Зміст:
  1. Зменшувальні суфікси
  2. Універсальність зменшувальної форми
  3. Зменшувальні слова
  4. Особливі випадки

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із черговим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. Цього разу поговоримо про українську пестливість — як вона виражається, навіщо вона потрібна, чи завжди пестливі суфікси творять лише позитивні значення й чи здатні вони змінити значення слова до невпізнанності. Поїхали!

Зменшувальні суфікси

Найпоширеніший спосіб творення українських пестливих слів — так звані демінутивні (з латини — зменшувальні) суфікси: прості (-ик, -ок, -ець, -к, -ц(е)) і похідні (-чик, -ичок, -очка, -онька, -иночка). Саме з їх допомогою ми утворюємо слова на позначення менших, ніж звичайні, предметів (листочок, деревце, криниченька, лужок), чи явищ (морозець, туманець, холодок). Цікаво, що позитивність/лагідність пов’язані зі "зменшенням" не лише у нас, а й у дуже багатьох інших мовах. Одні мови передають пестливість суфіксами й префіксами (як наша), інші мусять додавати до "базового" слова описові уточнення (не пташеня, а маленький птах чи й узагалі окреме, зовсім не схоже на птаха слово).

Про те, що в українській мові багато різних засобів творення зменшувальної пестливості, писали всі, кому не ліньки, але першим це, мабуть, зауважив ще мовознавець ХІХ століття Олексій Павловський у своїй "Граматиці малоросійського наріччя" (1818):

"Імена сього роду іноді слідують правилам загальної граматики, а іноді вельми дивно від них відходять:

а) збільшувальні: бовдур, бовдурище; стіл, столище; здоровий, здоровенний; дужий, дуженний. Закінчення ЕННИЙ показує збільшення прикметника, чого в російській граматиці немає.

б) зменшувальні: Дмитро, Дмитрик, Дмитрусь, Дмитрусик; батько, батюшка, батюшечка, батюшечечка; мати, матуся, матусенька, матусенечка; стовп, стовпець, стовпчик, стовпчичок".

Своїми прикладами Павловський, серед іншого, показує, що в українській, на відміну від багатьох інших мов, пестливі слова мають ще й різні ступені пестливості: хмара/хмарина/хмаринка/хмариночка.

Універсальність зменшувальної форми

Наступна визначна риса нашої пестливості — її універсальність: зменшувальну форму можна утворити чи не від усіх частин мови. От дивіться:

Іменники: здоров’ячко, календарик, горішок
Прикметники: височенький, більшенький, сердитенький
Прислівники: низенько, тамечки, туточки
Займенники: кожнісінький, саменький
Числівники: двійко, трієчка
Дієслова: спатунькати, лежунькати
Вигуки: лишенько!

До речі, власні назви у нас теж можуть бути зменшувально-пестливими (або зменшувально-негативними): Закарпаттячко, Оксанка, Європка.

А чи й справді пестливі суфікси в нас уживаються лише в позитивному, власне пестливому значенні? Та звісно, що ні! Навпаки, дуже часто їх уживають іронічно, зневажливо й осудливо. Проблемка, питаннячко, народець, очиці, дільце, царьок — ніжності тут кіт наплакав. У одній зі статей про українські димінутиви наведено дуже вже гарну ілюстративну цитату з "Кайдашевої сім’ї":

Не дуже дави ножем, моє серденько любе, то горщик не буде скавучати, наче собака, що зав’язла в тину.

Зменшувальні слова

А як ще, крім пестливих суфіксів, можна творити "зменшувальні" слова і що вони можуть означати? 

а) префіксами: сутінь (не така темна, як тінь), суглинок (іще не зовсім глина), мікробіологія

б) іншими коренями: вівця/ягня

в) повторами: великий-великий

Особливі випадки

А насамкінець зверну вашу увагу на найцікавіше: на випадки, коли зменшувально-пестливі засоби творять щось зовсім не дотичне ані до пестливості чи згрубілості, ані до зменшення.

  • мішок уже ніхто не сприймає як "зменшувальне" слово, бо первинна форма міх уживається вкрай рідко, а бублик — бо первинне бубл існувало надто давно, аж за часів старослов’янської (і означало "ягода", "нарив", "куля"; нинішнє чеське bobule (ягода як тип плоду) — родичка нашого бублика)

  • деякі "пестливі" слова набули цілком окремих значень чи стали термінами: столик (стіл у ресторані), морський коник, шведська стінка, книжка (частина коров’ячого шлунка), ручка (та, що пише, чи дверна), ніжка (стола чи стільця), вушко (голки), спинка (стільця), шлуночок (у серці).

Любіть мову — і вона вам віддячить цікавинками!