Як вберегтися від професійного вигорання психологам

Попри володіння техніками самодопомоги та спеціалізовану освіту, психологи можуть відчувати стрес, втому й вигорання, як і інші люди. До того ж вони піддаються особливому виду вигорання — втомі від співчуття чи вторинній травматизації. Терапевти регулярно слухають і читають розповіді про травматичний досвід своїх пацієнтів, тож вони в найбільшій зоні ризику отримати вторинну психологічну травму.

Моєю основною стратегією профілактики вигорання є обмеження робочого часу. Я чітко розмежовую робочі години й час для відпочинку, коли не працюю та не контактую з клієнтами. Також важливим кроком є розрахунок свого ресурсу. Психолог має зважувати сили й час і розуміти, коли варто брати (чи не брати) нових клієнтів.

Варто звернути увагу на 3 дієві практики, які допомагають боротися з вигоранням спеціалістам сфери психічного здоров’я.

Перший метод — це усвідомленість (англійською mindfulness). Регулярна практика mindfulness допомагає краще розуміти себе, ухвалювати виважені рішення й контролювати емоції. Адже у роботі психологи піддаються впливу емоцій через співчуття до пацієнтів. Ці емоції можуть у якийсь момент переповнити нас, завадивши раціональній оцінці ситуації, та призвести до емоційного вигорання. 

Коли я відчуваю, що втрачаю контроль над своїм ментальним станом, даю собі час побути в поточному моменті без оцінювальних суджень, тривог чи домислів. Моє ставлення до ситуації й думки я відсуваю на задній план і спостерігаю за собою з позиції неупередженого глядача. Це здається елементарним, але багатьом людям для цього потрібні чималі зусилля.

Другий метод — метод десенсибілізації. Зараз психологи в Україні живуть в умовах високого ризику психологічної травматизації, до того ж іноді ми переживаємо агресивне ставлення з боку пацієнтів. Усе це може призводити до розчарування й вигорання. 

У таких випадках я раджу звертатися до спеціалістів, які працюють в психотерапевтичному методі десенсибілізації та репроцесуалізації рухом очей (EMDR). Але, якщо немає можливості звернутись по допомогу, можна використовувати техніки самодопомоги, що передбачають білатеральну стимуляцію. Вона синхронізує роботу мозку та допомагає віднайти рівновагу.

Третій метод — поведінкова активація з акцентом на цінностях. Раджу створити список ресурсних активностей, і щодня намагатися робити хоча б одну річ з цього списку. Для мене, наприклад, такими активностями є прогулянка на природі з сім’єю, поїздка на велосипеді, плавання та садівництво. 

Для тих, хто хоче заглибитися в тему, рекомендую курс від Coursera -  Resilience in Children Exposed to Trauma, Disaster and War. Загалом на цій самій платформі є класна профільна спеціалізація Mindfulness and Well-being, яка дає цілісне розуміння методики усвідомленості.