Подорож з перчинкою та келихом вина. Куди поїхати на Закарпатті, окрім Синевиру

Проте цей регіон може вас здивувати! Де б ще ви побачили, як труть паприку, розводять буйволів і сірих корів, плетуть вироби з лози та виготовляють дерев’яні ложки? А якщо вам хочеться відпочити, то на Закарпатті є багато варіантів – від термальних басейнів до сноуборду.

LIGA.Life разом з мандрівницею та гідесою Алісою Смирною розробили вісім маршрутів Закарпаттям – від Ужанської долини до Яблуницького перевалу.

Ужок – Стужиця – Жорнава – Кострина – Княгиня – Великий Березний

Перший маршрут особливо зручний для мандрівників, які прямують з Львівської області до Закарпатської через Ужоцький перевал. Насправді шлях починатиметься з села Сянки, що на Львівщині.

"Там проходить кордон Львівської та Закарпатської областей. Дорога нова. Звідси стартує знайомство з Закарпаттям. За 500 м починається річка Сян, яка згадується в українському гімні. Можете зупинитися та заспівати гімн – буде символічно. Також неподалік бере свій початок інша річка – Уж", – пояснює Аліса.

Висота перевалу – 883 м. За словами гідеси, звідти відкриваються краєвиди на історико-етнографічні регіони Бойківщину та Лемківщину.

"На перевалі буде один пункт, де попросять показати посвідчення особи. Таке відчуття, ніби потрапляєте за кордон, де мова, традиції, архітектура – відрізняється від інших регіонів України", – додає експертка.

Перша зупинка у Закарпатті – село Ужок. Звідси стартує знайомство з дерев’яною архітектурою Ужанської долини – Церквою Святого Архистратига Михаїла (1745), побудованою у бойківському стилі. У 2013 році її включили у список світової спадщини ЮНЕСКО. 

"Якщо маєте час, то зупиніться в Ужанських купелях, де збереглися мінеральні джерела XVIII-XIX століть. Раніше вони входили у склад місцевого санаторію. Одне з найвідоміших джерел – "Геракл". Поруч стояв пам’ятник героя міфів, який бореться зі зміями. Зараз його перенесли до Ужгородського замку. Кажуть, що ті, хто пив воду з того джерела, ставав сильним та здоровим як Геракл", – радить Аліса.

На базі відпочинку можна піти в чани, поїсти та залишитися з ночівлею.

Взимку поруч із базами відпочинку працює невеличка гірськолижна база з двома трасами та бугельними витягами. Траси нескладні, тому початківцям буде комфортно.

Родзинка Ужка – залізнична інфраструктура, побудована на початку ХХ століття під керівництвом фахівців з Угорщини. Вона включає тунелі та віадуки. Дорогою повз селище можете споглядати мальовничий рух потягів.

І головне – Ужок входить до складу Ужанського національного природного парку, створеного у 1999 році. Його площа – приблизно 40 тис. га. На території парку є екостежки для пішого туризму, курорти для відпочинку та оздоровлення, а також гірськолижні бази.

Наступна зупинка – село Стужиця. Туристи приїжджають сюди, щоб обійняти одні з найстаріших та найбільших дубів в Україні. 

На Google Maps побачите позначку "Дуб Чемпіон", але поруч росте його родич – Дідо-дуб. За легендою, останній посадив чоловік на честь односельців, які загинули під час епідемії чуми.

"Вважається, що Дуб Чемпіон – святе дерево Бога-громовержця. В нього потрапила блискавка. Якщо обійти його, то можна побачити велику вигорілу дірку. Туди навіть людина може пролізти!", – пояснює Аліса.

Якщо вам хочеться більше пригод, то рушайте зі Стужиці на північний захід до гори Кремінець (Кремінець). Її висота 1221 м. Але перед сходженням отримайте дозвіл на перебування в прикордонній зоні в Стужицькій прикордонній заставі.

"На горі сходяться три держави – Польща, Словаччина та Україна. Стоїть умовний знак. На Кремінці можна побачити чимало іноземних туристів з двох інших країн", – зазначає гідеса.

Повертайтесь в село Жорнава. На його території є Ботанічний заказник "Голаня" з буковими насадженнями.

Проте найцікавіша пам’ятка розташована на околиці села – бункер лінії Арпада.

Лінія Арпада – низка оборонних об'єктів часів Другої світової війни. Її протяжність – 600 км з перевалу Дукля до Яблуницького. Вона служила захистом території Угорщини від радянських військових.

В Жорнаві бункери та ДОТи залишилися в занедбаному стані. Проте якщо ви полюбляєте військову тематику, то включіть у подорож село Верхня Грабівниця. 

Тамтешній бункер лінії Арпади реставрували. У приміщеннях розташовані музейна експозиція та стенди з історичними фактами. Проводять екскурсії та дегустації закарпатських вин. Детальніша інформація – на офіційному сайті пам’ятки.

Далі рушайте в село Кострина. Як і Ужок, селище славиться дерев’яним храмом – Церквою Покрови Пресвятої Богородиці (1645). Всередині збереглись іконостаси та позолочені чаші. На горищі храму розташована дзвіниця.

"Неподалік Кострини є невеличке селище Княгиня, відоме через падіння найбільшого метеориту в Європі. Сталося це 9 червня 1866 року. Найбільший уламок вагою понад 279 кг впав за 8 км від села на схилі гори Стінка. Наразі частина метеориту зберігається у Музеї природознавства у Відні. Допитливі туристи можуть відвідати місце падіння метеориту", – розповідає Аліса.

Дорогою до останньої зупинки – смт Великий Березний – заїдьте на локацію, яка у Google Maps підписана "Пороги В.Березнянський район".

"Це пороги на річці Уж. Річка ніби пробила собі шлях через кам’яні пороги. Туди можна під’їхати та зробити мальовничі світлини. Влітку зупиніться на пікнік та освіжіться", – радить Аліса.

У містечку Великий Березний можна спробувати Ужанську долину на смак. Навпроти місцевого вокзалу працює кафе "Gallia/sweet shop" (На Google Maps – "Тотем"). 

"Власниця кондитерської Галина Репарюк розробила торт "Ужанська долина" – з яфини (чорниці), сметани та волоських горіхів. Це типові продукти регіону", – додає експертка.

На цьому пригоди не закінчуються. З містечка можна доїхати до підніжжя гори Явірник (1017 м). Майже на її вершині розташований однойменний Старший туристичний притулок. У 1930-ті роки таких притулків було чимало на Закарпатті, але до наших днів зберігся лише один – Яворницький. 

У період 1977-1984 років Старшим притулком завідував легенда Карпат – художник Янко Деревляний (Іван Щур). З 2010 року він зустрічає туристів в нових власноруч спроєктованих будиночках гірського притулку, де можуть зупинитися, відпочити та познайомитись з Янком туристи на своєму шляху.

Якщо цього маршруту вам недостатньо, об’єднайте його з наступним.

Мирча – Чорноголова – Дубриничі – Зарічово – Перечин – Невицьке

Родзинка села Мирча – поселення волохів або румунських ромів. Їхнє головне ремесло – вирізання дерев’яних ложок. Саме задля цього в селище приїжджають туристи.

"Раджу подорожувати в селище з гідом. Він має контакти людей, які виготовляють ложки. Можна подивитися на процес та придбати їх собі на згадку", – радить Аліса. 

Далі рушайте в село Чорноголова, де також зберігся дерев’яний храм – Свято-Миколаївська церква (1751). Поруч стоїть каркасна дзвіниця.

"Якщо кортить зробити гарні світлини, то їдьте до Блакитної лагуни, що на гірській річці Лютянці. Проте маю попередити: машиною ви зможете проїхати лише 5 км від села в напрямку лагуни. Проте остачу шляху слід долати пішки. Це може зайняти до 1 години. Також раджу не взувати білі кросівки, бо це болотиста місцевість", – зауважує гідеса.

Після пригод на Блакитній лагуні рушайте в село Дубриничі. По-перше, там можна зупинитися на ночівлю у велосадибі "Добра нуч", що розташована в колишньому колгоспному зерносховищі. По-друге, в стінах велосадиби проводять народні гуляння, зокрема традиційне лемківське весілля.

"Ми одружуємо туристів та видаємо їм відповідні свідоцтва. Вони діють у карпатських селах. Також весілля супроводжують цікавими традиціями, народними піснями та смаколиками", – пояснює Аліса, яка є власницею цієї велосадиби.

Наступна, не менш колоритна, зупинка – село Зарічово, де працює хата-музей "Лемківська садиба". Хата побудована в 1902 році, але музей відкрили у 1985 році. В хаті представлені предмети побуту лемків початку ХХ століття.

"Ви можете самостійно приїхати туди, пофотографувати. Проте раджу замовити півгодинну екскурсію та майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок. Так дізнаєтеся не лише про традиції та побут лемків, але й про їхнє ремесло", – радить гідеса.

За її словами, найкращий час для відвідин пам’ятки – травень, коли цвітуть черешні та яблуні.

А у червні-липні слід відвідати місто Перечин. Саме в цей період на фермерському господарстві "Лавандова гора" цвіте лаванда та дамаська троянда. Проте якщо ви подорожуєте в несезон, то на згадку можна придбати лавандові тоніки, сиропи та іншу продукцію.

Серед цікавих локацій міста:

• Лавандові чани.

• Сироварня "Перечинська мануфактура".

• Гуральня "Роберта Фішера" з дегустацією наливок.

• Краєзнавчий музей.

• Кав’ярня "Gallia sweet shop", де можна спробувати торти "Ужанська долина" та "Добош".

"Також в Перечині проводять театралізовані екскурсії, як вступ до Закарпаттєзнавства від відомого листоноші Федора Фекети. Саме йому присвячений пам’ятник у центрі міста. Туристи пишуть листи, разом з героями вистави проходять хресну дорогу на горі Гурка та знайомляться з найбільшою в Україні лавандовою горою", – розповідає Аліса.

За її словами, в Перечині можна замовити обід-дегустацію закарпатських страв в місцевих ресторанах. 

Спробувавши традиційні смаколики, рушайте в останній пункт маршруту – село Невицьке.

Головна пам’ятка – Невицький замок, розташований на пагорбі висотою 260 м. 

Його історія розпочалась із земляного городища, який захищав угорські землі від нападу монголо-татар у ХІІ столітті. Проте у 1241 році укріплення не витримало нападу.

Згодом земля перейшла до рук трансильванців. Територію розбудували, з’явився колодязь. Господарем став Омодей Обо. Після його смерті замок взяло штурмом королівське військо Угорщини.

З 1333 року замок перейшов у володіння роду Другетів. У XV столітті через постійні військові сутички Другети частково перебудували та укріпили замок. Проте у 1644 році під час релігійних воєн військо трансильванського князя Юрія ІІ Ракоці частково зруйнувало замок. З того часу його не відбудували.

У XVІІІ столітті поруч із замком з’явився сад із фонтаном на честь угорського вченого-садовода Карла Ваґнера. 

Наразі замок більше нагадує руїни, проте у 2018-2020 роках відреставрували вежу.

З замком пов’язана легенда про Погань-Дівку, яка під час будівництва фортеці наказала домішувати до вапна молоко, потім — материнське молоко, а потім і кров селян. Все це сприяло міцності стін.

Проте розв’язка легенди не одна. Згідно з першою, нею була туркеня. Селян врятував звичайний робітник Іванко, який вирішив стати королем та стратити Погань-Дівку. Йому ніхто не повірив. Казали, що він стане королем, коли залізо зацвіте.

Іванко встромив залізний кийок в землю, і той зацвів буйним цвітом. Це був знак, подумав Іванко, і вирушив до Ужгорода, де якраз не могли обрати короля. Вирішили підкинути корону вверх: кому впаде на голову, той і буде володарем угорських земель. Тричі на голову Іванка падала корона. Так він став королем та зумів зупинити злі діяння туркені.

За іншою легендою, жінка була графинею з роду Другетів. Врятував селян тодішній правитель Матіаш. 

Лумшори – Лікіцари – Тур’я Пасіка

"З Перечина є інша дорога – в напрямку села Лумшори. Оминати його не варто. Адже саме там почалася чанова культура Закарпаття понад 400 років тому", – пояснює Аліса.

Взагалі Лумшори – відомий бальнеологічний курорт. Перший лікувальний заклад там відкрили у 1600 році. З  XVIII століття на території селища працює "Курорт Лумшори". Серед головних атракцій – купання в чанах з водою з сірководневого джерела, які підігрівають знизу вогнищем. 

Утримувати температуру допомагає каміння, що лежить на дні. Також часто у воду додають духмяні трави.

Неподалік Лумшор є група водоспадів – Давір, Соловей, Переступень та Крутило. 

Для любителів споглядати за птахами поруч із селищем розташований орнітологічний заказник "Соколині скелі". Серед лісів видніються скелі, де гніздяться рідкісні птахи. 

Селище Лікіцари хоч маленьке, але пам’ятками не обділене. Там також збереглась дерев’яна церква Святого Василя. На її місці у XVII столітті існував храм. Проте сучасного вигляду церква набула після перебудови у 1748 році.

"З Лікіцари стартує підйом в гори. Наприклад, можна піднятися на полонину Руна, де розташований орнітологічний заказник та гірське Льодовикове озеро Велике Тростя", – додає Аліса.

За бажанням, можна під’їхати до водоспаду Воєводино (деколи Шипіт). Щоправда, частину дороги потрібно подолати пішки. За словами Аліси, неподалік також є фермерські господарства з оленями та конями.

Проте в тій місцині немає мобільного зв’язку, лише тиша, букові ліси та струмки.

Остання зупинка невеличкого маршруту – село Тур’я Пасіка, точніше, урочище Воєводино.

Там розташований однойменний курорт, який включає готелі, спацентр з басейном, фітнес-зали, лазні, кінний клуб, форелеве господарство, ігрові майданчики, тенісний корт, спортивні майданчики, котеджні будинки та ресторани.

Взимку там працює гірськолижна траса з бугельним витягом. Щоправда, снігові пушки працюють лише в умовах стійкого морозу. Для туристів є оренда лиж, сноубордів, санок, лижна школа та персональні інструктори.

У теплий період року курорт також працює. Доступні різні атракції – від риболовлі та мотузкового парку до стрільби з лука та катання верхи. Деталі про відпочинок можна знайти на офіційному сайті.

Також на території Воєводино є Парк Шенборна – копія австрійського парку XVII століття, який відтворили у 2013 році. Територія парку містить:

• міст Чотирьох Євангелістів;

• кам’яний млин Святого Яна;

• озеро Тур;

• браму.

Можна прогулятися як пішки, так і на відреставрованій старовинній кареті епохи Австро-Угорщини.

Велика Добронь – Берегове – Кідьош – Квасово

Якщо у житті не вистачає перцю, час їхати у село Велика Добронь. Адже там виробляють червону паприку. 

"Сезон її сушіння – вересень-жовтень. Саме тоді біля кожного будинку сушиться перець. Потім його мелють на приправу. Навіть увінчали це ремесло пам’ятником жінки з паприкою. Раджу придбати спецію на згадку, а також скуштувати угорські страви у місцевих закладах", – рекомендує гідеса.

Окрім того, в селищі на приватній фермі розводять сірих угорських корів, а у риболовецькому господарстві можна половити рибу.

Наступна зупинка – місто Берегове, яке славиться термальними водами. Розташовані басейни в оздоровчих комплексах "Закарпаття" та "Жайворонок". Ціна в останньому –  240 грн за 2 год в купальному комплексі. Проте у святкові дні вартість може відрізнятися.

Не басейнами єдиними. Місто хоч маленьке, але мальовниче. Можна прогулятися вуличками, подивитися на місцеву архітектуру та обов’язково скуштувати угорські страви.

Для поціновувачів вина в березні проводять фестиваль вина та виноробства. Місцеві ремісники навіть об’єднались у винний лицарський орден святого Венцела. 

Якщо не вдалося потрапити на фестиваль, спробувати вино в місті можна в будь-який час. Адже в Береговому працює Музей виноградарства та виноробства (Google Maps – Музей винороба Чиза) та Будинок дегустації Шато Чизай.

До речі, винороб Чиз – перший власник виноградників і виробник вина в урочищі поблизу Берегового. 

Окрім цього, в Береговому слід відвідати:

• Музей Берегівщини, який працює в палаці, побудованому 1629 року трансильванським князем Габором Бетленом. 

• Будівля колишнього палацу правосуддя або Берегівський Лувр (1909).

• Панське казино "Золота пава" (1913). Зараз в будівлі працює ресторан та готель.

• Костел Воздвиження Святого Хреста (1839-1846). За легендою, на його місці пастух Сас знайшов скарб. У подяку небу за такий дар він побудував там храм, а навколо нього – місто.

• "Горбатий" міст через канал Верке (1850-1853).

Далі на вас чекає село Кідьош, де також можна почастувати вином. Для туристів відкритий Винний підвал сім’ї Шош. Господар – виноградар та винороб у третьому поколінні – угорець Карло Шош.

На місцевому винограднику родина вирощує приблизно 60 столових та винних сортів винограду. Вина виготовляють за традиційними технологіями з витримкою у дубових бочках. 

Охочі можуть завітати на дегустацію вин. Детальніше про виноробню – на офіційному сайті.

Напились вина досхочу, час рушати в останній пункт маршруту – село Квасово. Його головна принада – залишки замку XII-XIII століть. У той час він слугував контрольним пунктом соляного шляху та виходу з Боржавської долини.

Перша згадка про замок датується 1390 роком. Фортеця часто змінювала власників. Ними були угорські роди Баторі та Екчі. Проте у 1564 році війська Лазара Швенді зруйнували замок.

У 1600 році селом та руїнами замку володіли представники роду Мотузнаї. Згодом власники знову змінювались, останнім, чиє ім’я зберегла історія, був Давид Шикован-Біловарі.

У ХVII – XVIII століттях до замку добудували двоповерхове житлове приміщення. У середині ХІХ століття на топографічній карті села замок позначений не як руїни, а цілісна споруда.

Проте згодом він занепав. Його почали розбирати на будівельні матеріали. Сьогодні від нього залишились лише руїни. 

Великі Лази – Середнє – Мукачево – Косино – Чинадійово – Карпати

Село Великі Лази славиться постаттю першої скрипки угорського оркестру Нандором Плотені. За словами Аліси, у свій час у селищі зберігали найдорожчі скрипки світу, одна з них від Антоніо Страдіварі – італійського майстра струнних інструментів. Щоб ніхто не вкрав музичні скарби, колекцію охороняла окрема жандармерія.

"Після закінчення музичної кар’єри Плотені почав займатися винним та спиртовим виробництвом. Виноградники та винні підвали дали початок коньячній історії Закарпаття", – розповідає Аліса.

На честь Плотені у Великих Лазах проводять театралізовані екскурсії з дегустацією вин та класичною музикою.

Також у селі зберігся Палац Плотені, де сьогодні працює Ужгородський районний центр дитячої творчості.

Познайомившись з постаттю композитора, рушайте далі – в смт Середнє, де збереглись руїни замку. 

Середнянський замок виконував роль оборонної вежі-донжон, яку звели у XI-XIII століттях. Навколо замку були захисні вали. Вежа мала три поверхи, деякі історики припускають існування четвертого. Перший ярус – господарське приміщення, два інших – житлові. 

За легендами, в замку було підземелля. Його дорога сполучалась з винними підвалами містечка.

Будівлю також називають "Замком тамплієрів", адже вони були першими власниками. Монахи торгували сіллю, тому замок був однією з митниць соляного шляху. Згодом замок перейшов у власність ченців ордену Святого Павла, а ще пізніше – до кількох угорських родів. 

Середнянський замок був у центрі антигабсбурзького руху дворян Угорщини. Через це будівля сильно постраждала. Так з XVIII століття і дотепер замок поступово руйнується.

Саме в Середньому розташовані найстаріші винні підвали Закарпаття. Їх заклали 1557 року, коли замком володіли магнати Франциск Стефан та Домінік Добо. У радянські часи підвали націоналізували. На їх основі створили завод "Середнянський", де виготовляли вина "Перлина Карпат" та "Троянда Закарпаття". 

Зараз завод належить компанії "Леанка". У підвалах проводять екскурсії та дегустації.

"Окрім замку, в містечку працює виноробня Влада Чопака – Čopak Winery. Там можна замовити дегустацію вин, посидіти серед виноградників і відпочити", – радить гідеса.

Знайомство з містом Мукачево слід почати з гори Ловачка на його околиці.

"Підйом займає пів години, але воно того варте, адже на горі працює агроетносадиба "Кельтський двір". Господарі Юрій та Галина вирощують екзотичні фруктові дерева та квіти, з яких виготовляють напої", – розповідає Аліса.

Але звідки така назва? Існують дані, що через тиск середземноморських держав кельти мали шукати собі нові землі для поселення. Між 340 та 260 роками до н. е. вони дійшли аж до Закарпаття!

Відтак господарі садиби вирішили відновити традиції кельтів, пригощаючи туристів традиційними стравами та напоями та розповідаючи про їх побут та звичаї.

Якщо автентичної дегустації вам не вистачило, Аліса радить завітати на екскурсію в "Медовий дім", де розповідають про виробництво меду "від бджоли до готового продукту". Також пропонують дегустацію.

Вино та мед – це добре, але треба з історією та культурою міста познайомитись. Головна його принада – замок Паланок. Його неможливо оминути, адже розташований на горі вулканічного походження.

Точної дати будівництва замку немає, але припускають, що у IX-X століттях на Замковій горі існувало дерев’яне городище. Перша письмова згадка про замок датується 1311 роком. У той час він був оборонним центром. 

Кам’яний замок з’явився за часів господарювання (1296-1414) подільського князя Федора Корятовича. Будівля стала його резиденцією. До 1782 року власники замку змінювались, допоки його не перетворили на політичну в’язницю Австро-Угорської імперії. 

Під час угорської революції (1848-1849) в’язнів звільнили, але ненадовго. У 1855 році замок знову став в’язницею, але громадянською. Остаточно її ліквідували у 1896-му.

Будівлю закрили на ремонт, згодом там була чехословацька військова частина, а з приходом радянської влади – військова частина та в’язниця НКВС. 

Пам’яткою архітектури замок став лише у 1956 році. Згодом там працювала філія ужгородського Закарпатського краєзнавчого музею, ще пізніше – Мукачівський історичний музей. Зараз палац відкритий для туристів з історичними експозиціями, рестораном та панорамою на все місто та його околиці.

Серед інших пам’яток:

• Мукачівська ратуша (1904).

• Білий дім Ракоці (1667).

• Кафедральний собор Святого Мартина (1904).

• Собор Успіння Пресвятої Богородиці (1859).

• Свято-Миколаївський жіночий монастир (XI – XVI ст).

Окрім цього, наприкінці квітня та на початку травня в Мукачево розквітають сакури. 

Втомилися від прогулянок? Настав час відпочити в термальних водах селища Косино. В однойменному оздоровчо-рекреаційному комплексі є:

• термальні басейни;

• звичайні басейні для плавання (як для дорослих, так і дітей);

• хамам;

• римська та угорська сауни;

• крижана печера для охолодження після сауни;

• аквапарк;

• готелі;

• ресторани та бари.

Відпочинок надав сил, тому можна досліджувати далі історичну спадщину Закарпаття. У смт Чинадієво зберігся Замок "Сент-Міклош". Містечко вперше згадується в письмових джерелах у 1214 році під назвою "Сент-Міклош", звідси походить назва будівлі.

У XV столітті на території Сент-Міклоша будують замок для власника домінії. Щоправда, господарі земель часто змінювались.

У 1657 році польські війська князя Любомирського пошкодили замок. Власникам довелось проводити реставрацію, але будівля поступово почала втрачати своє стратегічне значення.

У 1728 році імператор Карл VI дарує Мукачівсько-Сент-Міклошську домінію архієпископу Шенборну. Його рід володів землями майже два століття. 

Наразі замок орендує художник Йосип Бартош. У його стінах проводять тематичні квести, екскурсії в стилі Середньовіччя, майстер-класи, концерти класичної музики та фотосесії в тематичних костюмах.

"У травні біля замку проводять фестиваль середньовічної культури "Срібний татош". Лицарські турніри, історичні реконструкції, середньовічний ярмарок, кінні виступи, стрільба з лука та арбалету – розваги на будь-який середньовічний смак", – розповідає Аліса.

Детальніше про замок – за посиланням.

Остання зупинка насиченого маршруту – село Карпати, де розташований палац графів Шенборнів.

Палац в неоготичному стилі побудували за ініціативи графа Ервіна Фрідріха Шенборн-Бухгейма у 1890-1895 роках. Поруч розбили дендрарій, де росли сосни, ялини та сакури. Родина володіла маєтком до 1944 року. Через два роки там відкрили будинок відпочинку, а в 50-х роках – санаторій "Карпати", який працює досі.

Цікавий факт: на території палацу знімали стрічки "Снігова королева" та "17 миттєвостей весни".

"Попри те, що це територія санаторію, ви можете заплатити волонтерський збір та прогулятися ним. Окрім палацу, є парк, "Джерело краси" і озеро, яке нібито має обриси Австро-Угорської імперії", – додає гідеса.

Виноградів – Королево – Хуст – Іза – Велятино – Вишково

"Закарпаття відоме своїм соляним шляхом. У декількох селах збереглися руїни замків, які слугували митними постами. Перевіряли, як і скільки солі везуть. Також сплачували мито", – розповідає Аліса.

Цей маршрут присвячений головним митним постам на соляному шляху. Стартуйте з міста Виноградів, де розташовані руїни замку "Канків". Спочатку замок був дерев’яний та виконував прикордонно-захисну роль. У 1399 році король Сигізмунд дарує землі містечка магнатові Петру Перені.

Новий власник звів кам’яний замок. У XV столітті рід Перені передає замок монахам-францисканцям. Будівля стає оборонним монастирем. Проте один з нащадків Перені вирішив повернути собі замок. У 1556 році він нападає на монастир та вбиває монахів. Під час штурму замок зруйнували. Наразі від нього залишилися лише руїни. 

Походження назви замку достеменно невідоме. За однією з версій, у часи середньовічних міжусобиць замком володів розбійник Канко. За іншою, "канко" – верхній одяг з овечої вовни, яку носили монахи.

Також у Виноградові зберігся Палац Перені ХVІ-ХVІІІ століття. Зараз це приміщення адміністративної установи.

Ще однією цікавинкою містечка є ферма "Карпатський буйвіл", де відроджують популяцію цих тварин. Окрім того, на фермі виробляють сир, молоко, масло, вершки, сметану та згущене молоко. На території проводять дегустації та екскурсії. Деталі – за посиланням.

Наступна зупинка – смт Королево. За словами Аліси, це столиця шатрових ромів, тому, прогулюючись містом, можна побачити їхні поселення та яскравий одяг.

Окрім цього, в Королево збереглись руїни Замку Ньолаб, який, ймовірно, побудували у XIII столітті. У 1405 році землі та замок перейшли у володіння родини Перені.

У 1672 році після чергового антигабсбурзького повстання Петра Зріні замок нібито підірвали. З того часу він не відновився, але руїни збереглись до наших днів.

Поблизу замку можна зустріти мініскульптуру солекопа. Її аналоги зустрічаються на всьому туристичному маршруті "Соляний шлях Закарпаття".

Рушайте в місто Хуст, де також зберігся замок – колишній митний пост.

"Йти далеко та високо, але воно того варте. Адже звідти відкривається панорама на місто. З одного боку може бути подушка з хмар, а з іншого – сонце та краєвиди Румунії та навколишніх гір", – розповідає гідеса.

Будівництво замку розпочалося приблизно в 1090 році та тривало до 1191 року. Фортеця мала захищати кордони та охороняти соляний шлях. У 1766 році блискавка вдарила у порохову вежу, що частково зруйнувало замок. Після бурі у 1798 році влада дозволила місцевій громаді розібрати одну зі стін замку для будівництва інших споруд в місті.

Сьогодні від замку збереглись лише руїни. 

Неподалік Хусту, в урочищі Кіреші, є заповідний масив "Долина нарцисів". В травні туристи можуть приїхати та помилуватися білим квітучим полем. 

Селище Іза – центр лозоплетіння Закарпаття. Кошики, декоративні вироби, меблі з лози – ще один приклад сувеніру. Також неподалік селища працює ферма плямистих оленів. На Google Maps – "Оленяча ферма".

Якщо вам не вдалося потрапити в Берегове чи Косино, рушайте у село Велятино, де також працює база відпочинку з термальними купелями – "Теплі води". Серед послуг:

• термальні ванни;

• басейни;

• хамам;

• фінська сауна;

• соляна кімната.

Також на території працює зіплайн, водяні гірки та спортмайданчик. Деталі – за посиланням.

Завершити подорож соляним шляхом можна в смт Вишково. Його головна принада – Реформаторська церква з оборонними мурами. Перша згадка про храм – 1270 рік. За словами Аліси, там знайшли фрески XIV-XV століть, які варті уваги.

"Раджу зупинитися в містечку, щоб потрапити на екскурсію, почути більше про історію міста та соляний шлях. Проте зважайте, що воно розташоване на кордоні з Румунією, тому там може бути роумінг", – зауважує гідеса.

Подобовець – Пилипець – Ізки – Національний природний парк "Синевир" – Мала Уголька

Починайте свій шлях із селища Подобовець. По-перше, це гірськолижна зона, де працюють три бугельні витяги та декілька трас. Вони підійдуть як початківцям, так і досвідченим спортсменам.

Окрім цього, неподалік селища розташований водоспад Шипіт (14 м), куди можна приїхати, пофотографуватися та прогулятися лісом.

Сусіднє селище Пилипець також має облаштовані гірськолижні траси з крісельним витягом на горі Гимба. Піднятися на гору можна і в несезон, адже витяг працює цілий рік. 

Детальніше про ціни та траси на Пилипці читайте у нашому матеріалі за посиланням.

У селищі також є готелі, ресторани та спацентри.

Третій варіант гірськолижного відпочинку – селище Ізки. Там також є витяг та працює однойменний екокурорт. Серед послуг:

• лижна школа та прокат лиж, сноубордів, тюбів та санок;

• баня;

• чани;

• майстер-класи (сироваріння, миловаріння, гончарство);

• риболовля;

• кінні екскурсії;

• їзда на квадроциклах.

Деталі – за посиланням.

Якщо вам набридло відпочивати і хочеться пригод та активностей, то рушайте в Національний природний парк "Синевир". Оскільки його площа доволі велика – 43 тис. га – можна витратити багато часу на прогулянки та дослідження флори та фауни парку.

Головні локації, які обов’язково слід відвідати:

• Озеро Синевир – найбільше озеро Українських Карпат.

• Реабілітаційний центр бурих ведмедів, де живуть тварини, що зазнали жорстокого поводження чи утримання в поганих умовах.

• Озірце (Дике озеро), що на схилі гори Гропа.

• Водоспад Білий звір.

• Гори: Озірна та Стримба.

Усі екостежки та пішохідні маршрути можна знайти на офіційному сайті парку. 

Також до складу парку "Синевир" входить село 10 музеїв Колочава. Туристи можуть відвідати:

• "Старе село" – сільський музей архітектури та побуту Закарпатської області.

• "Лінія Арпада" – військово-історичний музей.

• "Колочавський бокораш" – розповідь про традиційну професію верховинців, які сплавляли спиляну деревину річками.

• Музейний комплекс "Стара школа", до складу якого входить два музеї – "Радянська школа" та "Чеська школа".

• "Колочавська вузькоколійка" – про історію залізниці на Закарпатті.

• "Бункер Штаєра" – про національно-визвольний рух на Закарпатті середини 20-х років.

• Музей-меморіал колочавським воїнам-інтернаціоналістам, створений на честь загиблих українців, які воювали в різних гарячих точках світу.

• Історико-етнографічний музей Івана Ольбрахта на честь відомого чеського письменника.

• "Церква Святого Духа" – дерев’яна церква-музей з предметами церковного вжитку.

Далі рушайте в Угольсько-Широколужанський заповідний масив, який входить до складу Карпатського біосферного заповідника. Найближчий населений пункт – село Мала Уголька. Головні три локації відмічені на Google Maps, серед них:

• Карстовий міст.

• Карстова печера "Молочний камінь".

• Карстова печера "Дружба" – найбільша печера Українських Карпат. 

Щоправда, охочим спуститися в печери слід взяти дозвіл у адміністрації Карпатського біосферного заповідника.

Круглий – Рахів – Водоспад Труфанець – Ясіня – Драгобрат

Село Круглий здається простим селищем, але воно має одну важливу пам’ятку. Саме тут стоїть геодезичний знак "Географічний центр континентальної Європи". Перший кам’яний стовпчик про центр Європи поставили ще в 1887 році, після роботи військових географів Австро-Угорщини. 

Тож, подорожуючи в сторону Рахова або навпаки, в бік Мукачева, зупиніться в центрі Європи.

Від Круглого можна проїхати до Ялинського водоспаду, що розташований на масиві Рахівські гори.

Наступна зупинка – місто Рахів. По-перше, це найвисокогірніше місто України. По-друге, центр Закарпатської Гуцульщини, тому зверніть увагу на діалект, а також скуштуйте традиційні гуцульські страви.

Наприклад, спробувати сир та подивитися на процедуру його приготування можна в Музеї гуцульської бриндзі. А якщо хочеться потрапити на карпатську полонину, то в музеї вам дадуть VR-окуляри та поштівки віртуальної реальності з аудіогідом. Можна взяти участь у майстер-класі з приготування кулеші з бринзою.

Познайомитись із іншим ремеслом Гуцульщини можна на першому поверсі готелю "Європа". Там працює Музей гуцульської різьби Юрія Павловича.

У Рахові також працює єдиний в Україні природний музей Українських Карпат – Музей екології гір та історії природокористування. Там можна дізнатися більше про історію, геологію, флору та фауну Карпат, а також про традиції та культуру карпатських народностей – гуцулів, бойків та лемків.

Наостанок не забудьте пройтись підвісним мостом через річку Тису.

Дорогою від Рахова та Ясіні зробіть зупинку біля водоспаду Труфанець. Його вважають найвищим природним водоспадом на Закарпатті. Його висота – 36 м.

У смт Ясіня туристи зазвичай приїжджають, щоб скористатися трансфером на гірськолижний курорт Драгобрат. Проте перед цим відвідайте дерев’яну Вознесенську церкву. Її будівництво розпочалось у 1824 році. До наших днів зберігся автентичний іконостас храму. 

У 2013 році церкву включили до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Остання зупинка – міжгірська долина Драгобрат та найпопулярніший гірськолижний курорт Закарпаття. Він особливо популярний серед лижників та сноубордистів, які полюбляють екстрим.

Про ціни, туристичні комплекси та трансфер ви можете прочитати у нашому матеріалі за посиланням.

Також з Драгобрату можна поїхати на гірський масив Свидовець. Між сідловинами та вершинами немає великих перепадів. Тому можна влаштувати медитативну прогулянку. 

Щоправда, з 2017 року цей масив згадують також у контексті побудови найбільшого курорту на території Європи. 29 вересня 2021 року Верховний суд скасував рішення попередніх інстанцій стосовно будівництва курорту. 17 січня 2022 року судове засідання відбулось в Закарпатському окружному адмінсуді. Засідання перенесли через клопотання позивачів. Тож війна за вільний Свидовець досі триває.