Sex Education у топі Netflix в Україні. Дивимось серіал з сексологинею та психотерапевткою

Новий сезон Sex Education досі тримається №1 за переглядами сервісу Netflix в Україні.

У центрі сюжету серіалу Sex Education – проблеми учнів середньої школи англійського містечка Мурдейл. 

Герої-підлітки, їхні батьки і вчителі шукають відповіді на складні запитання, про які "не заведено говорити з людьми".

Ми подивилися та обговорили по дві серії з різних сезонів з експертками:

• Ольгою Хайдуковою, психотерапевткою, сексологинею;

• Анастасією Забелою, психологинею, яка працює в приватній школі, а у вільний час займається статевою освітою в TikTok і веде сторінку "У Трусах" .

Загальне враження про серіал

Ольга Хайдукова: "Серіал дуже сподобався. Третій сезон більше, ніж попередні два. Він і фундаментально глибший і ясніший в посланнях. Тут багато яскравих героїв, кожен має особисту драму, ставало зрозуміло, чому з ним все відбувається саме так, чому такі його реакції.

Серіал дає зрозуміти, що наше минуле впливає на теперішнє, що всі потребують підтримки. Особливо в місцях, де нам важко і ми в невигідному світлі, де лажаємо, де нам страшно чи соромно. У темі сексуальності – якраз дуже багато сорому. Соромно всім: батькам, педагогам, підліткам. І часто саме через сором не стається діалогу. А в людини є просте запитання про себе, своє життя і тіло.

У зоні інтимності багато зніяковіння – це добре, бо дозволяє нам регулювати дистанцію, те, наскільки ми готові відкритися, підпустити до себе, наблизитись самі. Якщо в темі сексуальності немає зніяковіння і сором’язливості, тоді не відчуваються межі сексуальних потреб. Так людина не може розпізнати свої кордони: що з нею можна робити, а чого – ні.

Але окрім слухати себе – чи не поспішаю, чи точно мені це підходить, чи хочу я взагалі займатись сексом – у секс-освіті важливий елемент реальних знань: про методи контрацепції і як себе убезпечити, про особливості геніталій. Сексом ми вчимося займатись, це навик. І щоб цей процес був безпечним, потрібні зрозумілі знання.

Sex Education хороший тим, що нехай і з певною пікантністю, але допомагає впоратися зі зніяковінням. І питання, які ставлять тут, – супер за віком. Там достатньо реальні підлітки зі своїми запитами, досвідом.

Мені за жоден епізод не було соромно і жоден епізод не було дивитись бридко. 

Наприкінці завжди є дорослий зрілий погляд, вустами персонажа все одно буде відповідь, що відбувається, чому було так ніяково і що з цим робити.

Анастасія Забела: "Круто. Я була приємно вражена тим, що серіал дозволяє неформально познайомитись з певними темами сексу, вони класно інтегровані в сюжет. У мене була індивідуальна консультація з дівчинкою з восьмого класу. Їй було трохи соромно сказати, що вона дивиться Sex Education. 

Для підлітків цей серіал – класна можливість познайомитися з темами сексуальності через сюжет, неформально і не напружуючись. 

Автори зробили концентрацію і гіперболізованість, звісно, бо життя підлітків не настільки насичене сексом, як у серіалі. А загалом серіал життєвий.

Хоч вже не зараховую себе до підлітків, мені теж було цікаво. Ніби відкидаюся в той вік і проживаю це разом з героями – хвилююся за їхні побачення.

Це навіює стан, коли тобі 16, ти незграбний, не знаєш, як виглядаєш, серіал ніби допомагає прожити ще трохи ці моменти. 

Напевно, молодь є цільовою аудиторією серіалу. Але не сказала б, що це дорослі люди. Тим, кому 35+, навряд зайшло б. 

Але це класно, якщо вони дивляться серіал. Особливо якщо зі своїми дітьми і мають можливість обговорити ці теми".

Ольга Хайдукова: 

Може, навіть дехто пережив заздрість до героїв цього серіалу. "Ого, з ним це відбулося в 15 років, він усвідомив свою гомосексуальність, нічого собі", – міг подумати, наприклад, 45-річний чоловік, який все життя в собі це придушував. Чи жінка, в якої чомусь не вдається в партнерському сексі помістити своє задоволення, щоб їй секс подобався. В якомусь сенсі це – маніфест сміливості дослідження себе".

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Моменти, які експертки особливо відзначили

1. Ольга Хайдукова: "Хлопець з дівчиною займаються сексом. Коли хлопець досягає оргазму, він задоволений собою, а дівчина відривається від нього і каже: "Я не кінчила". І пояснює, що з іншими у неї був оргазм, а з ним – ні. 

Дівчина йде, а герой залишається з чітким відчуттям: "Я поганий у сексі". І намагається розібратись, як стати кращим. Через сором іде запитувати, від псевдоексперта дізнається, що у нього, скоріш за все, просто маленький член. 

Герой опинився в ситуації, коли чітко зрозумів, що справа в ньому. При тому, що до цього все було гаразд. Ось так, буває, ми випадково травмуємо наших сексуальних партнерів. 

Я дивлюся на цю ситуацію як сексолог так: жіночий оргазм – це здебільшого відповідальність жінки: як їй більше подобається, як вона домовиться з партнером.

Для деяких оргазм може досягатися через якусь ділянку на спині, мізинчик на нозі. 

Оргазм у нас в голові відбувається, але ми через тіло підживлюємо це відчуття, щоб досягти стадії плато, відчути тілесну зміну, щоб розрядка могла відбутися на піку збудження.

У певний момент герой чує від Отіса і Мейв правильні речі: "Чувак, не важливо, якої довжини і товщини у тебе член, доки в тебе є язик і пальці – це теж секс". 

Якщо метафорично подивитись на процес сексу, секс – це не сам статевий акт. Статевий акт – один із етапів.

Прелюдія до того – емоційно підігрівати одне одного, фліртувати, слати повідомлення – усе це запрошення в сексуальну гру, скероване на наростання збудження".

2. Анастасія Забела: "Дуже сподобався момент, коли у героїв мав відбутися перший сексуальний досвід і вони одне в одного запитували: "А це добре? А так можна?". 

Оце класна демонстрація, тому що у нас є проблема сексуальної згоди. Це те, чого не вистачає – запитувати у людини: "Що тобі подобається? А що можна? А як краще?".

Сподобалася цитата Отіса, що у всіх є свої недоліки і наші тіла зазвичай неконтрольовані, але ми завжди контролюємо те, що говоримо.

Вона була адресована хлопцеві, який інфікував дівчат хламідіозом і приховував це.

Дійсно, ми не контролюємо інколи свої тіла. Але відрізняємося від тварин тим, що можемо все проговорити".

3. Анастасія Забела: "Ще був класний момент, де дівчина ділиться з подругою невдалим досвідом фінгерінгу від хлопця". 

Подруга їй радить: "Скажи йому, чого хочеш",  а у відповідь чує: "А раптом я його налякаю?". І це досить глобальна проблема.

Часто ми готові жертвувати власними інтересами, щоб не образити іншу людину, стати комфортним для когось, щоб хтось вирішив, що ти класний, як і всі.

Коли герой тренується на апельсині (задовільняти жінку пальцями. – Ред.) була суперцитата від подруги, яка його вчила:

Для нього це було відкриттям.

Так само, коли сексологиня прийшла в школу і порадила підліткам вибирати лубрикант на водній основі, тому що масла можуть пошкодити латекс, це для них було відкриттям: "А хіба вазилін не підійде?".

4. Ольга Хайдукова: "Дуже подобається лінія, яка йде впродовж усього серіалу. Мова про те, що сексуальна ідентичність, яку ми називаємо орієнтацією, гендерна ідентичність (яка я жінка чи чоловік), сексуальна ідентичність (чи вважаю я себе чоловіком чи жінкою і чи співпадає це з тією статтю, яка "видана акушеркою під час народженні") – це різні речі". 

Ерік – яскравий персонаж, відкритий, не розуміє, чому має приховувати свою гомосексуальність. Один із його партнерів, який довго не міг цього для себе визнати через стосунки з батьком і своє уявлення про те, яким має бути чоловік, знаходить відповідь, що чоловіки різні. І гендерна ідентичність "який я чоловік" – не те ж саме, що сексуальна ідентичність "хто мені подобається, хто мене збуджує". Тобто я можу бути маскулінним чоловіком, якому подобаються інші чоловіки. І це важливий момент.

Спочатку формується наша статева ідентичність – біологічна стать, наприклад, дівчинка. Потім – гендерна ідентичність: "А я яка дівчинка?". Її наповнюють знання про себе від чужих людей: гарна, неслухняна, любить танцювати тощо. 

Сексуальна ідентичність формується окремо, а в підлітковому віці  сексуальна потреба.

Окремо є ще сексуальна поведінка. Я – гетеросексуальна жінка, мене збуджують чоловіки. Але моя сексуальна поведінка може включати секс і з чоловіками, і з жінками, залежно від обставин. І з гомосексуальними людьми так часто: оскільки досі є стигма, вони можуть обирати мати дружину, дітей, обирати найменший спротив, бо надто велика напруга. І це велика трагедія та біль, з яким люди наодинці".

5. Анастасія Забела: "Коли мама Отіса приходить в школу і запитує в дітей, що б вони хотіли змінити в програмі з секс-освіти, у відповідь чує тишу. Коли починає наводити приклади – діти починають сміятися. Це типова реакція.

Дітям некомфортно говорити з дорослими про секс. Вони готові говорити про такі речі лише в мікроколективчиках, в ідеалі – з людиною, яку ніколи більше не побачать, яка не знає їхніх мам і де вони живуть. Тоді можуть поділитись чимось особливим.

У першій серії другого сезону головна тема "епідемія хламідіозу" – це яскраве висвітлення необізнаності наших людей. Можу повірити, що така ситуація в підлітків може відбутися в реальності. Нестача об’єктивної інформації може вилитися в те, що ми можемо напридумувати собі жахливих речей.

Я подібне часто зустрічаю у дівчат, які тільки починають жити статевим життям, бояться завагітніти і питають: "Він торкнувся моєї білизни пенісом, раптом я завагітнію?", "Він поторкався мене пальцями, а раптом він не мив рук після мастурбації і сперматозоїди потрапили всередину?".

Що не сподобалось в серіалі

Ольга Хайдукова: "Мені завжди прикро, коли психотерапевтів трохи придуркуватими показують. Ніби ми такі безмежні: у сексологів удома вагіни з пенісами стоять, куди не глянь. Це може відштовхувати людей.

Також в серіалі був доволі стереотипний момент з хлопцем з інвалідністю на візку. Героїня з подивом з’ясовує, що попри травму хребта ерекція у нього буває і сексом він може займатися, хоч нижче перелому нічого не відчуває. Відомо, що еректильна функція не залежить від спинного мозку.

Але серіал чудово показує, що кожне тіло може отримувати сексуальне задоволення".