Як зібратись до купи. П’ять порад психотерапевтки та вцілілої в Аушвіці Едіт Еґер

Звільнитись від відчаю

Що робити, коли опускаються руки? Докторка Еґер називає відчай однією з в’язниць, звідки важко, але варто звільнитись. Найперше, слід визнати свій біль, не применшувати його і не порівнювати свої переживання з переживаннями інших. Замість намагань уникнути болю визнайте:  "Мені боляче. Але це мине, це тимчасово". Нагадайте собі: "Я вже колись переживав біль". 

У відчаї слід триматись за надію, це викликає інтерес – я не хочу здаватись, бо не дізнаюсь, що буде завтра. Едіт Еґер пропонує вправу – перелічіть якомога більше позитивних речей, яких не було п’ять років тому. Зосередьтесь на глобальних явищах – розширення прав людини, наукові та технологічні винаходи, культурні події. А після цього подумайте про особисте: чого ви досягли, що змінилось у вашому житті на краще? Сфокусуйтесь на тому, що потребує змін, нехай це стане для вас каталізатором надії та інтересу. Для цієї вправи достатньо 10 хвилин. 

Контролювати страх  

Цей час невизначеності не обходиться без страху та паніки. Люди бояться, бо не знають чого очікувати, бо доводиться кардинально змінювати свої плани, бо страшно на одинці з собою в ізоляції, бо страшно захворіти. Коли відчуваєте панічні моменти, коли страх накриває вас, візьміть себе за руку й скажіть: "Дякую, страху, що прагнеш мене захистити". І додайте: "Минуле — в минулому, я — тут і зараз". Скажіть це кілька разів. Обійміть себе, скажіть собі: "Ти розумниця. Я люблю тебе". 

Трохи згодом попрацюйте над страхами, складіть список всього, чого боїтесь, спитайте себе чи це ваш страх, чи успадкований? Якщо це чийсь страх викресліть його. Наскільки те, чого ви боїтесь реалістичне? Якщо ні, то викресліть теж, якщо щось може статися – обведіть. Подумайте, що ви можете зробити вже сьогодні, щоб захиститись чи розв'язати проблему? 

Прийняти себе 

Для багатьох людей випробуванням стала ізоляція, час наодинці з собою. "Якщо ви нещасні на самоті, то не будете щасливі і з кимось", – каже докторка і радить використати цю можливість нових обставин, щоб прийняти себе, навчитись жити із собою, пізнати себе краще, віднайти себе справжніх. Слід прийняти дуже просту істину – романтичні стосунки можуть завершуватись, друзі виїхати в іншу країну чи місто, діти виростають і починають жити окремо і тільки ви залишаєтесь з собою. Ви самі для себе є найціннішим і найвідданішим партнером. 

Задумайтесь, що вам подобається найбільше, коли ви наодинці? У чому ви можете на себе покластися? Як ви зазвичай розважалися до пандемії? Що змінилося, коли довелося перебувати наодинці з собою? 

Важливо відзначати, які слова ви говорите собі щодня – ніколи, не можу, маю, мушу, а якби? Докторка Еґер радить дуже просту вправу на щодень – щоранку дивіться на себе у дзеркало і кажіть: "Люблю тебе". Підтримуйте себе впродовж дня правильними словами: "Так, це я, так, я можу, так, я буду!". 

Пам’ятати про час і ризик 

Це два улюблені слова докторки Еґер. Коли ми уважні до часу, то можемо знайти баланс між роботою, розвагами та особистим життям і зрештою вирішити, якими ми хочемо бути для інших і для себе.  А ризик допомагає нам зростати. Коли ми ризикуємо, то розширюємо зону комфорту, відкриваємо себе з іншого боку, стаємо здатними витримати те, що не можемо контролювати. Тримайте за установку фразу: "Це тимчасово, і я можу це пережити".

Спитайте себе, що ви можете зробити сьогодні, чого уникали раніше? Як ви можете змінити тривогу на радість? І як можете розпізнати, що не лише насичує вас, а й по-справжньому живить? Просто сьогодні відмовтеся від чогось одного, що вас виснажує, та зробіть щось одне, що дає вам енергію.

Те, як ми думаємо, має значення

Особливо у моменти випробувань варто звернути увагу на те, як ми думаємо, бо те, про що ми думаємо, те ми підсилюємо. Що ми системно повторюємо, те ми практикуємо і покращуємо. Якщо ми щодня думаємо про небезпеку, то плекаємо ще більший страх, якщо ми щодня критикуємо себе, то стаємо більш невпевненими, якщо ми постійно порівнюємо себе з іншими, то самозрікаємось. Свобода залежить від того, як ми думаємо і що ми робимо тут і зараз, ми не можемо впливати на події, які стаються, на думки та вчинки інших людей, але ми можемо вирішити, як поводитись, як сприймати певну ситуацію. 

Якщо нам зле, якщо нам завдали болю, не запитуйте себе "чому я?", "чому це відбувається зі мною?". Це позиція жертви. Запитуйте себе – чого мене це може навчити? Чому варто приділити час та увагу?  Які у мене можливості, якими я можу скористатись?

Текст наданий видавництвом "Книголав"

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин