Якщо не лижі, то… Про зимову відпустку в теплих країнах: яхтинг, серфінг та фридайвінг

Яхтинг

Розповідають яхтсмен Володимир Черній (працює в менеджмент-консалтингу) та пасажирка екіпажу Олена Ковальова (працює контент-продюсеркою). 

Куди летіти початківцю

Щоб отримати максимум задоволення, Володимир рекомендує початківцям Хорватію, Грецію і Туреччину. У цих країнах захищена акваторія, можна посейлити без сильного або з прогнозованим вітром, з мінімальною кількістю хвиль і "не за всі гроші світу", пояснює Черній. 

На початку грудня їхня команда повернулася з морської подорожі Туреччиною, в якій Володимир був кошкіпером. Для них це був перший вихід у море в міжсезоння, який приємно здивував: "Вода +20, легкий вітер, не так багато хвиль, сонячна погода".

"Ми купалися майже щодня", – додає Олена Ковальова. Цьогоріч дівчина вперше спробувала яхтинг. До поїздки в Туреччину з цією самою командою подорожувала під вітрилами у Хорватії. 

Що слід знати про яхтинг

В Україні є школи яхтингу, де готують шкіперів. Охочі стають ліцензованими яхтсменами набирають команду та ходять у яхтовий круїз сформованим складом. Якщо знайомого шкіпера у вас немає, запитайте в такій школі, хто з їхніх випускників планує подорож. Раптом місця знайдуться, радить Володимир Черній.

Також можна гуглити чи шукати компанії за хештегами в інстаграмі, додає Олена Ковальова – #яхтинг, #яхтингтур, #yachting тощо.

Щоб не було сюрпризів, важливо завчасно з’ясувати, який тип відпочинку передбачає подорож з обраною командою. Братиме пасажир участь у робочих процесах або тільки питиме коктейлі, споглядаючи на море.

Наприклад, у їхній команді всі члени екіпажу щось роблять. Так заведено. "Перекинути вітрила може будь-хто з команди, включно зі мною", – пояснює Олена. Наймані шкіпери можуть не довіряти пасажирам і не залучати їх до робочих процесів. 

За словами Володимира, стандартні подорожі під вітрилами тривають тиждень. Для мандрівки можна обрати яхту або катамаран. У катамарані – два корпуси, тому він завжди балансує. Там менше хитає, комфортніші каюти, більше простору: "Попереду між корпусами є територія, щоб засмагати. Водночас, катамаран ходить повільніше". 

"Катамаран – це більше про інстаграмний відпочинок, якого  очікують від яхтингу – у бікіні гуляти палубою та робити фото", – ділиться враженнями Олена. Цьогоріч на катамарані команда подорожувала в Хорватії. 

А от на яхті (відпочивали так у Туреччині) відчуття екстремальніші, стверджують і Олена, і Володимир.

"Були переходи із сильними хвилями та вітром. В якийсь момент я трохи злякалася, бо яхта – це один корпус, і він лягає", – пояснює Ковальова. 

Перший етап в подорожі під вітрилами – підготовка. Шкіпер вивчає регіон, на карту наносить потенційні стоянки, обирається та готується команда. За словами Чернія, серед екіпажу не має бути схильних до токсичного спілкування людей: "У морі це може помножитися вдвічі, що впливатиме на всіх".

Перед посадкою на борт "приймають яхту" – перевіряють все, від навігації  до системи відкачки води. 

Під час подорожі шкіпер щовечора вивчає прогноз погоди та планує перехід на наступний день, організовує нічні стоянки в захищених від вітру та хвиль локаціях, розповідає Володимир. У Туреччині він був кошкіпером і розділяв керування яхтою: "Головний обов'язок шкіпера – не потопити човен і команду".

Готуючись до подорожі, команда складає перелік страв, які планує готувати на борту, роблять закупи продуктів. Готують за чергою по кілька людей, каже Олена: "Місця мало, готувати треба швидко. Це весело, але відповідально в плані техніки безпеки". 

"Якщо в команді люди не знайомі між собою, краще завчасно розписати, в який день хто відповідає за сніданок, обід і вечерю", – підкреслює Володимир. 

Каюти розраховані на двох. Всі мають вікна. Оскільки яхти максимально оптимізовані, над ліжком може бути різний рельєф, додає Ковальова: "В нашу було так: заходиш у повний зріст, а потім починаєш бачити силует яхти. Якшо не пригнешся, вдаришся головою". 

Речі, які знадобляться на яхті – насамперед, м'яка сумка, яку можна скрутити. Чемодан на човні покласти ніде. 

Олена радить брати нижню білизну та футболки на всі дні подорожі, щоб не витрачати воду на прання. Взимку і влітку буде у пригоді флісова кофтинка, непродувна куртка від вітру, шапка: "Краще взяти не один товстий худі, а футболку, кілька спортивних кофт з довгим рукавом, фліску і тонку куртку". Потрібне також взуття зі світлою підошвою, щоб не бруднити корпус яхти. 

Володимир бере обладнання шкіпера -  налобні ліхтарі, багато батарейок, павербанки, водонепроникну сумку, де зберігає ноутбук, планшет, документи, дві переносні рації, щоб тримати зв'язок з командою: "Під час сильного вітру, якщо частина працює на носі з якорем, а інша – позаду зі швартовими, на відстані 12-15 м не чуєш жодного слова". 

Яхтинг має свої правила безпеки. Перед початком подорожі капітан проводить інструктаж.

"Перше, що я дізналася про готування на човні, що яхта згорає за 3-5 хв. Завжди треба перевіряти, чи вимкнено газ", – розповідає Олена. Попри те, що вони мандрували з друзями, на яхті діяла чітка ієрархія: "Робиш те, що скаже шкіпер".

У марини (стоянки яхт) заходять один або два рази на тиждень, щоб поповнити запаси води, купити свіжого хліба, сходити в ресторан чи просто помитися. "На яхті душ є, але запаси води обмежені. Ми в Туреччині пріоритезували приготування їжі та миття посуду, а не миття себе", – пояснює Черній. 

Скільки це коштує

Щоб сформованим екіпажем поїхати в мандрівку "в сезон", бронювати яхту треба за пів року чи навіть рік. У міжсезоння простіше – для подорожі Туреччиною команда Володимира та Олени бронювали човен за два місяці. Такий тижневий відпочинок особисто Володимиру обійшовся у $700 включно з квитками до країни, яхтою, їжею.

Оренда на тиждень невеликої яхти на шістьох коштувала команді близько 1100 євро. "В сезон" ціна човна зросла б десь утричі, каже Олена. 

Катамарани зазвичай розраховані на 8-10 людей і коштують на 10-30% дорожче, ніж яхти, додає Володимир. 

Їхня команда друзів розділяє оренду на всіх, включно зі шкіпером. А от найманий шкіпер за роботу бере близько 1000 євро, розповідає чоловік. 

Щоб вивчитися в Україні на яхтсмена та самому отримати ліцензію для подорожей під вітрилами, треба витратити в середньому $2000 – 3000. 

Навчання складається з трьох етапів – теорія, річкова практика і морська практика. Мати особливі навички, щоб вступити в школу яхтингу, не обов’язково. 

Середня вартість теорії та річкової практики – від $1000-1500. "Теорія – це 10-12 занять. Річкова практика теж приблизно 10 занять, в моєму випадку вона була на Київському морі. Ці два етапи в Києві можна пройти за два-три місяці", – розповідає Володимир. 

Морська практика триває тиждень. Це залік, після якого складають теоретичний іспит і отримують ліцензію. Щоб отримати ліцензію шкіпера, яка дозволяє міжнародні мандрівки, Володимир їздив на морську практику до Хорватії наприкінці вересня. Середня вартість морської практики та ліцензії – ще десь $1000-1500. 

Що дає яхтинг

Побути на яхті, спостерігати красу навколо – вже враження, переконана Олена. Спільне приготування страв та обід – так само: "Ви як велика італійська родина, яка збирається разом, розмовляє, готує. Хтось п'є вино, хтось – ріже помідори".

Приємно відчувати морський бриз і читати. Дивитися фільми, грати в настільні ігри, спілкуватися, рибалити. На маленькому човнику добиратися з яхти на берег і назад. Це все про фан, додає вона.

Недоліки яхтингу

Обмежений простір. "Не знаю, як почуватиметься в каюті людина з клаустрофобією", – зауважує Олена.

Прив’язка до яхти і команди. Не можна посередині маршруту залишитися в якомусь мальовничому місті, додає Володимир. Якщо під час переходу однієї людини не буде на борту, а човен зупинить берегова охорона для перевірки документів – відсутність пасажира може стати серйозною перепоною для відпочинку всіх. 

Хитання та морська хвороба. "Хоча це не так, що тебе нудить постійно. Один чи кілька разів погано, а потім – легше", – розповідає Олена. Дівчина пігулки від морської хвороби не вживала, щоб проживати досвід повною мірою. 

Кому не підійде яхтинг

Кофліктній людині або мізантропу. Тим, хто любить комфорт і очікує, що все буде як в інстаграмі, вважає Олена. Також важливо буди командним гравцем, бо план під час подорожі може змінюватися. "Треба бути гнучким, щоб під час яхтингу приємно провести час", – переконана вона. 

Фридайвінг

Розповідає засновниця школи фридайвінгу Deep Division Наталія Жаркова

Куди летіти початківцю

Найбільш доступним, простим і зрозумілим для початківців буде Єгипет. Туди подорожують за фридайвінгом, бо взимку в країні нормальна температура води і повітря. Найнижчі температури вже в лютому, тому в цей місяць краще обирати більш теплий Шарм із закритими від вітру готелями, аніж Дахаб.

Що треба знати про фридайвінг

Різниця між дайвінгом і фридайвінгом у тому, що дайвер занурюється один раз і пів години мовчки перебуває під водою. А в режимі фри пірнаєш, випливаєш, знову пірнаєш, спілкуєшся з тим, хто поруч, ділишся емоціями, обираєте разом, куди далі пливти, яке фото зробити. Це більш мобільна і фанова активність. 

Фридайвінг – це пірнання в глибини на затримці дихання. Він складається з кількох навичок – затримка дихання, плавання в ластах з маскою і трубкою, компенсація тиску. Ці три умови треба виконати одночасно, щоб насолодитися процесом. 

Коли пірнають початківці, то перебувають під водою на затримці дихання десь до хвилини, але повірте, цього достатньо. Хвилина під водою сприймається на початку ніби весь час завмер. 

Щоб відчути весь смак, раджу попередньо пройти навчальні курси в басейні. Бо коли людина не розуміє, чи зможе хоча б триматися на воді в ластах і дихати через трубку, яка там релаксація?

Базового курсу вихідного дня у басейні (субота на неділя) достатньо, щоб зрозуміти головне, отримати консультації від інструктора, спробувати дихати і затримувати дихання, розслаблятися, працювати ластами. Далі можна ходити на групові тренування. Від того, наскільки людина усвідомлює свої дії, залежить її комфорт і задоволення від фридайвінгу. 

Обираючи курси фридайвінгу, радимо навчатися у сертифікованих інструкторів і звертати увагу на відгуки тих, хто навчався в школі, яку розглядаєте. 

Коли людина вперше приходить в нашу школу, то заповнює медичну анкету. Проблеми зі здоров’ям необов’язково означають заборону на участь у курсі. Можливо, вам додатково знадобиться дозвіл від лікаря. 

Заборонено займатися фридайвінгом вагітним, бо це велика відповідальність. Людям з епілепсією, з діабетом, з хронічною декомпресійною хворобою (виникає, якщо людина забагато дайвінгом займалася).

Після курсу у басейні, приїхавши на море, людина має навчитися застосовувати вивчене. Наприклад, в Єгипті знайти інструктора, який навчить пірнати на глибину. Успішно пройдені курси на морі закінчуються сертифікацією вас як фридайвера. Отримуєте ліцензію, на якій написано рівень: "Пройшов курс базовий, на якому навчився пірнати на глибину 20 м". 

Приїхавши після курсів в Україні на море і не отримавши сертифікацію на місці, відразу взяти ласти з трубкою та займатися фридайвінгом – це порушення правил безпеки. Так не можна.

Так само фридайвінгом не можна займатися одному – треба мати кваліфікованого напарника. 

Якщо ви і напарник пройшли курси в Києві в басейні, навчились вже на морі пірнати на 20 м, отримали вдвох сертифікацію, то можете брати своє спорядження (ласти, буй, мотузку, вздовж якої пірнати – про це знатимете після курсу) і тренуватися вдвох, не порушуючи ліміти. Тобто, якщо навчилися пірнати на 20 м – не пірнати на 30. Бо це порушення техніки безпеки. 

Скільки це коштує

Середня вартість базового курсу вихідного дня для початківців у Києві – 8000-9000 грн. Це два повні дні.  

Вартість курсів на морі, у Єгипті, залежатиме від місця. У Дахабі курси на два-три дні можуть коштувати десь 200 євро зі спорядженням. У Шармі – дорожче, десь 300 євро. 

Через слабке регулювання бізнесу у Єгипті багато людей пропонують відпочивальникам послуги з навчання фридайвінгу поза офіційними школами. Звичайно, ціни у них нижчі. Але якщо щось піде не так, у вас немає стабільного сервісу, гарантій. 

Що дає фридайвінг

Я займаюся цим близько 14 років і вважаю найкращою активністю, не розумію, чому весь світ не пірнає (сміється. – Ред.). 

Це не просто зміна діяльності, це геть інші відчуття тіла й мозку. Спочатку для початківців це щось дивовижне і незрозуміле. Здається, якісь суперлюди пірнають на затримці дихання. Але два дні в басейні – і розумієш, що ти такий самий. 

У фридайвінгу розвивається усвідомленість про себе. Оскільки контролюєш дихання, то вчишся контролювати стрес.

Під час цього тижня на морі спиш як дитина. Бо це і фітнес також. Але не як у тренажерному залі, де ще більше навантажуєш нервову систему. Тут, навпаки, тренуєшся і сфокусовано розслабляєшся. Що краще вмієш нічого не робити і "вимикатися", то кращим стаєш у цьому спорті. 

Недоліки фридайвінгу

Зазвичай, якщо людина обирає тиждень відпустки і хоче присвятити її фридайвінгу, скоріше за все, більше нічого робити не доведеться. Бо він дуже енергозатратний. 

Фридайвінг потребує концентрації, відданості цілям. Він погано поєднується з пияцтвом вночі.

Результат навчання не завжди залежить від вашої готовності, а загалом від тонусу організму. Буває, людина приходить у басейн, проходить підготовчі курси, все класно. Але їде на море і не може вирівнювати тиск, бо застудилася.  

Кому не підійде фридайвінг

Нетерплячим, які не бажають розвивати терпіння. Фридайвінг і гонитва за швидкими результатами – пряма дорога до емоційного вигорання. 

У моїй практиці був випадок, коли на курс прийшла дівчина, яка краще за всіх початківців пірнала і на затримці дихання пропливала під водою (чотири хвилини на затримці, 75 м, коли інші – по дві хвилини, близько 40 м). Вона захотіла встановити національний рекорд, потрапити на чемпіонат світу. Але нікуди не доїхала, бо за рік бажаного результату не досягла. Коли людина очікує, що "от-от все вийде", терплячки немає – настає фрустрація. 

Серфінг

Розповідає фітнес-коуч Анна Цукур

Куди летіти початківцю

Насамперед, це Шрі-Ланка. Там чудові умови, щоб починати чи продовжити займатися серфінгом, – тепла вода, гарний клімат, комфортні хвилі. Є російськомовна школа.

Для навчання класна Мексика. Пораджу село Ла-Пунта поруч із містечком Пуерто-Ескондідо. Зручні хвилі, хороший клімат взимку, немає дощів, тепло і красиво. Село складається ніби з двох вулиць, але там стільки життя – яскраве, з тусовками, музикою. Моя подруга залишилася там років десять тому, вийшла заміж і з чоловіком мексиканцем відкрили школу серфінгу. 

Інструктори говоритимуть англійською або іспанською, але для початківців добре, коли поруч є російськомовна людина, яка може зрозумілою мовою пояснити, що до чого.

Я зараз на Маврикій – місце більш відоме серед прихильників кайтсерфінгу та віндсерфінгу, також є російськомовні школи. Але люди з цих же шкіл можуть навчати і серфінгу тільки в ранковий час (вдень піднімається вітер). 

Також класно вибратися на два тижні на Канарські острови, там є красивий острів Тенеріфе, посередині якого вулкан – найвища точка в Іспанії. Острів розділений на північну та південну частини, серф-школи є по на обох сторонах. 

Що треба знати про серфінг

Це не лакшері-спорт, як більшість уявляють – дівчина в бікіні на дошці. Це красива картинка у підсумку, коли всі фотографуються. Але серфінг насправді – це пісок у волоссі, волосся заплутане, червоне згоріле обличчя (якщо не замазав попередньо спеціальним стіком). 

Початківець "у бікіні" згорить, натре коліна, отримає синці. 

Важливо завжди слухати інструкторів. У хорошій школі серфінгу має бути пунктуальність та чіткість: "Чекаємо на цей час, якщо не працює – ось альтернатива". Не має бути: "Бро, все добре, не парся...", а в цей час  інструктори курять траву або п'ють пивко… 

Якщо інструктор не приділяє увагу розминці – це погана школа. Тому що важливо розігріти м'язи та суглоби, щоб уникнути травм. 

У хорошій школі завдання інструкторів – навчити і щоб сподобалося. Тоді людина повернеться чи порадить іншим. Тому інструктор має бути стурбованим тим, куди рухатися людині. Має пояснити, як працюють течії в океані, з якого боку запливати, як пересуватися у воді, де перебувати у безпечній зоні. 

Важливо не забувати, що серфінг – екстремальний вид спорту. Є техніка безпеки, як поводитися у воді, щоб не травмувати інших і уникнути травм для себе. Тому не можна йти у воду напідпитку. Якщо на день два уроки, більшість випиває між уроками пляшечку пива – це окей. Але не можна спеціально пити, щоб "підкорити хвилю". 

Не варто бути самовпевненим – один раз спробував, тому можу серфити самостійно. Я давно займаюся, можу будь-де серфити, "читаю хвилі". Але коли приїжджаю до невідомих місць, то питаю у місцевих, де краще запливати. 

Не варто серфити, коли у воді більше нікого немає. Навіть якщо це відоме місце для серфінгу. Якщо щось трапиться, ніхто про це не дізнається. На моїй пам'яті є давній випадок, коли у дівчини трапився напад епілепсії, її знайшли вже вранці… Якщо у воді нікого немає, то щось не так. В цей день можуть бути акули або небезпечні медузи. 

Початківцям немає сенсу купувати собі дошку. 

Якщо холодна вода, можна купити гідрокостюм. Але краще не завчасно вдома, а коли приїдете на місце і знатимете, якої товщини потрібен. До речі, гідрокостюм для дайвінгу для серфінгу не підійде. 

Там, де тепла вода – Шрі-Ланка, Маврикій, Мексика, і начебто можна серфити у купальнику – все одно не раджу це робити. Початківцям краще вдягати  лайкру з довгим рукавом та легінси, бо спочатку можуть натиратися коліна. Коли виникають травми і додається солона вода, стає дуже боляче – самі собі скоротите задоволення. 

Якщо купальник, то цільний. Бо хвиля вдарить і плавки ловитимете біля колін. 

У сонячні країни придбати спеціальні панамки та кепки для серфінгу. Це допомагає зберегти очі. Бо вдень очі можна "спалити" – буде неприємне відчуття, ніби пісок в очах.  У мене таке було двічі. Плюс кепка чи панамка захищає обличчя від сонця. 

Звичайні сонцезахисні креми для обличчя не рекомендую для серфінгу, бо у воді починають "стікати" в очі. Краще користуватися спецзасобами захисту – цинкові креми, стіки. Так, потім треба добре відмивати обличчя, але будете захищені. 

Перші уроки серфінгу фанові. Але щоб прогресувати, потрібно досить багато гребти. І це забирає багато зусиль. Добре, якщо людина займається спортом і є витривалість – це допомагатиме.

Скільки це коштує

Середня вартість за сім днів у серфінг-школі – 700-800 євро і вище. Серф-уроки, які включають поїздку в інші місця, будуть дорожчі. Один урок коштуватиме близько 50 євро (на Маврикії близько 70 євро), але один урок – це ні про що. 

У Португалії, відомій своїми серф-школами (там ціна на серфінг мінімальна – від 450 євро, але взимку холодно), – сім днів, з яких п'ять – це навчання. Початківцям важливо на третій-четвертий день відпочивати та відновлювати сили.

Що дає серфінг

Тільки серфер розуміє відчуття, коли ловиш хвилю. Втім, щоб прийти до цього, треба подолати багато фаз навчання. 

Спочатку є мета – стати та проїхати. Це мотивує, інтригує, викликає дитячу радість. Спливають різні емоції, хтось психує, хтось намагається відразу зайти подалі. Це не той підхід, бо з океаном треба дружити. Ба більше, якщо людина не знає правил поведінки і руху в серфінгу, то може комусь заважати або хтось може її збити. 

Ті, хто очікують легкості – став та поїхав, – можуть розчаруватися. Тому що це складніше, ніж здається. Після пари сесій здаватиметься, що все тіло ломить, м'язи болять, захочеться полежати… Але якщо це в кайф – людина не зупиниться. Якщо  готові приймати цей досвід, серфінг дасть непідробне відчуття щастя. 

Якщо для людини серфінг – це просто "поїду на відпочинок і заодно спробую", – її може зачепити, а може, буде зайва трата грошей. Втім, спробувати все одно варто. 

Недоліки серфінгу

Серфінг стає спортом егоїстів, бо хороший серфінг може бути пріоритетом. Наприклад, серфер може скасувати зустріч, адже прийшли хвилі. Людина, яка не катається, цього не зрозуміє. Важко пояснити, чому треба йти "прямо зараз, бо умови можуть змінитися за 15 хв, і якщо є хвилі – чекати на когось не хочеться". Багато конфліктів відбувається на цьому ґрунті. 

Ви можете йти серфити компанією друзів, але у воді кожен виборює свою хвилю. Зрозуміло, є певні правила, пріоритети, рухи. Тим не менш, примудряються хитрувати, бути більш фізично розвиненим, відповідно, краще гребти, бути більш досвідченим – йти в критичніші точки для старту тощо.

Коли починає виходити – можна майже весь відпочинок прив’язувати до подорожей у країни з океаном. Якщо у когось дружина чи чоловік хочуть поїхати, наприклад, до Італії, то партнер-серфер скаже: "Давай наступного разу. Поїхали краще до Португалії на серфінг". І нічого, що ви там були тричі (сміється. – Ред.).

Кому не підійде серфінг

Пробувати може будь-хто, адже насамперед це залежить від бажання. У мене тато брав урок у 58 років. Було тяжко, але цікаво. Колись зі мною їздила дівчина вагою 146 кг, їй було дуже важко, але врешті стала на дошку.

Однозначно людям із фізичною підготовкою буде легше. У тих, хто не займається, період навчання триватиме довше. Буде важко людині з зайвою вагою, не рухливій. Якщо є травми в колінах або в гомілкостопі, погана рухливість у суглобах або на згинах больові відчуття – бо в серфінгу потрібно зі становища лежачи швиденько стрибнути і бути на ногах. 

Буде складно людям зі страхом води. Їм спочатку потрібно йти до басейну, звикати перебувати під водою, плавати і потім приходити до серфінгу.

Якщо людина погано плаває, нічого страшного. Загалом практично весь час вона на дошці. Як правило, уроки починаються з місця, де людина дістає ногами дна. Якщо ж взагалі не вміє плавати, теж може розпочати навчання. Але прогресувати буде складно. І щойно заведуть на глибину – стане небезпечно.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин