриці Катерини ІІ. Будівля нагадує середньовічний замок з поєднанням елементів класицизму, готики та східної архітектури.

Прогулятися територією навколо садиби можна. А от щоб зайти всередину, потрібно домовлятися заздалегідь про екскурсію. 

"Палац закритий, місцеві захищають пам’ятку від вандалів. Є людина, яка відкриває його лише екскурсоводам. Всередині палацу збереглася ліпнина та спальня імператриці", – розповідає Вікторія.

Селище Вишеньки розташоване біля Мезинського національного природничого парку. До його складу входять ландшафтні, лісові та ботанічні заказники. Проте головна пам’ятка цього місця не природна, а археологічна.

На території парку розташована Мезинська палеолітична стоянка, де проживали кроманьйонці доби пізнього палеоліту. Усі знахідки тієї доби розташовані в археологічному музеї селища Мезин.

Дорогою до Новгород-Сіверського зробіть ще одну зупинку біля селища Путивськ.

"Путивський крейдяний кар’єр вважають найбільшим місцем покладів крейди. Зараз це місце набуло природного вигляду і служить гарною фотолокацією для мандрівників", – розповідає Вікторія.

Остання точка подорожі – Новгород-Сіверський. Головна принада міста – музей-заповідник "Слово о полку Ігоревім". Це комплекс усіх пам’яток Сіверського району, а саме:

  • Спасо-Преображенський монастир, за легендою, заснований князем Мстиславом Володимировичем у 1033 році. У комплекс монастиря входять церква Петра та Павла, Спасо-Преображенський собор, келії, покої настоятеля з Іллінською церквою, бурса, надбрамна вежа-дзвіниця та оборонні вежі і стіни. На території монастиря діє музей "Слово о полку Ігоревім".

  • Замкова гора, розташована на березі Десни. Саме звідси у 1185 році відправлявся у похід на половців князь Ігор Святославович.

  • Свято-Успенський собор. Його почали будувати під керівництвом гетьмана Дем'яна Многогрішного.

  • Тріумфальна арка, побудована на честь приїзду імператриці Катерини ІІ.

  • Торгові склади – будівля в стилі класицизму, яка нині виконує роль торговельного закладу.

"Місто дуже колоритне. Проте окрім пам’яток, туди варто їхати за чудовими краєвидами Десни", – радить Євген.

Славутич – Любеч – Олешки – Добрянка

Перша зупинка – наймолодше місто України – Славутич. Попри те, що адміністративно воно належить Київській області, територіально розташоване в Чернігівській.

Його заснували у 1986 році, після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Колишні мешканці Прип’яті отримали ордери на квартири вже у 1988 році.

"Місто будували жителі восьми радянських республік. Робітники з України, Литви, Естонії, Латвії, Грузії, Азербайджану, Вірменії та Росії привозили власні будматеріали та будували квартали за своїми регіональними традиціями. Тому Славутич – це музей радянської архітектури. Кожен квартал відрізняється своїм стилем", – пояснює Вікторія.

Саме місто розташоване в оточенні лісів та маленьких озер. Це ще один приклад напрямку для екотуризму.

Від пам’яток радянської історії повернемося в часи Київської Русі. 

Наступна зупинка – селище Любеч, згадане в "Повісті минулих літ". У 882 році київський князь Олег захопив його та призначив свого посадника. У 1097 там відбувся Любецький з'їзд князів Русі за ініціативи Володимира Мономаха. 

На з'їзді князі домовилися припинити міжусобні війни та проголосили засаду вотчинності – кожен князь мав володіти лише землями свого батька.

На Замковій горі, яка височіє над Дніпром, розташований пам’ятник Любецькому з’їзду. На ньому зображені князі, що брали участь в події та літописець.

Також Любеч пов’язаний з постаттю Антонія Печерського – засновника Києво-Печерської лаври. Це його рідне місто. У юнацтві він викопав печеру, де молився на самоті. Зараз в Любечі відкриті дві печери – Дальня та Ближня. Проте більшість ходів досі залишаються заваленими.

Після насичення історичними фактами відправляйтеся в село Олешня. Головна принада – Блакитні озера – популярне місце відпочинку серед жителів Чернігова. 

Усього є три озера – Блакитне, Чорне та Смарагдове. Це кар’єри, де раніше добували кварцовий пісок. Саме через його поклади вода має такий чистий блакитний колір. 

Довкола озер – сосновий ліс з обладнаними базами відпочинку та кафе. Також можна зупинитись на ночівлю в наметах. У селі Олешня є магазини, де можна придбати продукти. 

Також рекомендуємо прогулятися селищем та поспілкуватися з місцевими жителями.

По-перше, вони мають унікальний діалект, адже від селища до білоруського кордону – 30 км. По-друге, майже всі будинки зберегли унікальне дерев’яне різьблення, притаманне Чернігівській області.

Остання зупинка – селище Добрянка, яке знаходиться на кордоні з Білоруссю. Це поселення старообрядців – релігійна течія, яка виступає проти уніфікації Московської церкви з грецькою та Константинопольською.

"У селищі проводять тематичні екскурсії, розповідаючи про побут та звичаї старообрядців. Там досі працює церква Святого славного великомученика Димитрія Солунського, а також збереглось безліч дерев’яних будинків з віконним різьбленням", – розповідає Вікторія.

***

Чернігівська область – це машина часу, де від Київської Русі до сучасної України лише декілька кілометрів. Найкращого маршруту не існує. У яку би сторону Чернігівщини ви би не поїхали, буде цікаво та колоритно. Головне – подбайте про організацію своєю подорожі заздалегідь: забронюйте житло та за потреби замовте екскурсію.

Альона Низовець
Альона Низовець
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини