Коли можна, а коли треба змінювати "і" на "та"

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Після того як на українську з різних причин почало переходити дедалі більше людей, я помітив одну дуже цікаву штуку. Багато кому зі сміливиць зі сміливцями, які вирішили вийти за межі власної зони комфорту, опанувати (чи просто частіше практикувати) державну мову країни, в якій живуть, і відмовитися для цього від звичнішої мовної дійсності, сполучник і видається недостатньо правильним.

Тому замість нього часто вживається сполучник та — який, судячи з усього, нерідко вважають доречнішим, універсальнішим чи й узагалі українськішим. Але чи так воно насправді? І чи завжди і й та — рівноцінні?

Давайте розбиратися!

Почнемо з початку. За правописом сполучник і (варіант — й) має лише одне значення: єднальне. Себто — поєднує однорідні члени речення або прості речення в складні.

Я і ти, ми й вони

Надворі закінчився дощ, і з-за хмар одразу викотилося сонце.

У сполучника та значень два: єднальне і протиставне. Коли він уживається в єднальному значенні, він функціонально рівноцінний зі сполучником і — і їх, отже, можна міняти один на інший. Наприклад, для поєднання однорідних членів речення:

Огірки й помідори / огірки та помідори

Дід і баба / дід та баба

Утім, "можна" не значить "треба". Фраза я та ти читається чудно, а звучить іще чудніше, тому, як на мене, заміна лише їй зашкодить.

Коли ж сполучник та вживається в протиставному значенні, його можна замінити на але (і перед ним, як перед але, треба ставити кому):

Він хоче, та не вміє плавати.

І радий би поїхати, та мусить служити.

Тепер до складнішого.

Насправді сполучник і не лише єднальний. Дивіться:

Учора я був у спортзалі, й тепер у мене болять м’язи.

Я поїхав би в село, і ми всі разом ходили б на річку.

Це хороша книжка, і з нею тобі точно не буде сумно.

Сонце заходить, і надворі різко стає холодно.

Ми йшли вперед, і кожен наступний крок додавав сил.

Все замовкло, і тільки десь далеко співали пісню про "Байрактар".

Він натиснув кнопку — і нас одразу ошелешила навала дивних звуків.

У всіх цих реченнях він виражає ще щось, окрім чистого поєднання: десь протиставлення, десь обмеження, десь причинно-наслідковий зв’язок, десь одночасність дій. Функції сполучника та в українській мові не завжди й не повністю збігаються з функціями сполучника і — тому в усіх шести реченнях безболісна заміна одного на інший неможлива. Для охочих заглибитися у функціонал — ось наукова стаття на тему.

Ідемо далі! Насправді і й та бувають не лише сполучниками, а й підсилювальними частками — і в таких ролях вони теж не взаємозамінні, бо мають різні ролі, входять кожна до своїх усталених конструкцій й звучать неприродно в чужих контекстах:

1.

І таке інше, і так далі, й тому подібне

Писати й казати та таке інше, та так далі чи та тому подібне не рекомендую, якщо ви хочете говорити природно. Так, навіть попри схожість цих конструкцій із відповідними російськими. До речі, в українського сполучника та є рідний російський брат да. Тому всім, хто хоче шукати максимально антиросійські сполучники, не позаздриш.

2.

І я теж буду морозиво

У конструкцій і я теж і та я теж — зовсім різне значення: в першому випадку ми приєднуємо героя до попереднього ряду, а в другому — творимо виправдальну конструкцію:

І я теж буду морозиво, візьми мені дві пачки.

Та я теж це знав, але чомусь забув.

3.

— І що ти йому сказав?

— Та що ти йому вже скажеш!

У вищенаведених реченнях ви теж не зможете поміняти і й та місцями, бо зруйнуєте як їхню структуру, так і їхню природність.

4.

І коли я заснув, то побачив її уві сні, та коли я прокинувся, поряд її не було.

Ще один приклад нееквівалентності. Та тут однозначно протиставне, а і — ні. Спробуйте поміняти місцями, й побачите, що речення перестає працювати.

Чи є в мене універсальна порада про сполучники і й та? Універсальної нема, але, як не дивно, якщо вживати сполучник і там, де чомусь хочеться сказати та, бо так звучить українськіше, — буде краще:)

Учіть українську — вона красива й загадкова!