Кожну третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Це свято офіційно запровадив Кабмін у 2019 році, хоча відповідні пропозиції лунали з 2006-го. Сама ж концепція вшанування чоловіків у статусі батьків існувала ще на початку XX століття. 

Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram

Цьогоріч День батька в Україні випадає на 18 червня. Під час широкомасштабної війни це свято набуло для багатьох особливого значення. Хтось був змушений тимчасово розлучитися зі своїми дружинами та дітьми, які евакуювалися за кордон. Хтось — взяти до рук зброю і стати на захист своєї країни та родини. А хтось під час воєнного стану наважився на першу дитину. 

LIGA.Life розпитала чоловіків про те, як війна вплинула на їхнє батьківство. Чи варто відкладати плани на потім, як підтримувати зв’язок із родиною на відстані й чому зустріч із дитиною у вільній та безпечній Україні — найкраща мотивація до перемоги. Про все це дізнавайтеся в історіях героїв нашого матеріалу. 

Зустріч із дитиною — найкраща мотивація до перемоги

Антон Сененко — батько Марка (два роки і 10 місяців), волонтер, фізик і популяризатор науки. 24 лютого він вивіз сім’ю в безпечне місце, а сам повернувся і під обстрілами евакуйовував людей із Ірпеня. Згодом Антон займався доправлянням гуманітарної допомоги до Бучі, Чернігівщини та Донеччини, сьогодні реалізує проєкт "42 тачки на ЗСУ"

Чоловік зізнається: батьківство — це найкраще в його житті: 

"До появи Марка я казав, що наука — найкраще, що може трапитися з людиною. У принципі, якщо розглядати суто робочі моменти, то це була правда. Я займався тим, що мені було цікаво. Але якщо брати до уваги все життя, то діти та їхнє виховання — це найбільше щастя. Коли дружина з сином евакуювалися за кордон, я зрозумів, наскільки важко бачити, як дитина зростає і змінюється без тебе. Звісно, дуже хотілося б бути поруч, але для мене головне, що Марк живий і в безпеці". 

Зв’язок із родиною Антон підтримує через відеодзвінки. Спілкуються щодня: чоловік дивиться, як син бавиться, слухає його розповіді, надсилає відправлення з іграшками. Дружина регулярно записує відео, як дитина себе поводить і реагує на різні ситуації. 

"Перебування далеко від сина поділило життя на до і після. Ти постійно очікуєш на зустріч із родиною, намагаєшся себе гасити в роботі чи якихось справах. Весь час щось робиш, аби просто не бути вдома. Бійці і волонтери, чиї родини теж зараз в евакуації, пишуть мені приблизно те саме. Кажуть, що найбільше їх зараз мотивує працювати, воювати чи допомагати силам опору те, що кожен такий крок хоча б на день робить ближчим момент зустрічі з дитиною", — розповідає Антон Сененко.

Чоловік додає: до повномасштабного вторгнення він хотів, аби син просто був щасливою людиною. Та з 24 лютого загострилося питання безпеки, на перший план вийшло життя і здоров’я дитини. Тож коли родина чоловіка повернеться з евакуації, Антон як батько хоче зробити усе можливе для того, аби його син міг у майбутньому подбати про власну безпеку та безпеку своїх близьких. 

"Безпека — це головне. Сумний досвід мені це показав. Широкомасштабна війна додала розуміння того, що треба бути максимально автономним і сильним. Бо якщо ти в небезпеці, усе решта не має значення. Тому передусім я хочу зробити так, аби син міг постояти за себе. А далі — все те ж, що було і раніше, нічого не змінюється: інтелектуальний та фізичний розвиток дитини", — пояснює волонтер. 

Щодо того, як батьківство вплинуло на нього, чоловік відповідає: змінилося все. З появою сина виникла дитиноцентричність — з’явилося усвідомлення, що будь-яка дія батьків так чи інакше впливає на майбутнє дитини.

"Ти починаєш жити більш усвідомлено: по-іншому будуєш плани, розподіляєш графік робочого дня, думаєш про кар’єру, харчуєшся. Ти стежиш за собою, бо відчуваєш відповідальність за людину, яка ніяк не може собі зарадити. По-іншому навіть починаєш ставитися до дружини. Наприклад, з появою Марка я побачив, як Інна себе поводить поряд із сином, скільки у нього вкладає. Я взагалі переоцінив те, яка відповідальність лежить на жінках", — розповідає Антон Сененко. 

Він додає, що з появою дитини також з’являється усвідомлення, що батьківство не можна скасувати. 24/7 ти відповідальний за чиєсь життя, тому мусиш "вигрібати" і проходити геть усе.   

"Ми прийшли до батьківства абсолютно свідомо. Скрізь, де могли, підготувалися, з усіх боків обклалися "подушками" і порадами. Але все одно реальний досвід геть інакший. Тому, мені здається, у цьому питанні важливо не лише те, наскільки ти готовий до батьківства, а взагалі чи вмієш ти бути дисциплінованим і відповідальним", — підсумовує Антон.

Це наче інша ліга, порівнює чоловік і зазначає: у цьому новому житті дуже важливо навчитися бути щасливим і розуміти, що дитина — це не лише про пелюшки, застуди, розмазану кашу чи розбиті склянки, але й про безліч крутих моментів, заради яких хочеться жити: спільні прогулянки зранку, сніданки, перегляд мультфільмів чи читання книг

Батьківство як прояв патріотизму

П’ять із половиною місяців тому Андрій Тіток теж став батьком. Продюсер новин у філії "Суспільне. Чернігів" разом зі своєю дружиною Юлією планували батьківство ще до повномасштабної війни й змінювати щось після 24 лютого не хотіли. Тож у січні 2023 року на світ з’явився син подружжя — Марк.

"У мене взагалі не було думок про те, аби не заводити дитину. По-перше, ми з дружиною дуже цього хотіли і не розуміли, чому ми маємо чекати закінчення війни. Адже вона може тривати довго, ми всі можемо не дожити до цього часу. Тому війна не повинна ставати на заваді", — розповідає Андрій. 

На його думку, повномасштабна війна не може вплинути глобально на рішення стати батьком, адже небезпеки чатують на кожному кроці й пов’язані не лише із загрозами обстрілів. Йдеться і про економічну складову, яка є повсякчас. Тому, вважає Андрій Тіток, батьківство залежить лише від одного: хочеш ти мати дитину чи ні. 

"Я декілька років думав про дитину і в якийсь момент відчув, що вже час. Я зрозумів, що зможу дати цій дитині любов, підтримку, турботу і решту всього, що мають давати батьки. Я усвідомив, що хочу бути татом і що готовий взяти відповідальність за ще одну людину", — згадує він. 

Звичайно, ділиться Андрій, страхи про батьківство під час повномасштабної війни були. Але усі вони притупилися. Натомість з’явилося розуміння, що життя може обірватися в будь-який момент або ти просто можеш втратити шанс завести дитину. Тому, вважає чоловік, свої плани не потрібно ставити на паузу, особливо, якщо пара готова стати батьками. 

"До того ж у нас прогнозують жахливу ситуацію із демографією. І, як на мене, батьківство зараз — це ще один із проявів патріотизму. Українців має бути більше, це постулат. Тому що нам треба буде якось "вигрібати" після війни. І щоб у нас у країні все працювало, навіть з економічної точки зору, потрібно заводити дітей. Особливо, якщо у вас є бажання стати батьками", — пояснює він.

Водночас, розповідає Андрій, поява дитини змінює людей. З’являється додаткова відповідальність, до якої потрібно звикнути. Наприклад зараз, із дитиною, він точно не буде їздити туди, де постійно лунають повітряні тривоги і більші загрози ракетних ударів та атак безпілотників. Він додає, що з народженням сина став більш виваженим. У житті пари з’явилася ще одна людина, на яку потрібно озиратися під час планування усього. 

"У мене з’явився ще один об’єкт моєї любові — мій син. Я полюбив його у перші секунди, щойно побачив у пологовому залі. Нічого не було зрозуміло, він ще навіть очі не розплющив, але я вже знав, що люблю його. Раніше у мене ніколи не було такого приємного відчуття", — підсумовує чоловік.