Ліки чи отрута. Що таке мікродозинг мухоморів та чому він популярний

Вже понад два роки в Україні спостерігається тренд на мухомори. У соцмережах активно поширюють відео вживання здебільшого висушених грибів у мікродозах — мовляв, це покращує фізичний і психологічний стан. Натомість лікарі застерігають: така терапія не лише науково не доведена, але й може мати негативні наслідки. 

Поки дискусія триває, мухомор в Україні офіційно не заборонений. Проте його вживання та продаж ніяк не врегульовані, що створює додаткову небезпеку. Що в такій ситуації робити? LIGA.Life запитала у психіатра, невролога і нарколога Євгена Скрипника, співзасновника ГО "Українська асоціація психоделічних досліджень" Антона Мормуля та Ольги Романенко — власниці інтернет-магазину грибів. 

Головні принципи: чітке дозування і ціль

Ольга Романенко народилася на Хмельниччині в сім’ї грибників. Змалку вона ходила в ліс із рідними, спостерігала за прабабусею, яка робила різні настоянки, зокрема з мухоморів, та й сама навчилася розбиратися у грибах. Згодом хобі Ольги почало приносити прибуток: вона продавала надлишки їстівних грибів та настоянок, а з часом відкрила власну інтернет-крамницю.

"Років п’ять тому склалася така життєва ситуація, що мені захотілося рівноваги й менше стресу. Один мій знайомий розповів про мікродозинг мухоморів. Я до цього ніколи про таке не чула, але подивилася відео, почитала інформацію — і спробувала. Не скажу, що одразу відчула результат із першого курсу, але з часом я стала більш врівноваженою. Це помітили навіть колеги на роботі", — розповідає жінка. 

Сьогодні вона проходить курси мікродозингу двічі на рік: у листопаді, коли через погоду погіршується настрій, та влітку, коли стикається з необхідністю багато комунікувати з людьми, від чого відчуває стрес. Кожен курс триває близько місяця.

Спершу жінка визначала дозування приблизно: вибирала невеликі шматочки сушеного гриба вагою близько грама. Згодом придбала ювелірні ваги. 

"Я чітко розуміла, що перевищувати дозування не треба, бо все є ліки і все є отрута. Та й у мене не було цієї тяги спробувати більше, як зараз у багатьох людей в мережі", — пояснює вона. 

На думку Ольги, сьогодні у соцмережах йде активна пропаганда мухоморних "тріпів", коли від вживання грибів у великих дозах люди отримують психоделічний досвід. Однак, застерігає вона, цього не варто робити в жодному разі: 

Ці ж питання про мету та обізнаність у мікродозингу мухоморів Ольга ставить покупцям, які звертаються до неї вперше. Проконтролювати подальше використання придбаних грибів жінка не може, але у своєму Instagram-блозі та під час консультацій постійно наголошує на важливості чітких мікродоз. По-перше, через можливу індивідуальну непереносимість речовин, що входять до складу мухоморів. А по-друге, через потенційну зміну свідомості, після якої людині може допомогти лише психіатр:

"Мухомор, в принципі, вважається мало вивченим. Усі дослідження, які проводилися, переважно російські. І їх проводили на тваринах, мушках. Мікологія — це нова наука, тож тут ще вивчати й вивчати".

Недосліджений — отже заборонений

Про недостатнє вивчення мухоморів в Україні, як і багатьох інших психоделіків, розповідає співзасновник ГО "Українська асоціація психоделічних досліджень" Антон Мормуль. Його організація займається просуванням таких досліджень та адвокацією використання психоактивних речовин у терапії. 

"Наразі в Україні склалася така законодавча історія, що поки у світі з кожним днем усе більше досліджень підтверджують неабияку ефективність таких препаратів, а багато країн їх впроваджують у свої медичні протоколи, ми не можемо навіть проводити подібні дослідження. Тому що закони прописані з посиланням на Віденську конвенцію про психотропні речовини 1971 року", — пояснює чоловік. 

Ситуація поступово змінюється, зазначає Антон. Приміром, наразі в Україні готуються проводити дослідження мухоморів. Але це не так легко: 

Антон Мормуль займається психоделічно асистованою терапією. Він дізнався про цей напрям у 2021 році в контексті лікування ПТСР, пройшов низку іноземних курсів і вирішив працювати з українськими ветеранами, яким не допомагало звичайне лікування. 

Зокрема, понад пів року тому Антон спільно з ветераном АТО Станіславом Гібадуліним та підприємицею Мариною Шинкарьовою запустив проєкт Fenix. Поки в Україні немає можливостей для психоделічно асистованої терапії, команда привозить українських ветеранів та їхніх близьких на таке лікування в Іспанію. 

"Питання, чи варто оновлювати підходи психіатрам і психотерапевтам, дуже актуальне. Через війну в Україні зараз серйозна проблема з ПТСР, різними психічними захворюванням, зокрема депресіями. Не час гратися у цю науковість і доказовість, нам потрібно використовувати вже зараз усе, що потенційно дає на практиці підтверджений результат", — пояснює він. 

Все — отрута і все — ліки. Чи ні?

Психіатр, невролог і нарколог Євген Скрипник зазначає: популярність в Україні недостатньо вивченого наукою мухомора викликана, зокрема, дослідженнями псилоцибіну. Це інша психоактивна речовина, що також зустрічається у деяких грибах і застосовується низкою країн для психотерапії та лікування. 

"У США зараз проводять третій етап дослідження псилоцибіну, під час якого вивчають його безпечність та ефективність. Два проведені етапи дійсно довели, що псилоцибін можуть застосовувати для лікування резистентної депресії. Тобто потенційно він може допомагати, але про його безпечність ще немає даних. Тому FDA, організація, яка допускає на ринок США ліки, поки не затвердила псилоцибін для лікування", — пояснює лікар. 

На тлі цих досліджень і повномасштабної війни, вважає він, в Україні й з’явився тренд на мікродозинг мухоморів. Ці гриби люди використовують як локальну альтернативу більш дослідженому за кордоном психоделіку. 

"У зв’язку з депресіями, ПТСР, у нас часто почали говорити про лікування мікродозингом. Але ж мікродозинг — це не про мухомори. Це лікування психоактивними речовинами, психоделіками на кшталт MDMA, медичної марихуани, кетаміну і псилоцибіну. А люди почули, що псилоцибін — це речовина із грибів, і вирішили вживати мухомори", — пояснює Євген. 

На його думку, мікродозинг мухоморів не приносить жодної користі, адже йдеться про ефект плацебо. До того ж така практика, за словами лікаря, може призвести до отруєння мускарином, що містять мухомори. У кінцевому результаті людина може "заробити" печінкову чи ниркову недостатність, ураження нервової системи чи залежність:

Заборонити чи легалізувати. Яка доля мухоморів?

Сьогодні в Україні збирання, вживання та розповсюдження мухоморів жодним чином не врегульовані. Люди діляться одне з одним власним досвідом мікродозингу, інформація поширюється, з’являються нові блогери й інтернет-магазини — і ось уже досвідчені грибники скаржаться на дефіцит мухоморів у Карпатах та недоброякісних конкурентів. 

"За останні два роки дуже зросла конкуренція. Якщо раніше було декілька сайтів і Telegram-груп, які продавали гриби, то у 2021 році всі почали публікувати ролики у TikTok і продавати там. У 2022-му там була вже така конкуренція, що продавці одне одного банили. У мене особисто в TikTok знесли сім акаунтів, хоча продукт не заборонений, я нічого протизаконного не роблю. Але конкуренти створюють ботоферми і кидають одне на одного скарги", — розповідає Ольга Романенко. 

Проблема полягає ще й у тому, додає вона, що не всі продавці збирають, сушать і зберігають мухомори в належних умовах, а також дають необхідні консультації клієнтам.

"Найбільша конкуренція — за мухомор червоний. Є ще пантерний, але його, в принципі, дуже мало. Це по-перше. А по-друге, я його продаю лише старим клієнтам, навіть на сайті не виставляю і не пропагую для вживання. Бо це дуже сильний гриб. Люди тут іще з дозуванням і дією червоного мухомора не можуть розібратися. А пантерний уп’ятеро-увосьмеро сильніший", — пояснює жінка. 

До того ж, зазначає Ольга, дуже складно проконтролювати подальше використання придбаних грибів. Продавець не може знати, чи повнолітні покупці, чи достатньо вони обізнані в дозуванні та нюансах мікродозингу мухоморів. 

"Скажу так: якби не було війни, я б була схильна до заборони мухомора в Україні. А так, мені здається, зараз трошки не до цього. До того ж уже відбувається легалізація медичного канабісу. Це реально те, що буде потрібно під час реабілітації військових. Війна — це, звичайно, страшно. Але страшніше буде, коли ці люди повернуться і не знайдуть себе тут. Їм буде потрібна допомога, а мухомор і канабіс із цим прекрасно впораються", — стверджує вона.

А от психіатр, невролог і нарколог Євген Скрипник вважає, що у майбутньому мухомори в Україні внесуть до списку наркотичних речовин і заборонять так само, як колись у світі заборонили мефедрон чи героїн.

"Багато років тому так було з героїном. Були кав’ярні, де його вживали як заспокійливе, ніхто не знав, що це викликає звикання і залежність. І що люди взагалі можуть отруїтися. А потім, коли це зрозуміли, його внесли до списку наркотичних речовин, — пояснює лікар. — Так само зараз із листям кратому, яке заварюють навіть у деяких київських кав’ярнях. Щойно зрозуміють його ефект, то внесуть до особливо небезпечних речовин. Те саме зроблять із мухоморами".

За словами Євгена, сьогодні в Україні лікарі не можуть призначати будь-який мікродозинг психоделіків, бо ці речовини заборонені. Однак, каже він, у Києві є клініка, яка використовує мікродозинг кетаміну, дозволеного як наркоз, для лікування депресії та ПТСР. 

Натомість Антон Мормуль із ГО "Українська асоціація психоделічних досліджень" звертає увагу на світовий досвід дослідження та легалізації психоактивних речовин на кшталт псилоцибіну: 

"Він доступний, наприклад, у Канаді для людей, чий стан показує, що інші методи не працюють. Це частіше за все трапляється у паліативній підтримці. Науковці побачили: якщо дати людям, які стоять на порозі смерті, невелику дозу псилоцибіну, їм стає легше усвідомити той факт, що вони скоро помруть. І через це вони обирають не помирати в лікарні прив’язаними до систем підтримки життя, а проводити останні свої цінні дні й тижні у колі рідних та близьких". 

Також у Канаді відкрилися магазини, які продають псилоцибінові гриби дорослим. Це, зазначає Антон, дещо схоже на ситуацію з мухоморами в Україні. Однак відкритим залишається питання законодавчого врегулювання і подальшої долі цих грибів. 

"Це вже про якісь стандарти зберігання, висушування, виготовлення продукції — те, що відрізняє врегульований ринок від нерегульованого. Що краще: залишити ринок речовин, який тільки процвітає через заборону, чи дозволити легально продавати, маючи податки в держбюджет, певні стандарти якості, сертифікацію, обмежувальні заходи? На це питання чомусь жодні компетентні державні органи, які займаються регуляцією психоактивних речовин, не можуть дати конкретну відповідь", — зазначає він.