Інтимна процедура не для всіх. Кому насправді потрібна лабіопластика

"Естетична гінекологія", "інтимна пластика або омолодження", "гармонізація зовнішнього вигляду статевих органів" – саме так делікатно і дещо завуальовано описують лабіопластику. Нині її активно рекламують у соцмережах як естетичну процедуру для жінок, яка допоможе позбутися дискомфорту та незадоволення зовнішнім виглядом статевих органів. 

LIGA.Life вирішила розібратися, що це за операція, чи має показання та протипоказання, а також кому дійсно може бути корисною. На всі нагальні запитання відповіли Дмитро Слоссер, пластичний хірург і заслужений лікар України, та Ольга Павловська, гінекологиня та УЗД-спеціалістка.

Що таке лабіопластика

Це хірургічне втручання заради зменшення або відновлення симетрії великих та малих статевих губ. Залежно від цілі є декілька варіантів виконання операції:

• видалення частини тканини статевих губ (для зменшення розміру);
• введення філера або жиру у статеві губи (для збільшення або відновлення контуру та еластичності);
• реконструкція статевих губ з інших тканин.

"Необовʼязково робити операцію одразу і на малих, і на великих статевих губах. Наприклад, бувають вроджені деформації лише великих або малих статевих губ. Може бути й комплексна проблема. Лікар та пацієнт разом вирішують, яку саме пластику необхідно провести", – зазначає пластичний хірург. 

Дмитро Слоссер

Але навіщо взагалі проводити таку операцію? 

Слід розуміти, що статеві губи можуть змінювати форму та деформуватися впродовж життя жінки. На це є декілька причин:

• Вроджені особливості. Наприклад, синехії – зрощення малих статевих губ.
• Генетика.
• Статеве дозрівання може спричинити різкий ріст статевих губ. Однак дівчатам молодше 18 років не радять робити подібну операцію, оскільки організм ще росте і зовнішній вигляд статевих губ може змінитися.
• Менопауза та інші гормональні зміни можуть стоншити тканину в цій зоні.
• Вагітність і пологи.
• Зміни ваги, відтак – втрата жирової клітковини, яка наповнює великі статеві губи. У результаті вони втрачають форму і можуть виглядати нееластичними.
• Вікові зміни. Шкіра стає менш еластичною, тож може обвисати. 

Відповідно, ці зміни можуть призводити до дискомфорту:

• Естетичного. Жінці не подобається візуальний вигляд статевих губ, наприклад, асиметрія (одна сторона довша за іншу) або ж наявність шва на статевих губах після пологів.
• Психологічного. Невдоволення власним тілом може погіршувати впевненість в собі, самооцінку або викликати зніяковіння під час сексу. Також психологічний дискомфорт можуть викликати неприємні коментарі з боку сексуального партнера щодо вигляду статевих губ.
• Фізичного. Надлишок тканини статевих губ може викликати фізичний дискомфорт через скручування, затискання чи смикання під час фізактивності, їзди на велосипеді, статевого акту тощо.

"З власної практики можу сказати, що зазвичай жінки роблять цю операцію з естетичних міркувань. Але є й ті, кому зайва тканина дійсно заважає. Наприклад, викликає дискомфорт під час носіння білизни або використання прокладок", – додає гінекологиня.

Ольга Павловська

Наголошуємо: не існує поняття "нормальна довжина чи вигляд статевих губ".

Кожне тіло індивідуальне, тож існує безліч варіацій зовнішнього вигляду статевих органів жінки. Однак якщо ви все ж таки відчуваєте психологічний та фізичний дискомфорт – зверніться за консультацією до гінеколога або пластичного хірурга.

Кому лабіопластика небажана

Оскільки це фактично пластична операція, то пацієнт має пройти чекап перед процедурою. 

"Для виконання кожної операції є перелік необхідних аналізів, які рекомендує Міністерство охорони здоров'я: загальні аналізи крові та сечі, кардіограма, рентген тощо. Також було б доцільно здати цитологічний мазок та бактеріальний посів сечі для виявлення можливих уриноінфекцій", – пояснює Дмитро Слоссер. 

Передопераційне обстеження допоможе виявити, чи має жінка протипокази до лабіопластики. До них належать:

• гострі запальні та інфекційні процеси в організмі;
• венеричні захворювання;
• вагітність та грудне вигодовування;
• цукровий діабет;
• онкологія;
• порушення згортання крові;
• психічні розлади;
• менструація, як тимчасове протипоказання. Зазвичай лабіопластику проводять незадовго після її закінчення.

"Також лікар має тверезо оцінити стан статевих губ. Оскільки жінці може субʼєктивно здаватися, що її статеві губи завеликі. Натомість гінеколог може побачити, що зайвої тканини, яку можна видалити, немає. У такому разі проведення цієї операції може лише нашкодити. Адже анатомічно великі та малі статеві губи захищають піхву від пересушування слизової оболонки. Інакше можуть виникати бактеріальні вагінози, оскільки інфекції буде легше потрапити у піхву", – додає Ольга Павловська.

Як відбувається лабіопластика

Операція проводиться під загальним наркозом або седацією. За словами пластичного хірурга, науково доведено, що люди, які менше відчували під час операції, переживають менше стресу та краще реабілітуються. 

Загалом є два методи проведення операції – традиційний (розріз робиться за допомогою скальпеля) та лазерний.

"Люди помиляються, коли думають, що лазерний метод менш травматичний. Це стосується будь-якої операції. Лазер дозволяє лише зробити безкровний розріз тканин. Так зменшується кровоточивість під час операції. Але це жодним чином не впливає на якість шва або загоєння. Ба навіть навпаки: загоєння після лазерних методів може бути трішки тривалішим. Адже термічне опромінення за допомогою лазера руйнує тканини, що потребує тривалішої реабілітації", – пояснює пластичний хірург.

Зазвичай лабіопластика – видалення надлишку тканин статевих губ за допомогою хірургічного втручання. Однак також можливі:

• Контурна пластика – корекція форми та збільшення розміру за допомогою філерів. Але цей метод не забезпечує довготривалий результат. Відтак, ймовірно, жінці знадобиться повторна процедура.
• Ліпосакція – зменшення розміру статевих губ шляхом забору жирових клітин.
• Ліпофілінг – збір жирових клітин з однієї ділянки та введення їх в іншу.

Вибір методу – питання індивідуальне, що вирішується залежно від потреб та ситуації пацієнтки.

"Щодо ускладнень операції, то така ймовірність 0,5-1%. Наприклад, незначна кровотеча, синяк або залишки невеликої асиметрії через своєрідне накладання шва. Ризик інфікування також може бути, але це зустрічається вкрай рідко. Відсоток ускладнень напряму залежить від кваліфікацій хірурга", – підсумовує Дмитро Слоссер.

Реабілітація, чутливість і зворотний ефект

Нитки, якими хірурги зашивають прооперовану зону, розчиняються самостійно. Відтак не потребують видалення. Натомість Ольга радить все ж звернутися до гінеколога через 1-2 тижні після операції. Лікар перевірить, чи правильно жінка доглядає за швом – гігієна, використання компресів та мазей, які прискорюють загоєння тощо.

"Також зазвичай радять носити натуральну білизну з широким відділом для вульви. Стрінги, бразиліани, синтетичні ажурні труси краще відкласти на потім. До загоєння швів варто обмежити сексуальне життя та носіння прокладок. Сідати краще прямо, а не як зазвичай, ніби набік. Це знизить ризик розходження швів. І жодних агресивних препаратів для їхньої обробки, як перекис водню, зеленка, йод чи хлоргексидин!" – наголошує гінекологиня.

А пластичний хірург додає: "Приблизно через тиждень після операції пацієнтка відчуватиме себе більш-менш комфортно".

Однак часто жінки хвилюються через ймовірну втрату чутливості статевих губ. За словами пластичного хірурга, тимчасове зниження чутливості можливе. Інколи воно повністю не відновлюється, але це виняткові ситуації.

Лабіопластика, як видалення зайвої тканини, не має зворотного ефекту. Тобто зазвичай жінка не спостерігатиме повернення деформації. Але якщо це був ліполіфтинг чи контурна пластика, то з часом доведеться повторювати процедуру.