Що треба знати про життя та відпочинок у В'єтнамі. Власний досвід

"Це майже випадковість. Колись давно бачив фото з рисовими полями з В'єтнаму і захотілося тут побувати. Також дуже подобається назва. Тепер це мій другий дім", – пояснює 28-річний Олексій Горак. Два роки тому він обрав переїзд саме в цю країну. В'єтнам став йому і прихистком від хаосу українського карантину.

Для LIGA.Life Олексій розповів, як там жити і подорожувати, а також про любов в'єтнамців до караоке та рису. І про свою любов до В'єтнаму.

Чи дорого добиратися і жити у В'єтнамі

Прямих рейсів сюди з України немає. Навіть з однією пересадкою складно знайти дешеві рейси. Востаннє я летів сюди через Дубаї і Бангкок. Вийшло сумарно десь 500-600 доларів.

Назад збирався летіти без багажу через Сінгапур і Берлін всього за 250 доларів, але рейс, який мав відбутися в травні 2020-го, скасували через пандемію.

Житло

Вартість житла у В'єтнамі сильно залежить від міста та вимог до комфорту.

Можна і дешевше, якщо тобі достатньо кімнати в невеликому будинку з експатами зі спільною кухнею. Якщо місто менше і не дуже туристичне, то ще дешевше.

Їжа

Ціни на їжу в супермаркетах приблизно дорівнюють українським. Але це залежить від продукту. 

Картопля, яблука, молоко тут дорожчі. В той же час рис, манго і апельсиновий сік – дешевші. Черешні тут важко знайти дешевші за 350 гривень, а маракуйю можна знайти на ринку по 12 гривень, у той час як у нас бачив її за 400. 

Якщо у нас хліб і картопля – два основні продукти, тут рис – усьому голова. 

Картоплю ж сприймають не як гарнір, а як додаток. Тому інколи її можна побачити у страві як додаток до рису. Але загалом вона не дуже популярна. Частіше їдять солодку картоплю.

Часто на першому поверсі житлового будинку є відкрита для гостей кухня. Поїсти інколи можна за 20 гривень. 

На обід і вечерю поза домом витрачаю, в середньому, не більше 100 гривень на день. 

Транспорт

Громадський транспорт тут не дуже розвинений. В країні стільки ж скутерів, скільки й людей. 

У мене є свій невеличкий мотоцикл, тому витрачаю лише на бензин, який тут коштує близько 15 гривень за літр 95-го.

На далекі відстані за бажання можна недорого перелетіти або скористатися "Sleeping Bus" ("Спальний автобус"). Це місцеві автобуси, де замість крісел ліжка, розміщені у два поверхи. Звісно, це не номер в готелі, але нічні поїздки набагато зручніші.

Чим живуть в’єтнамські міста

В містах є все. Від майже нетрів до дуже лакшері хмарочосів. Від дуже брудних вулиць до чистих і вилизаних. 

У Хошиміні є найвищий хмарочос в Південно-Східній Азії Landmark 81.

Є музеї часів В'єтнамської війни, є і культурні центри, але немає чогось такого, що дуже виділяється, окрім війни, або, наприклад, тунелів Ку-Чі.

Нічне життя активне, особливо в Хошиміні. Є ціла вулиця Буі Вьєн. Вона ніколи не засинає.

Також тут люблять ділитись їжею, тому часто трапляється, коли багато людей йдуть їсти і випивати. Це хотпот ("Вогняний горщик" – азійська страва, яку готують в киплячому котлі, додаючи різні місцеві інгредієнти. – Ред.), і їжа спільна для всіх.

Алкоголь теж звичайна річ, хоча, зазвичай, це неміцне пиво. Але п'ють його багато. 

Ще є рисове і кукурудзяне вино, яке насправді за міцністю рівне горілці, але їх здебільшого п'ють лише на півночі в горах. 

Тому ЗОЖ у В’єтнамі на рівні, мабуть, співставному з Україною.

Ще трохи про привітних в'єтнамців

Середній вік в'єтнамців – близько 30 років. Тому молодь – переважна частина населення. І займаються вони тут дуже різним. Знаю багато вчителів англійської, бо це робота номер один для експатів тут. 

Також знаю людей зі сфери продажів, туризму, програмування, дизайну, меблів. 

У селах основна зайнятість людей – рибацтво або рисові чи кавові плантації.

У В'єтнамі дуже привітні люди і завжди йдуть на контакт. Також величезною перевагою є те, що я маю білу шкіру. 

Від білих також очікують, що ті більш освічені, з кращими манерами, багатші.

Жителі сіл теж завжди раді бачити іноземців. Не злічити, скільки разів я отримував пиво просто так. Якийсь діалог розвивається, навіть якщо ви просто спілкуєтеся однією мовою.

Я багато спілкуюся з в'єтнамцями і вони радо діляться інформацією. Через це складання маршруту для поїздок не є проблемою взагалі.

Причини виїхати за межі в'єтнамських міст

У В’єтнамі майже половина кордону країни – це морська лінія. В той же час десь 70% країни – це гори. 

На півночі надзвичайно гарні гори, а рисові каскадні поля – те, що назавжди припаде до душі.

Особливо під час заходу або сходу сонця. Це неймовірне видовище. 

В цій частині країни гірський туризм добре розвинений. Правда, хайкінг (піша прогулянка горами. – Ред.) не завжди можливий. Часто гори вкриті непрохідними джунглями.

Але на півночі є чудо природи – Бухта Ха Лонг. Хоча це ті ж гори, але на воді.

На півдні менше гір. Дельта річки Меконг – це рівнина, яка під великою загрозою затоплення через зміну світового клімату. 

Зараз сухий сезон і дощ – рідкість. Влітку рясна злива щодня. Температура практично не відрізняється: 30 +- п’ять цілий рік. 

А пляжний відпочинок тут більш популярний і поширений, але в той же час є чудове місто Далат, розташоване на 1 500 м над рівнем води і з цим кліматом там вічна весна.

А землі навколо вкриті різноманітними овочами, кавою, чаєм та полуницями.

Центр В'єтнаму – перехідний. Там найгарніші і найдовші пляжі поєднуються з горами. Але також туди найчастіше приходять тайфуни.

У В'єтнамі є одна велика проблема з пляжним відпочинком – постійні великі хвилі. Особливо взимку. Але завдяки цьому добре розвинені серфінг, кайтсерфінг та інші морські види спорту.

Чому саме В'єтнам?

Це майже випадковість. Колись давно бачив фото з рисовими полями з В'єтнаму і захотілося тут побувати. Тому відкривати Південно-Східну Азію почав саме звідси. 

Звикати до чогось майже не довелося. Мені дуже підходить місцева їжа і я просто не втомлююсь її їсти.

До спеки швидко звик, хоча раніше думав, що не переношу її, тепер вже +20 для мене холодно.

Легке знаходження спільної мови з місцевими не дає почуватися самотньо. А природа і різноманіття країни не дають нудьгувати.

Востаннє їздив на острів Фукуок. Більше 300 кілометрів уздовж рівнин дельти річки Меконг до переправи на острів. 

Дорогою завітав до національного парку з лісом, який росте повністю на воді. Там неймовірна кількість птахів, а сам парк має тисячу відтінків зеленого. 

Також це земля безкраїх полів рису, ананасів, драгонфрутів. Відносно нещодавно там набудували мостів, раніше там постійно були необхідні переправи, бо повсюди невеличкі річки та канали. 

Сам же острів Фукуок – типове місце пляжного відпочинку з чудовими заходами сонця, їжею та снорклінгом (плаванням з маскою у трубкою під водою. – Ред.).

У той же час це один з найбільших хабів рибацьких човнів.  Рибний соус з цього острова добре відомий по всьому В'єтнаму. 

Бачив там навіть впольовану невеличку акулу.

Тобто ходити туристичними паті-вулицями краще з порожніми кишенями або бути обережним. Наприклад, ключ у скутері не залишати. 

У мене лише раз вкрали шолом, який висів на скутері на туристичній вулиці Ханоя. Але загалом почуваюся безпечно. 

Найбільша небезпека тут на дорозі, тому що багато людей їздять хаотично і необережно.

В’єтнам здивував одночасною халатністю відносно багатьох аспектів обережності, як от водіння на дорозі, але згуртованістю і відповідальністю, коли прийшов коронавірус.

Всі фото надав LIGA.Life Олексій.

Ще більше знімків з життя та подорожей у В'єтнамі можна знайти на його інстаграм-сторінці.