Як соцмережі змінюють наш читацький досвід і популяризують книги

Читання стає все менш популярним способом проведення вільного часу. За результатами дослідження Українського інституту книги за 2020 рік, кількість українців, які обирали книгу для дозвілля, знизилася з 11% до 8% порівняно з 2018 роком. Натомість популярність телебачення і соцмереж зросла до 48% та 40% відповідно. 

Малий відсоток регулярних читачів серед дорослого населення (19% проти 67% у Канаді, 60% у Франції та 53% в Ісландії), низька купівельна спроможність та недостатня кількість книгарень викликали потребу якось реагувати на ситуацію. Тож у березні 2023-го Кабмін схвалив Стратегію розвитку читання, де йдеться про підтримку та розвиток книжкового ринку, доступність книг та формування звички та потреби у читанні. 

Одними із ключових завдань визначили популяризацію читання та підвищення інтересу до книг серед дорослого населення і дітей. Ось тут і можуть стати у пригоді соцмережі, які вже давно застосовують на користь читання. Спільноти BookTok, книжкові клуби на YouTube, пости із "прочитаним" в Instagram — усе це не конкурує з книгою, а навпаки, поглиблює читацький досвід. Як саме — розповідаємо далі. 

Новий простір для рефлексій

У 2019 році в англомовному TikTok зародився тренд BookTok, що перевернув правила книжкового ринку. Однак, як стверджує блогер Данило Гайдамаха, цей феномен в Україні не відбувся до кінця.

"Українці дуже сакралізують слово, літературу та книги. З одного боку це дуже важлива національна риса. З іншого — вона позбавляє відчуття комфорту і створює хибне уявлення, що книга в руках людини — це квиток у закрите інтелектуальне товариство", — зазначив він під час дискусії "Читацький акцент. Книжкові клуби" на цьогорічному Книжковому Арсеналі – 2023.

Данило вважає книжки у соцмережах повноцінною культурою, яку потрібно розвивати й бути в неї залученим. Йдеться і про те, аби переносити інтровертивний досвід назовні, не боятися виходити з книгою "в люди" і таким чином популяризувати читання. Водночас, додає блогер, не важливо, в яку соцмережу ви приходите з книгою. Головне — бути щирим і вчитися відчувати та висловлювати емоції. 

"Не лише позитивні емоції, але і сльози можуть заохотити нас до читання. З цього, власне, і починався BookTok. Блогери виставляли свої фото у сльозах і писали: "Ось до чого мене довела ця книга. Тепер ви спробуйте її прочитати й не заплакати". Це перетворилося на флешмоб, який виводив книги у бестселери та перезапустив книжковий ринок", — пояснив Данило Гайдамаха.

Спільний досвід читання 

Обговорення вражень від книги вчить чіткіше формулювати власну думку і розвивати навичку рефлексії, вважає літературознавиця, модераторка книжкового клубу "Сенс" та співавторка проєкту "Наразі без назви" Анастасія Євдокимова. У випадку з книжковими клубами йдеться про спільний досвід читання й обговорення, які мають свої особливості.

"У таких колах ми маємо пам’ятати не лише про власну позицію, але й про думки інших людей, які потрібно враховувати, апелювати чи підтримувати. Це вже колективна діяльність, коли читання на самоті перестає бути особистою справою", — зазначила вона під час дискусії.

У коментарі для LIGA.Life Анастасія додає, що дуже складно сформувати універсальний портрет українського читача. Тому для кожного потрібно використовувати різні підходи й шукати інші точки залучення до спільноти. Книжковий клуб — лише один із можливих способів комунікації про текст.

"На жаль, пострадянська освіта й освіта незалежної України донедавна не передбачали, аби людини вміла рефлексувати над прочитаним. Тож з’являються книжкові клуби та інші формати взаємодії, коли можна повернутися до цієї базової навички, ставити собі найпростіші питання, краще розуміти культурні артефакти та зазирнути у глибину свого "я"", — пояснює модераторка книжкового клубу "Сенс". 

Водночас, за словами Анастасії Євдокимової, більш ефективною є залученість до книжкового клубу офлайн. Живе спілкування дозволяє продовжити комунікацію після завершення запису та створює умови для тіснішої взаємодії між учасниками клубу.  

"Люди, які долучаються до клубу наживо, можуть формулювати свої думки у процесі й підтримувати живий нерв дискусії. Водночас онлайн-формат корисний для тих, хто живе в іншому місті або прочитає книгу пізніше і потребуватиме діалогу. У такому випадку людина зможе знайти нашу дискусію на YouTube і стати його частиною. Обговорення не припиняється навіть після того, як вимикається камера", — додає літературознавиця. 

Серед інших способів поглиблення читацького досвіду вона називає: 

• книжкові презентації, лекції про літературу та культуру загалом;
• зустрічі з письменниками;
• активність у соцмережах тощо. 

Популяризація читання

Промоція книги в Україні закріплена у державній Стратегії розвитку читання до 2032 року. Однак популяризація відбувається і на індивідуальному рівні, зазначає співавторка проєкту "Наразі без назви": 

"Книжок немає на телебаченні, на радіо, на білбордах чи у блогерів-мільйонників — у всіх каналах, з якими найчастіше зустрічається український споживач. Це означає, що ми маємо працювати ще більше для популяризації читання. Кількість читачів зростатиме лише тоді, коли інші читачі показуватимуть свій приклад", — пояснює Анастасія.

На її думку, дати приклад і зацікавити до читання можуть навіть такі прості речі, як поїздка з паперовою книгою у метро. Що вже казати про цілі пости у соціальних мережах, де користувачі діляться своїми враженнями з друзями або широким загалом. Така публікація щонайменше може викликати інтерес до книги в людей зі схожими захопленнями та сферою діяльності. Або ж дати початок цілій хвилі рефлексій і тим самим розширити коло читачів.

Водночас, зазначає літературознавиця, у соцмережах важливо не просто констатувати факт прочитання якоїсь книги. Потрібно ділитися враженнями, рефлексувати, розповідати, про що цей текст, що ви зрозуміли чи не зрозуміли. Це дасть поштовх до обговорень. 

"Варто лише поділитися двома-трьома реченнями про текст — і тоді може початися дискусія та обмін думками. Виникне діалог, ви зможете почути чиюсь думку й автоматично станете частиною спільноти, яка хоче обговорювати книги, ділитися енергією, запитаннями та коментарями", — резюмує експертка.