Як обрати автоінструктора. Чим поганий відрізняється від хорошого та які його обов'язки

Екстрена евакуація в безпечніші регіони в перші місяці великої війни переконала багатьох українців у життєвій необхідності вміти кермувати. 

Хтось пережив задуху в переповненому евакуаційному потязі, хтось – 20 год за кермом на захід країни, бо в родині водив лише один із пари. 

Багато тих, хто на 24 лютого не мав машини, відчули гостру потребу її купити і навчитись їздити. Бо це не лише можливість рятуватися і рятувати, а й опція для волонтерства – аби пригнати з-за кордону машину для ЗСУ, наприклад.

Усі, хто розпочали підготовку в автошколі до 24 липня, продовжують навчання відповідно до старих норм. Тобто складають внутрішні іспити в автошколі та іспити в територіальному сервісному центрі МВС за старим алгоритмом.

А тим, хто тільки планує розпочати навчання, нагадаємо: з 24 липня в Україні запрацювали нові правила отримання водійського посвідчення. Тепер цей процес передбачає п’ять кроків:

• пройти теоретичний курс навчання в автошколі та отримати свідоцтво (діє 1 рік);

• теоретичний іспит у сервісному центрі МВС, отримати доступ до практики;

• практичний курс в автошколі;

• внутрішній практичний іспит в автошколі;

• скласти практичний іспит у сервісному центрі МВС і отримати права.

Автошколи можна змінювати – для теоретичного навчання обрати один заклад з акредитованих, для практичного – інший. 

Як обрати автоінструктора серед безлічі пропозицій автошкіл на ринку, LIGA.Life розповіли:

• приватна автоінструкторка Олена Трубіна;

• автоінструктор Олег Мельник;

• автоінструктор харківської школи водійської майстерності "М-Спорт" Андрій Пітонов.

Навіщо автоінструктор, коли навчити може знайомий?

Щоби вчити інших, важливо знати методологію процесу навчання, переконана Олена Трубіна: "Практика також показує: коли за кермо свого автомобіля садять близьку людину вчитися, переважає емоція страху, яка заважає навчанню". 

Тому, щоб убезпечити себе від пов'язаних з кермуванням неприємних ситуацій, краще вчитися саме з професійним інструктором на навчальному автомобілі, обладнаному додатковими педалями. "Щоб інструктор міг проконтролювати, підстрахувати, врятувати", – підкреслює Олег Мельник. 

Автошкола чи приватний інструктор?

Якщо немає водійського посвідчення, то єдиний шлях його отримати, – закінчити автошколу, зауважує Олег Мельник. Адже за законодавством навчати водінню на дорогах України може лише спеціаліст з атестатом від Головного сервісного центру МВС. 

"Лише атестований інструктор легально має право навчити їздити по місту людей без посвідчення водія", – пояснює він.

Для неатестованих інструкторів залишається можливість навчати не на дорозі, а на спеціалізованому майданчику, де немає дорожнього руху. Але в Києві, наприклад, таких майданчиків майже немає, додає Мельник. 

Інша поширена в Україні ситуація – коли є права, але їздити толком людина не вміє. Тут вже можна шукати кваліфікованого інструктора де завгодно: звернутися до автошколи, на форумах, оголошеннях ОЛХ, побачивши навчальний автомобіль, підійти і банально розпитати інструктора. 

Бо відсутність атестації та належності до конкретної автошколи не визначає здатність навчати і не свідчить про професіоналізм, кажуть автоінструктори Мельник і Пітонов. 

90% учениць приватної автоінструкторки Олени Трубіної (переважно навчає жінок) – з правами після автошколи. Так, можна скласти на права, але не навчитися нормально їздити. 

"Учениці розповідали, як зі своїми інструкторами 10 уроків проїздили по району, але, опинившись на перехресті на Подолі, не знали, що робити", – пригадує Трубіна. 

Найкраше шукати інструктора, вважають всі опитані експерти, через "сарафанне радіо". 

Чи правда, що інструкторки вчать жінок краще?

Опитані експерти переконані, що ні. Все залежить від особистого комфорту кожного учня. Часом жінці легше вчитися саме в жінки. Трубіна вважає, що методика викладання жінкам часом має відрізнятися від методики викладання чоловікам. 

Не через те, що хтось розумніший. Просто жінка може не знати якихось банальних речей, якщо не гралася в дитинстві машинками і не їздила на картингу. 

"Коли ви, наприклад, хочете повернути праворуч – крутите руль праворуч. Коли під час руху заднім ходом хочете повернути праворуч, то маєте крутити руль праворуч. І це зазвичай очевидно для чоловіків, які не вміють водити, але гралися машинками в дитинстві", – пояснює Трубіна. 

Часом жінки також шукають саме інструкторок через неприємний досвід спілкування з вчителями-чоловіками. Нещодавно до Олени звернулася учениця з проблемою: "Мій інструктор сказав, що я не здатна кермувати". 

Як розпізнати поганого автоінструктора? 

1. Обіцяє "навчити їздити за тиждень", не побачивши учня за кермом, каже Пітонов: "За 5 годин можна чогось навчити. Але знання будуть неякісні та ненадійні". "Тільки десь на 5-6 занятті можу сказати, скільки занять людині знадобиться, щоб більш-менш впевнено почала кермувати", – додає Мельник.

2. Каже: "Після моїх занять впевнено водитимеш машину", бо це неправда, додає Олена Трубіна: "Все одно боятиметеся, бо невпевнені в собі. Але якщо не полишити цю справу, навичка з`являтиметься, через пів року страх зникне".

3. Ігнорує паски безпеки та дорожні знаки, сам порушує правила. "Коли бачу навчальну машину, в якій стоять заглушки у замках ременів безпеки, розумію, що з цією людиною зв'язуватися не варто", – каже Андрій Пітонов.

4. Відповідає на запитання "Подивись в інтернеті". Один із учнів Пітонова розповідав йому саме про такий випадок. 

5. Кричить на учня через помилки. "Коли я вчився, інструктори навіть стусани давали. Такі речі раніше дозволяли. Але це кам'яна доба. Це неприпустимо", – додає Мельник. Олена Трубіна радить відмовлятися від інструктора, який дозволяє собі крик і лайку на учня: "Процес навчання сам по собі стресовий, якщо на людину ще кричать, кажуть грубощі, це може блокувати учня".

6. Обговорює з учнем інших учнів. "Коли інструктор каже "перед тобою був Вася, такий тупий" – від такого інструктора треба йти. Наступному скаже те саме і про вас", – переконаний Пітонов.

7. Скорочує тривалість заняття на постійні "перекури". "Є такі категорії, коли 5 хв їдемо, 3 хв палимо". Це неправильно", – розповідає Олег Мельник.

8. Призначає зустріч і не приїжджає, чи призначає заняття в місцях, куди учню довго добиратися.

9. Пропонує учню, повному початківцю, вчитися на власному авто замість обладнаного навчального, каже Мельник:  "У необладнаній машині важелів впливу небагато. Якщо щось не так, хто відповідатиме?". 

10. Змушує учня сумніватися у своїх здібностях навчитися водити машину, наголошують Пітонов, Мельник і Трубіна. Адже водіння – це набір рефлексів, які можна в собі виховати і використовувати. "Якщо у інструктора не вистачає терпіння або розуму донести до учня суть процесу і допомогти виробити навичку, до цієї людини не варто йти навчатися", – підкреслює Трубіна. Пітонов додає, що до нього часто приходять учні, яким раніше інші інструктори сказали: "Забудь про керування, в автомобілі твоє місце у багажнику". "Потім з цими людьми доводиться працювати навіть більше не інструкторам, а психологам. Переконувати та доводити, що все виходить і вони обов'язково водитимуть", – додає Андрій.

Як навчає хороший автоінструктор?

Щоби навчитися водити, наприклад, в Києві, під час вибору автоінструктора Олена Трубіна радить насамперед, запитати фахівця: чому я навчуся після закінчення курсу у вас?

У відповідь має прозвучати: після навчання вийдете з навичками:

• паркування;

• перелаштовування в потоці;

• вміння рухатися в різних районах Києва;

• розуміння перехресть, кругового руху. 

Коли Олені вперше телефонує клієнт і починає розпитувати, вона завжди запитує: "Маєте машину, на якій плануєте їздити після навчання?". 

Інструктор має бути в усьому прикладом, зауважує Пітонов. Докладно з поясненнями показати учневі, як правильно робити, і чому так. Повинен робити точні та своєчасні зауваження та коментарі, спілкуючись з будь-яким учнем зрозумілою йому мовою: "Одних будь-який термін жахає. Іншим, навпаки, треба складна термінологія та чіткі викладки".

Підвищити голос на учня професійний інструктор може в критичній ситуації, щоби, наприклад, вивести учня зі ступору. "Якщо в екстреній ситуації крикнути: "Гальмуй!" – це не кричати на людину, це команда. Вона може бути короткою, голосною. Таке допустимо", – пояснює Трубіна.

Але підвищення голосу інструктора не може стосуватися помилок, додає Пітонов.

Хороший інструктор має надавати учневі зворотний зв'язок, запитувати, що незрозуміло, підбивати проміжні підсумки. Коли комунікація між інструктором та учнем налагоджена, фахівець бачить, якщо учневі щось незрозуміло, переконані Пітонов і Мельник. Трубіна, наприклад, підтримує зв'язок з учнями й через місяць після навчання, запитуючи, як процес пішов далі. Бо навчання водіння – це не лише відпрацювання рухів, а й вироблення навичок. 

Професійний інструктор навчатиме не лише на майданчику. Після початкової підготовки треба з учнями виїжджати у місто. "Спочатку – за простими маршрутами, потім – за ускладненими. Потім їздимо і шукаємо дорожні ситуації, що вимагають нестандартних рішень", – розповідає Пітонов.

Під час першого заняття з повним початківцем професійний інструктор має багато часу приділити теорії, перш ніж посадити учня за кермо. Пояснити основні елементи автомобіля та принцип керування в справжньому авто, а не просто "повісити плакат, і на ньому щось показати", зауважує Мельник. Якщо учень виявляє підвищений інтерес до будови автомобіля -  відкрити капот, показати, де двигун, коробка, зчеплення, куди доливати технічні рідини.

Щодо тривалості ефективного першого уроку думки експертів різняться. 

За оцінками Андрія, найефективніше навчатися 2 години. Олег практикує не більше 1,5 год., щоби "навчання не перетворилося на страждання і не виникла відраза до водіння". В Олени заняття триває 3 год: "Знайомство з людиною, дослідження її рівня. Я довго розповідаю про машину, показую на кожний прилад на панелі, розбираємо педалі, кермо, рахуємо, скільки обертів робить кермо. І потім потроху починаємо рухатися". Щоб учень не втомлювався, Трубіна підбирає до заняття інформацію, що межує з практикою. 

Хороший інструктор повинен вчити учня думати, самостійно оцінювати ситуацію та ухвалювати рішення.  

"Якщо інструктор постійно тиснутиме на педалі і крутитиме кермо за учня – толку не буде, – підкреслює Мельник. – Буває, коли людина починає їздити сама і телефонує з: "Я не вмію це і це, давайте ще кілька занять". 

Головне – не продовжувати заняття з інструктором, який не подобається, наголошують усі троє фахівців. Бо це: 

1) втрачені гроші;

2) втрачений час;

3) не прогрес, а регрес. 

Пітонов переконаний: якщо у учня з інструктором немає належної комунікації, навіть дуже кваліфікований фахівець людину не навчить. 

Маркер "відсутності комунікації" – коли вас потрібно вмовляти і затягувати на заняття. Коли йдете як на роботу, коли інструктору доводиться говорити: "Давай ще пів години попрацюємо, тобі це потрібно". 

"На заняття треба ходити, як на розвагу. Чекати наступного. Це свідчить, що процес іде класно", – підкреслює Пітонов.