"Талановита людина талановита у всьому" – токсична фраза і міф

Під час стресових подій здатність до навчання знижується, бо ресурси організму спрямовані на адаптацію до нових умов та виживання. Українські школярі та студенти, чиї навчальні роки припали на воєнний час, проживають загальний стрес, втому, невизначеність майбутнього.

Психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Руслана Мороз пояснює, звідки береться мотивація в дітей, залежно від віку та особливостей, і як на ці процеси впливає війна. А також дає поради для батьків, які ключі підібрати, щоб стимулювати дитину, а які сигнали засвідчать, що тиснути не варто.

Що таке мотивація і звідки вона береться

Мотивація – рушійна сила наших дій. Це комплекс психічних процесів, які визначають, чому та як конкретна людина прагне задовольнити свої потреби. Вона може і не усвідомлювати, яка саме потреба спонукає її до конкретної дії.

Існує два види мотивації:

1. Внутрішня — коли ми робимо щось не для зовнішніх нагород або схвалення, а для свого задоволення або відчуття досягнення. Наприклад, ви займаєтеся спортом, бо подобається процес тренування. Внутрішня мотивація стійка та тривала, бо не залежить від впливу ззовні;

2. Зовнішня — коли ми щось робимо не тому, що нам це цікаво, а щоб отримати зовнішню винагороду. Це може бути приз, гроші, похвала. Або – щоб уникнути покарання: штрафу, критики тощо. Наприклад, дитина виконує завдання заради хорошої оцінки, або прибирає свою кімнату, бо батьки обіцяють їй винагороду або погрожують покаранням.

Обидві мотивації можуть посилювати одна одну. Скажімо, якщо у вас уже є внутрішній інтерес до своєї роботи або навчання, то додаткові зовнішні стимули – похвала, нагороди, премії – можуть посилити прагнення вищих результатів.

Також зовнішня мотивація може запускати внутрішню. Наприклад, після першої нагороди за заняття спортом ви можете почати відчувати задоволення від процесу тренувань і розвинути внутрішній інтерес до фізактивності.

Як відрізняється мотивація у дітей різного віку

У немовлят мотивація зумовлена біологічними потребами: у їжі, сні, безпеці та емоційній близькості з матір'ю. Їхня мотивація спрямована на виживання та задоволення первинних потреб, що й формує базову довіру до світу.

У дітей 1-3 років з'являється бажання спілкуватися та взаємодіяти з іншими людьми, крім мами. Потребу у самостійності дитина проявляє через "кризу 3 років" або "я сам". Малюк досліджує світ, опановує мовлення, вдосконалює рухи.

Одночасно розвивається бажання дитини наслідувати дорослих та відтворювати їхні дії – це також група мотивів.

Прагнення самостійності може дратувати дорослих. Наприклад, дитина хоче самостійно взувати чобітки, зачиняти двері, натискати кнопку ліфта – але рухи малечі ще незграбні, а спроба втрутитися з боку батьків супроводжується яскравою істерикою.

Дорослим варто пам'ятати, що "я сам" – закономірний період розвитку дитини і становлення її волі. Батькам треба запастися терпінням і підтримувати спроби малечі.

У дошкільному віці (3-7 років) виникають перші форми ігрової, пізнавальної та соціальної мотивації.

Гра дозволяє дитині взаємодіяти з предметами, людьми, природою і здобувати нові знання. Діти через гру можуть випробовувати різні ситуації, тестувати свої припущення і розвивати пізнавальні навички.

У цьому віці з'являються перші моральні мотивації, які часто проявляються через пошук схвалення з боку дорослих та чутливість до несправедливості. Діти починають усвідомлювати свої ролі в соціумі через взаємодію в грі та з дорослими.

В молодшому шкільному віці (7-10 років) основною є мотивація до навчання. Дитина починає розуміти, чому важливо вчитися, розвиває цікавість до нових знань, а також бажання досягати успіху в школі.

Важливими стають бажання отримати схвалення від учителів і однолітків. Самооцінка і впевненість у своїх силах формуються через успіхи або невдачі у навчанні.

Якщо дитина відчуває себе в школі некомфортно, важливо їй дати можливість реалізуватись через інші види навчання: музичні або художні гуртки, спортивні секції.

Також на цьому етапі формується відповідальність і обов'язковість, які пов'язані з дотриманням правил.

У підлітковому віці головною рушійною силою стають прагнення до самовизначення, незалежності й визнання серед однолітків. Підлітки починають критично ставитися до авторитетів і шукають власний шлях, який часто виявляється в експериментах із поведінкою, зовнішністю та інтересами.

У юнацькому віці основною мотивацією стає пошук свого місця у світі через професійне самовизначення, побудову кар'єрних і особистих планів.

Інтереси стають більш спрямованими на досягнення довгострокових цілей. Юні дорослі починають усвідомлювати свої життєві цінності та принципи, які стають основою для вибору професії, партнерів і життєвого шляху.

Що робити, якщо дитина не відчуває мотивації до навчання або хобі

Під час війни мотивація дітей до навчання різко знизилася. Це відзначає багато психологів. Причина – у впливі стресу, емоційної нестабільності, страху, тривоги.

Дослідження свідчать, що такі емоції призводять до послаблення здатності запам'ятовувати, зберігати концентрацію уваги – психіка спрямована на виживання і адаптацію до нових реалій. Дитина не може навчатися так само продуктивно, як у мирні часи. Навчання здається менш важливим порівняно з іншими загрозами.

Іноді діти відверто кажуть: "У країні війна, кому потрібна ця фізика/ математика/біологія? Тут би ще одну ніч під обстрілами пережити".

Діти ставлять під сумнів сенс навчання, якщо майбутнє здається невизначеним. Найбільш виразно це переживають старшокласники. Частина із них боїться майбутнього і каже, що не знає, чи потрібно їм взагалі навчатися, здобувати професію.

Учні втрачають свій рівень оцінок, це може засмучувати батьків і педагогів. Однак саме дорослим належить допомогти дітям відновити віру у навчання як інструмент свого розвитку і підготовку до майбутнього.

Дорослим важливо створювати і підтримувати відчуття безпеки. Дітям потрібно знати, що їхні почуття є нормальними, і вони не є "поганими" через те, що відчувають страх чи сум.

Діти відчувають, коли батьки приховують правду чи намагаються уникати важких тем. Важливо, щоб розмови про емоції були відкритими і чесними, але враховували вік і рівень розвитку дитини.

Наприклад: "Зараз ми переживаємо складний час, і нормально, що ми можемо відчувати тривогу чи страх. Це важко, але ми разом, і ми допоможемо одне одному пройти через це".

Арттерапія — один з найефективніших способів допомогти дітям виразити свої емоції та переживання, особливо коли вони не можуть або не хочуть говорити про це. Можна попросити дитину намалювати, як вона себе почуває. Після цього можна обговорити малюнок: "Що ти намалював? Як це відображає твої відчуття?".

Що робити, якщо мотивація не працює

Коли дитина лише починає навчатись, то може не усвідомлювати, що саме їй заважає опановувати знання. Може відчувати дискомфорт, не розуміючи причин – оскільки ще не має такого досвіду рефлексії, усвідомлення себе, своїх потреб і бажань.

Часто прихильність до предмету чи навіть успішність залежить від вчителя. Якщо вчитель оцінює не лише навчання, а й поведінку, принижує дитину – це впливатиме на її мотивацію до навчання. Якщо дитина ділиться, що їй не подобається вчитель – на це треба звернути увагу, дізнатися, що відбувається на уроках.

У підлітковому віці, коли природна мотивація до навчання знижується, на перший план виступає інтимне особистісне спілкування з однолітками. У цей період акцент більше на спілкуванні, ніж на навчальних досягненнях. Тому важливо, щоб вчителі залучали учнів до колективних форм навчання, створювали творчі проєкти.

У більшості українських шкіл методи викладання матеріалу не змінювалися з минулого століття. Принцип навчання, на якому побудовані підручники, передбачає запам'ятовування фактів і правил і залишає мало простору для самостійного дослідження. Це не підходить сучасним дітям, які швидко вчаться і всьому шукають практичне застосування. Тут у пригоді можуть стати навчальні ресурси на YouТube, відео наукових експериментів у TikTok.

Батьки можуть заохочувати дітей застосовувати набуті знання у повсякденному житті. Наприклад, як використати математику під час ведення сімейного бюджету, складанні плану покупок; хімію – під час вибору парфуму чи косметики. Також варто пояснювати особливості розвитку мозку у цей період. Нехай не всі стануть науковцями, та опановуючи складні поняття, діти вчать мозок адаптивності, вчаться бути гнучкими у пошуку рішень.

Коли мотивація може шкодити

Неправильна мотивація – та, яка не враховує особливостей, інтересів та бажань дитини. Завищені очікування і тиск (наприклад, постійне порівняння з іншими, перфекціонізм – розпорядження "приносити" лише високі оцінки) з боку дорослих призводять до того, що основною емоцією під час навчання стає страх і намір уникнення покарання.

Конкуренція є потужним мотивом, але її недоцільно застосовувати до всіх сфер. Якщо у спорті, під час змагань такий підхід буде ефективним, під час рутинного навчання може мати зворотний ефект: негативно впливати на самооцінку, віру дитини в себе і в досягнення успіху.

У молодший шкільний період дітям важливо відчувати свій успіх і компетентність. Якщо так складається, що не виходить одне: важко читати або писати – обов'язково має бути гурток або секція, де дитина почувається успішною.

Важливо давати дітям настанову, що не можна бути успішним у всьому. Треба допомогти їм знайти себе у тому виді діяльності, до якого відчуватимуть інтерес. Тільки тоді формується відчуття успішності та компетентності.

"Талановита людина талановита у всьому" – токсична фраза і міф. Припустімо, що можна досягти успіху у кожній сфері, за яку береться дитина. Але якою ціною? Ціною здоров'я, спілкування, відпочинку. Розвиток чогось одного коштом дефіциту чогось іншого.

Якщо батьки завдяки дитині намагаються реалізувати власні бажання, дитина стає інструментом. Це віддаляє її від себе, власних потреб і бажань. Наприклад, дитина не хоче бути айтівцем, а мріє стати художником. Або перукарем. Якщо батьки схиляють її до свого вибору, це обов'язково впливає на мотивацію до навчання теж.