Пережив пожежу, 90-ті й перебудову. Буремна історія ресторану "Щекавиця" на Подолі

Ресторан "Щекавиця" — один із найстаріших закладів Подолу, зведений ще у 80-х роках у межах постмодерністського кварталу. На початку листопада 2023 року його продали на аукціоні – за "Щекавицю" запропонувала 15,5 млн грн одна зі столичних компаній. Однак угода досі вважається незавершеною. До аукціону заклад був власністю "Банку Січ", який тепер ліквідується Фондом гарантування вкладів.

Останні кілька років "Щекавиця" — зачинена й не працює. Більшості мешканців Подолу вона відома своїм "шароварним" екстер’єром — заклад оздобили як українську хату зі стріхою та обставили фігурками корови й телят. Та мало хто знає, що початкова ідея "Щекавиці" була натхнена кав’ярнями Парижа, а оригінал споруди має свій прототип.

Кому належить ідея ресторану? Що у ньому відбувалось упродовж останніх 40 років? Що із закладом можуть зробити нові власники та чому "Щекавиці" варто повернути її історичний вигляд? Про це — у матеріалі-реконструкції LIGA.Life.

Що з рестораном зараз та чому його продали на аукціоні

Ресторан "Щекавиця" сьогодні не працює і перебуває у занедбаному стані — стіни у грибку, бруківка довкола нього аварійна, а в кущах біля ресторану безхатченки кілька років як облаштували "притулок". 

Офіційно заклад припинив роботу у 2018 році — до того рестораном "Щекавиця" керувала його колишня директорка, а потім власниця Ніна Кулакова. Однак приміщення ресторану з 2015 року перейшло у власність "Банку Січ" як застава по кредиту. Кулакова підписала з банком договір оренди, а ресторан пропрацював ще 3 роки.

За оренду станом на 2017 рік накопичився борг у понад пів мільйона гривень, банк розірвав договір та планував ресторан продати. Кулакова зверталась до Господарського суду Києва з позовом заборонити банку відчуження нерухомого майна, однак суд у позові відмовив. 

З 2018 ресторан стоїть закинутий. У 2022 році Нацбанк визнав "Банк Січ" неплатоспроможним, а Фонд гарантування вкладів розпочав ліквідацію банку. Тож у 2023 році "Щекавицю" виставили на аукціон зі стартовою ціною у понад 60 млн грн. Однак, продати ресторан вдалось тільки з 17-ї спроби, а ціну знизили до 15,2 млн грн.

Кому належить ідея "Щекавиці" 

Ресторан "Щекавиця" був задуманий як невід’ємний елемент постмодерністського району "4 квартали", який у 80-х роках проєктувала одна з майстерень "Київпроєкту" на чолі з архітектором Юрієм Шалацьким. Ідея компактного закладу (в оригіналі "Щекавиця" була удвічі меншою ніж зараз) була органічною до середовища та відповідала історичним традиціям Подолу.

"На Подолі завжди були якісь магазинчики, майстерні й тому подібне — так зване первинне обслуговування. Але в той час совок дійшов до того, що відмовився від первинного обслуговування й будував універмаги та торгові комплекси, як Універсам Буділовського (київський архітектор. — Ред.) на Борщагівці. Усе мало бути централізовано. І нам цю практику довелося ламати на Подолі", — розповідає LIGA.Life Шалацький.

Деякі заклади вирішили зробити вбудованими у житлові будинки, а деякі — як ось кафе "Щекавиця" — збудувати окремо. Допомагала проєктувати подібні заклади архітекторка родом з Чернівців Ева Асталош. "Вона прекрасно розуміла, який вигляд повинен мати квартал у старому місті. І вона мені дуже допомагала", — додає Шалацький. 

За його словами, було створено концепцію обслуговування в усіх чотирьох кварталах — окрім кафе, там передбачалась молочна кухня для дітей, магазин "Молоко", хлібний магазин, перукарня, фотоательє, магазин оптики, кілька промтоварних магазинів й навіть театральні каси. "В оригінальному задумі це все зникло", — каже архітектор.

Сам заклад від початку проєктувався як невеличке одноповерхове кафе на 50 місць, другий поверх передбачався, але він був призначений для персоналу.

"Заклад був на 50 місць, із двома залами: одна зала обідня, друга — у кафетерії. І також невеличкий літній майданчик з парканом. Ми мріяли, щоб можна було б пити каву з цигаркою на вулиці, як у Парижі — ми ж бачили це на фотографіях, картинках. Тому й зробили відкритий майданчик. Він наче як елемент благоустрою, а з іншого — абсолютно функціональний", — розповідає архітектор. 

"Однак "кварталам" не пощастило, бо вони потрапили в розпал ось цієї абсолютно божевільної приватизації, коли за копійки віддавали все", — вважає Юрій Шалацький.

Як "Щекавиця" перетворилось на "шароварний" ресторан

Кафе "Щекавиця" в оригінальному вигляді проіснувало недовго. У 90-х, коли почалась хвиля приватизації, директорка кафе Ніна Кулакова його приватизувала і стала розвивати заклад на свій "смак". Як розповідають місцеві мешканці Подолу, вперше заклад переоблаштували у 1998 році — частково стилізували під українську селянську хату, добудували тераси та розширили площу, кількість посадкових місць зросла з 50 до понад 100. Вивіску кафе змінили на "ресторан".

У 2000-х цей ресторан був одним з найпопулярніших у Києві — тут любили відпочивати "елітні" гості й навіть російські "зірки". За словами місцевих, у "Щекавицю" "неможливо було потрапити" — тут завжди була повна посадка.

У 2005 році у "Щекавиці" спалахнула пожежа — встановлено, що це був умисний підпал. Як розповіли LIGA.Life місцеві мешканці, ресторан підпалив один з постійних клієнтів, який часто відпочивав у закладі зі своїм бізнес-партнером. У них виник "фінансовий конфлікт", і щоб помститись партнеру, він уночі облив ресторан бензином і підпалив його, оскільки вважав, що його партнер є співвласником ресторану, хоча це виявилось неправдою. Унаслідок пожежі в "Щекавиці" загинула людина — це був один з охоронців закладу. 

Як розповіло LIGA.Life джерело в юридичних колах, після пожежі власники ресторану не змогли отримати компенсацію від страхової компанії, оскільки у договорі страхування не передбачили "протиправну дію третіх осіб". 

Після підпалу ресторан довго відновлювали. Для цього власниця Кулакова взяла кредит у "Банку Січ". У 2008 році відбулось помпезне відкриття ресторану після реконструкції — і якщо перший ремонт у 90-х частково змінив фасад, то реконструкція буквально спотворила "Щекавицю", фасад повністю втратив автентичний вигляд. Власники надбудували другий поверх, оздобили ресторан вітряком та солом’яною стріхою, дерев’яними елементами, які стилізували "Щекавицю" під селянську хату. Площа ресторану зросла удвічі — з 450 кв. м до 880 кв.м. Кількість залів збільшилась до 10, а загальна місткість перевищувала 400 осіб.

За словами Шалацького, ресторан перебудували без погоджень у міських службах та без урахування протипожежних норм. "Це — самодіяльність, тому що це мало бути погоджено як з містом, так і зі мною, як з автором", — коментує архітектор.

Перетворення у "шароварний" ресторан-музей, на жаль, не принесло закладу нової хвилі популярності. До того ж власникам треба було виплачувати кредит за реконструкцію, а велика площа й значна кількість персоналу ускладнювали становище. Директор "Щекавиці" навіть домовлявся з туроператорами й організовував автобусні тури до ресторану, щоб підвищити кількість відвідувачів. 

Ресторан пережив Майдан та Революцію Гідності. У 2015 році приміщення ресторану перейшло у власність "Банку Січ", а власники почали орендувати приміщення у банку. У 2018-му "Щекавиця" зачинилась через борг за оренду у 600 тисяч гривень. 

Що із "Щекавицею" буде тепер

Нові власники, ймовірно, розвиватимуть у приміщенні ресторанний бізнес. Однак, перед тим, як ресторан відновить роботу у старому чи новому форматі, він потребує щонайменше ремонту, в ідеалі — реконструкції. Архітектор Юрій Шалацький у коментарі LIGA.Life зазначив, що він готовий долучитись до реконструкції ресторану, якщо до нього звернуться, та навіть піти на компроміси за умови, "якщо нові власники також ітимуть на його компроміси". 

Однак, є проблема — вона в тому, що первинна площа закладу складає близько 450 кв.м. А з добудовою "Щекавиця" сьогодні має два поверхи та площу понад 880 кв.м. Очевидно, що нові власники захочуть зберегти нинішню площу.

Шалацький називає теперішнє приміщення "халабудою", оскільки, за його словами, заклад у 2000-х перебудували нелегально за довільним проєктом. А нова споруда не відповідає протипожежним нормам, зовнішні стіни можуть навіть не мати під собою фундаменту. 

Для реконструкції треба зробити обміри будівлі й тільки тоді працювати над новою концепцією. До того ж якщо нові власники наполягатимуть на використанні 2-го поверху, вони зобов'язані виконати всі умови протипожежної безпеки і за новими ДБН встановити ліфт для відвідувачів.

Повернути історичний вигляд: чи реально це і чому це так важливо

Повернути "Щекавицю" до історичного вигляду — можливо, вважає архітектор Шалацький. Однак це рішення "навряд чи підтримають нові власники ресторану". До того ж вони ще можуть відмовитись від покупки, адже досі не перерахували кошти за лот.

Та якщо нові власники все ж згодяться інвестувати у будівлю і вирішать її реконструювати, Шалацький наполягає, щоб нова, реконструйована споруда "Щекавиці" включала його "постулати" та автентичні деталі — похилий дах зеленого кольору, круглі опори, діагональні вікна тощо. "Можна додати великі скляні площини вітражів, вставки зі склоблоків, а решта — штукатурка білого кольору. Цей прийом знайшли ми, і то не з першого разу", — розповів Юрій.

Чому так важливо повернути "Щекавиці" історичний вигляд? Річ у тім, що оригінальне кафе мало власний архітектурний прототип — це важлива пам’ятка на Подолі, кам’яниця Київського війта поблизу Контрактової Площі (відома як Будинок Петра I. — Ред.). "Щекавицю" проєктували так, щоб кольори й елементи фасаду відсилали до пам'ятки, утворюючи "діалог" з історією Подолу. 

Окрім цього, "Щекавиця" за первісним замислом була важливою композиційною складовою "4 кварталів". Заклад мав доповнювати архітектурний ансамбль на перехресті Юрківської та Костянтинівської й вступати у діалог з історичною двоповерховою аптекою, розташованою з протилежного боку Юрківської. На жаль, аптеку знесли ще під час будівництва постмодерністських кварталів. 

"Важливо (повернути автентичний вигляд закладу. — Ред.), щоб мати мову архітектури. Вона у різні часи різна. Вона показує розвиток технологій, розвиток мислення та функціональності. Чому Львів таке приємне місто? Тому що там є все — починаючи від пізньої готики, закінчуючи модерном", — констатує Юрій Шалацький. 

Що кажуть у КМДА

LIGA.Life звернулась до КМДА і запитала, чи планує Департамент охорони культурної спадщини обмежувати нового власника, у разі перебудови "Щекавиці", чи наполягати на поверненні до автентичного вигляду закладу?

"Ми маємо повноваження звертати увагу, якщо об’єкт має статус пам’ятки. Ресторан не є пам’яткою, будівля не внесена до реєстру, а будинки навколо на обліку Департаменту охорони культурної спадщини не перебувають. Тому наполягати на реставрації ми не можемо — це поза межами наших повноважень", — повідомила нам очільниця Департаменту Марина Соловйова. 

Водночас зазначила, що "Щекавиця" розташована у зоні заповідника "Стародавній Київ", це зона регулювання забудови 2 категорії, яка передбачає певні умови та обмеження, зокрема, щодо перевищення висотності. Тобто КМДА матиме повноваження звернутись до нового власника, якщо він на місці ресторану почне нове будівництво, яке перевищує допустиму висоту (на Подолі не можна будувати вище 9 поверхів. — Ред.). 

"Але щоб на місці ресторану почати щось будувати, власники мають опрацювати науково-проєктну документацію, звернутись до департаменту і отримати рекомендації  консультаційної ради", — додала Соловйова. 

На питання, чи планує Департамент охорони культурної спадщини визнати житлові й нежитлові споруди постмодерністських кварталів як пам’ятками, Соловйова відповіла:  "Так, ця архітектура дійсно виділяється і вона має право на статус, але хтось має взяти на себе ініціативу, опрацювати документацію, і якщо це буде доцільно, тоді ці квартали можуть набути такого статусу", — зазначила вона.

Це можуть зробити й самі мешканці кварталів, додала Соловйова та навела приклад з вулицею Чикаленка, мешканці якої ініціювали визнання пам’яткою архітектури всю вулицю. "Ми створили робочу групу й опрацьовуємо ці матеріали", — підсумовує вона.