Що таке наруга над могилою і чому в цьому часто замішані підлітки. Пояснюють експерти

25 серпня 2023 року зʼявилась новина, що дві неповнолітні станцювали на могилі загиблого воїна ЗСУ, зняли це на телефон та запостили у своїх соцмережах. Поліція затримала дівчат та відкрила кримінальне провадження за статтею про наругу над могилою. Їм загрожує позбавлення волі від 3 до 5 років.

Згодом дівчата перепросили та пояснили у своєму Instagram, що танцювали на могилі свого загиблого батька. Так вони хотіли показати його ставлення до культури поховання.

Це не єдиний випадок, коли підлітки роблять контент для соцмереж на кладовищі. Так, у березні цього ж року на Черкащині неповнолітні зняли з надгробка воїна прапор, фільмуючи це на камеру. Свій вчинок виклали в TikTok. 

Дії 14-річного хлопця кваліфікували за частиною 1 статті 297 Кримінального кодексу України – наруга над могилою. Ймовірне покарання: або штраф 1000-4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або арешт до 6 місяців, або позбавлення чи обмеження волі до 3 років.

За цією ж статтею відкрили кримінальне провадження проти підлітків на Вінниччині. Три хлопці та чотири дівчини віком 14-17 років знімали контент для TikTok на могилах місцевого кладовища.

LIGA.Life разом з експертами розібрала з юридичної, етичної та психологічної точок зору подібні вчинки підлітків, а саме: що за законом вважається наругою над похованням, які є етичні норми поведінки на кладовищі та чому підлітки схильні до подібних вчинків.

Що означає "наруга над могилою"

За статтею 28 Закону України "Про поховання та похоронну справу", територія могили є комунальною власністю, а не приватною, пояснює адвокатеса практики безпеки бізнесу Juscutum Юлія Коломієць.

"Відтак вчинення підлітками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 297 КК України (наруга над могилою. – Ред.), не передбачає порушення права приватної власності рідних чи близьких померлого", – додає Юлія.

Але що тоді вважається наругою над могилою?

За статтею 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", наруга над місцем поховання – це: 

• образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до могили чи праху покійного;
• вчинення інших дій з метою зневажити родинну/суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та суспільних/релігійних принципів і традицій.

"Наприклад, це створення непристойних написів, малюнків, виливання нечистот, руйнування надмогильних споруд, розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу, – пояснює Юлія та додає: – Але наруга характеризується наявністю умислу – це прагнення зневажити памʼять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують в цій сфері".

У ситуації дівчат, які зафільмували свій танець на могилі батька, розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 297 КК України – осквернення могили осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та брали участь у воєнних діях проти країни-агресора.

"Вчинення такого злочину характеризується обов’язковою наявністю умислу з метою зневажити памʼять про загиблих військовослужбовців. Так, зі слів однієї з порушниць, вони не мали на меті "очорнити ім’я героїв". Тож, ймовірно, їхні дії не несли будь-якого умислу на вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 297 КК України", – пояснює Юлія.

Відтак, більш ймовірно, що вони не отримають вирок у вигляді позбавлення волі.

Етика поведінки на кладовищі

Кожна культура має свої традиції поховальної процесії. Однак загальне правило етичної поведінки на кладовищі – повага, стверджує експертка з етикету та моделювання поведінки Анна Чаплигіна.

"Тобто поведінка має відповідати прийнятним у цій спільноті чи культурі правилам. Наприклад, на Балі доречніше веселитися, а не плакати. Натомість в українській культурі це неприйнятно за умови, що на кладовищі багато людей. Однак навіть якщо припустити, що у вас є внутрішні особливі сімейні традиції, то таку поведінку доречно проявляти, коли поруч не буде інших", – пояснює експертка.

Танець на могилі батька-військового дійсно міг бути жестом вшанування його памʼяті. Адже всередині сімʼї дівчата могли мати свої традиції та погляди на це. 

"Однак вони не просто станцювали, а зафільмували це та виставили в соцмережі. Таким чином  запросили інших людей, які потенційно були до цього не готові, стати свідками такого акту. По суті, це те саме, якби всі ці люди стояли поруч з ними на кладовищі в поминальний день", – додає Анна.

Це можуть робити батьки або вчителі під час класної години. Експертка з етикету радить донести такі правила:

1. На цвинтарі поводьтесь стримано. Говоріть так, щоб вас чули лише люди, з якими ви прийшли. Голосні обговорення можуть порушувати особисті кордони інших людей, які прийшли погорювати на могилі своїх близьких.
2. Не робіть різких рухів та не підходьте до інших людей зі спини. Ви не знаєте, який життєвий досвід у цієї людини та як несвідомо вона може відреагувати на ваші дії.
3. Не чіпайте майно на могилах інших людей, а тим паче не слід його нівечити. Це не тільки порушення етичних норм, але й закону.
4. Кладовище – не місце для знімання контенту. Адже так ви закликаєте інших людей в соцмережах спостерігати за тим, що для них може бути неприйнятним. 

"Звичайно, дорослі намагаються тримати якомога далі дітей від травматичного досвіду та смерті. Але пояснювати їм базові правила поведінки, зокрема на кладовищі, потрібно. Тому що це публічне місце, де працює не тільки етика, але й закон. Тож це питання безпеки та своєрідна підготовка дітей до виходу в дорослий простір", – підсумовує Анна.

Чому підлітків так тягне на кладовище

Медична та дитяча психологиня Оксана Степанюк називає декілька потенційних причин:

1. Це віддалене місце, де немає людей та часто відсутній нагляд. Тобто для підлітків – це локація, де нібито можна робити все, і дуже мало шансів, що їх там знайдуть.
2. У підлітковому віці остаточно формується уявлення про смерть. Але у них немає можливості про це поговорити хоча б з кимось. Адже не всі дорослі готові це обговорювати. Тож підліток обирає шлях самодослідження – йде на кладовище.
3. Підліткам важливо робити те, що їх виділяло б зі системи соціуму. Вони намагаються "дослідити" кордони дозволеного у такий спосіб: "Зроблю щось заборонене і подивлюсь, як на це реагуватимуть".

Але чому вони фільмують там контент?

"Це прояв залежності від схвалення, споживання та створення контенту. Заради цього вони часто роблять не тільки дурні, але й небезпечні речі. Головна мета – отримати лайк, тобто схвалення та визнання. Адже це найпростіший та найшвидший спосіб задоволення цієї потреби", – пояснює психологиня. 

Випадок дівчат, які танцювали на могилі батька, складний, стверджує Оксана. Адже, можливо, дівчата дійсно хотіли продемонструвати відношення батька до поховань. 

"Особливо, якщо їхній голос під час процесії не врахували. Можливо, вони говорили про це з батьком, тож у формі танцю вирішили проявити своєрідний протест та спротив, що його думку стосовно похорону не врахували. Загалом цей жест можна було б пояснити та зрозуміти, якби не фільмування відео та його публікація на широку публіку. Адже у такому разі вмикається формат: "Я це роблю не просто так. Хочу, щоб багато людей це помітили", – додає психологиня.

Тож Оксана називає це незграбним протестом підлітків, зробленим без урахування наслідків. 

"Ймовірно, вони хотіли епатувати. Демонстрація такої поведінки для підлітків теж дуже важлива. Припускаю, що вони навіть жодної секунди не задумались про наслідки. Це характерно для підлітків, які часто ухвалюють рішення під дією імпульсів", – підсумовує експертка.

Говоріть з дітьми про смерть

Щоб запобігти подібним випадкам, дорослим (батькам, вчителям, шкільним психологам) слід говорити з дітьми про смерть, поховальну процесію та горювання:

• Почніть з історії та культури створення меморіалів або поховань в різних країнах та в Україні зокрема. Поясніть, в чому символічний сенс таких речей, та запропонуйте альтернативи вшанування памʼяті.
• Розкажіть про те, що можна і що не слід робити на кладовищі, зокрема правила етикету.
• Важливо проговорити поняття втрати та процес горювання. Поясніть дітям, які емоції та почуття можуть виникати через втрату, як можна собі допомогти в цей момент, з ким поговорити тощо. Якщо це втрата людини, то також важливо пояснити, як можна вшанувати її памʼять. 

"Адже з психологічної точки зору, кладовище і ритуали допомагають відгорювати. Якби дітям про це більше пояснювали, а не кричали: "Це погано, так не робіть", то вони б навіть могли підтримувати одне одного. Більш ймовірно, що з проблемою підліток звернеться до свого однолітка, ніж до дорослого", – пояснює Оксана.

• Не можете поговорити про це зі своєю дитиною – знайдіть іншу компетентну людину. Наприклад, психолога, вчителя або релігійного діяча. Головне, щоб ця людина не читала моралі, а у форматі діалогу могла поговорити з дитиною. Адже батьки не завжди мають ресурс чи емоційну готовність говорити про смерть.
• Не оберігайте дітей від поховальної процесії. Якщо вона втратила близьку людину, то має право попрощатися з нею. Запитайте дитину, чи вона хоче/готова. Також поясніть, що в будь-який момент може попередити та піти, якщо для неї це буде занадто. 

"Випадки, коли дорослі місяцями не говорять дитині про смерть близької людини, більш травматичні, ніж коли це повідомлено одразу. Адже дитина теж втрачає і має право на важливий момент прощання", – підсумовує психологиня.