Як допомогти дитині спілкуватися з батьком, який повернувся з фронту у відпустку

Уявімо: дитина грається у своїй кімнаті й нічого не очікує, як раптом відчиняються двері й заходить батько, який кілька місяців був на фронті. Звучить як приємний сюрприз, малюк має бути здивований та щасливий. Але так робити не варто – дитину потрібно готувати до приїзду тата заздалегідь.

Як саме допомогти дитині налагодити контакт з татом-військовослужбовцем? Про що можна розпитувати батька, а про що ні? Як зробити так, щоб дитина не боялася змін у поведінці члена сім’ї, який повертається з фронту?

Про те, як створити найкращі умови для дитини й тата під час його відпустки з війська, розповіли LIGA.Life психологині фонду "Голоси дітей".

Як підготувати дитину до того, що тато приїде у відпустку

Невідомість та непередбачуваність – травматичні стани для психіки. Вони призводять до підвищення рівня тривожності, що може проявлятися у поведінці чи навіть зниженні імунітету, наголошує психотерапевтка Христина Холодницька. Тому слід попередити дитину, що батько скоро приїде у відпустку, щоб це не стало для неї несподіванкою.

"Повідомте дитину, що чекаєте на приїзд тата, наприклад, через тиждень. Але не кажіть про це зі стовідсотковою впевненістю, адже на фронті можуть бути різні обставини та затримки. Головне – наголосити, що всією родиною сподіваєтеся на швидку зустріч", – пояснює психологиня. 

Важливо, щоб дитина не втрачала емоційний зв’язок з батьком і протягом того часу, поки він у війську, додає гештальт-терапевтка Поліна Старцева. Тоді й налагодити контакт при зустрічі буде простіше. 

"Нехай маленькі діти роблять малюнки для тата, старші – спілкуються з ним телефоном, коли це можливо, або записують голосові повідомлення. Тоді невидима ниточка між дитиною і батьком зберігатиметься", – зазначає вона. 

За її словами, під час очікування можна запропонувати дитині згадати якісь приємні сімейні моменти з минулого, а також придумувати, чим разом зайнятися при зустрічі.

Як зауважує Христина, що менша дитина, то простішим має бути пояснення. Старші діти вже самі розуміють, що відбувається, але з ними подекуди виникає інша складність – протест. Підліток може відчувати образу, мовляв, тато його покинув заради "роботи".

"У такому разі не примушуйте дитину до контакту. Скажіть їй, що вона має право сердитися, хоча ви й не поділяєте її думку і вважаєте, що у війську тато захищає вашу родину", – розповідає Христина.

Головне – дати дитині дозвіл на негативні емоції, підкреслює психотерапевтка. Тоді, ймовірно, вона їх швидше прийме, а зустріч не призведе до конфліктів.

Яких змін очікувати в татові та як з ним спілкуватися

Слід очікувати, що військовослужбовець повернеться додому вкрай втомленим. Його першочергові потреби – сон та відпочинок. При цьому батько може бути більш мовчазним і напруженим, ніж зазвичай. Психологи наголошують: у такому випадку дитина не має нести відповідальність за те, щоб налагодити контакт із татом чи підлаштуватися до змін у його поведінці. Це завдання дорослих. 

"Поясніть дитині, що тато тяжко працював і тепер йому потрібно виспатися. Тому він не зможе приділяти дуже багато уваги іграм. Напевно, дитина засмутиться, але це нормальна реакція. Запевніть, що обов’язково знайдете час і для спільних справ", – радить Христина.

Вона додає, що, ймовірно, батько не пам’ятатиме всі побутові дрібниці, які прийняті у сім’ї. Про це також слід попередити дитину. Потрібно буде буквально нагадати татові про звичні речі та ритуали, як-от прогулянки з собакою чи перегляд фільмів. 

У спілкуванні з батьком дитина має залишатися дитиною, впевнена Поліна. Наприклад, не варто забороняти сину чи дочці ставити відверті питання про війну. Можна пояснити, що деякі теми можуть бути неприємні татові або це секретна інформація. Втім, дитина має право задовольнити свій інтерес.

"Дитячий інтерес часто безпосередній, і краще не спиняти їхню цікавість. Завдання дорослого – підібрати правильні слова. Якщо раптом батько травматично реагує на запитання, то це точно не провина дитини. У таких випадках доречно саме батькам звертатись до психолога, щоб підготувати себе та знати, як впоратися", – пояснює гештальт-терапевтка. 

За її словами, якщо військовослужбовець страждає на панічні атаки, нав’язливі спогади, ПТСР чи інші проблеми, це також потрібно вирішувати зі спеціалістами. Дитина не має бути свідком таких станів, а тим паче відчувати себе винною, що спровокувала їх своєю поведінкою.

Як створити найкращу атмосферу під час відпустки

Сім’я повинна забезпечити військовослужбовцю якомога більше простору для відпочинку, каже Христина.

"Дружина чи інший дорослий має взяти на себе роль медіатора між бажаннями тата і дитини. З’ясуйте, як кожний член родини хоче провести батькову відпустку, і тоді складіть план дій. Після фронту чоловік може гостріше реагувати на непередбачуваність чи спонтанні пропозиції, Тому варто все проговорити та узгоджувати", – пояснює психотерапевтка.

Поліна підкреслює, що при цьому важливо зберегти ту рутину, яка була звична для всіх членів родини. Наприклад, якщо батько з дитиною разом грали у шахи – повернутися до цього ритуалу. Також можна разом мріяти, будувати спільні плани на віддалене майбутнє – це заспокоює та налаштовує на оптимізм.

"А ось що батькам не треба робити – це маскувати свої емоції чи переживання та казати, що все добре, якщо насправді це не так. Дитина все одно зчитуватиме справжній підтекст. Якщо у батька немає настрою йти на прогулянку, краще щиро про це сказати. І пояснити, що справа не у дитині, вона ні в чому не винна", – наголошує Поліна Старцева. 

Під час спільного проведення часу може виникнути ситуація, коли батько дратується – наприклад, якщо маленька дитина заплакала чи чогось вимагає. Річ у тім, що психіка військовослужбовця налаштувалася на інше сприймання реальності, стала більш чутливою. 

"У такому випадку найкраще – розмежовувати чоловіка та дитину, не залишати їх наодинці. Син чи дочка не мають підлаштовуватися під тата та змінювати свою звичну поведінку. Це дорослий мусить дбати про дитину. Але якщо батько перебуває у такому стані, що не може цього робити, то поряд має бути мама чи інший дорослий, хто забезпечить дитині безпечний простір для вираження емоцій", – зауважує Христина.

Як пом’якшити момент розставання з батьком

Момент прощання з татом потрібно спланувати, наголошує Поліна Старцева. Наприклад, можна запланувати особливу вечерю, провести час перед від’їздом разом.

"Дитина має завчасно розуміти, що тато повернувся не назавжди й мусить знову їхати на фронт. Щоб прощатися було не так сумно, запропонуйте дитині зробити якийсь амулет для батька, який він забере з собою, – малюнок, брелок, браслет тощо", – рекомендує гештальт-терапевтка.

За її словами, це нормально, якщо під час прощання син чи дочка плаче й не хоче відпускати тата. Потрібно просто побути поруч з дитиною, наголосити:

"Неможливо повністю захистити дитину від емоційного болю. Розставання – це справді страшно та боляче, тому потрібно не заперечувати ці реакції, а розділити їх з дитиною", – додає Христина Холодницька.

Психотерапевтка радить пояснити дитині, що зараз батько їде виконувати свою роботу, але він все одно залишатиметься на зв’язку. Можна одразу домовитися про зручний спосіб спілкування, наприклад, зідзвонюватися, обмінюватися фото та повідомленнями.

А якщо з війни повертається мама

Загалом рекомендації, як підготувати дитину до приїзду мами-військовслужбовиці у відпустку, залишаються тими самими, що й у випадку батька. Як і татові, мамі також буде потрібен час, щоб відпочити та відновити сили – а вже потім приділяти увагу дитині, зазначають психологи.

"Різниця може бути в інтенсивності хвилювань дитини, адже часто її емоційний зв'язок з мамою щільніший, ніж з батьком. Варто бути до цього готовим", – каже Христина.

Але якщо дитина більше прив’язана до тата чи іншого дорослого, хто залишався з нею вдома, тоді, навпаки, повернення мами викличе менше переживань. Поліна підкреслює, що це абсолютно нормально, і не потрібно змушувати дитину проявляти більше емоцій чи проводити з мамою більше часу.

"Кожна сім’я – це унікальна система, у якій ролі розподілені певним чином. В одних родинах мама – більш емоційна, а тато – більш функціональний, в інших – навпаки. Не варто перебудовувати цю систему та вимагати від неї бути якоюсь інакшою", – підсумовує психологиня.

Валентина Шимкович для LIGA.Life