"Стою на джобі, чекаю вармунг" — як українською говорять за кордоном

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Сьогоднішня розмова буде на дуже цікаву особисто для мене тему. Я вже шостий рік досліджую різні варіанти українських мов, якими говорять закордонні українці, вони ж мігранти, вони ж експати, як кому подобається. І варіанти ці, ніде правди діти, часто дуже відрізняються від української мови, яка побутує в Україні, описується в підручниках чи самовільно регулюється в стилістичних порадниках.

Це дуже природно — адже мова змінюється не лише в часі, а й у просторі. Що більший фізичний чи культурний простір між умовним "джерелом" норми (для нас — центральноукраїнськими діалектами кінця ХІХ століття у випадку базової лексики й загальноукраїнськими медіа у випадку новочасної), то глибша прірва пролягатиме між ужитковою лексикою носіїв цих варіантів.

Та й нащо далеко ходити: між українською мовою бабусі з карпатського села й українською мовою дідуся з села північнополіського (наприклад, довкола мого рідного Сновська) відмінностей значно більше, ніж між деякими мовами різних країн. Якщо відкинути фонетику (вимову звуків) і зосередитись на лексиці, то можна точно сказати, що її джерела в обох цих уявних людей кардинально відрізнятимуться.

У поліського дідуся буде багато спільнослов’янської, серед якої чимало спільної з білоруською й російською, а також траплятиметься досить багато слів, які є лише в білорусів чи росіян. У карпатської ж бабусі можуть трапитися слова, які є лише в польській, словацькій, угорській чи румунській, а також буде більше слів, які прийшли зі згаданих мов, але свого часу стали частиною літературної української.

Але досить теорії — розберімося з практикою!

Свого часу я попросив людей, які виїхали після початку повномасштабної війни, накидати мені максимально природних розмовних речень із мови українців там, де вони зараз живуть. Поділюся дещицею з вами — й розкажу, звідки беруться незнайомі від Сяну до Дону слова.

Глядаю обітовню біля главніх надражів. Працюю на покладні, є своя додавка

Речення такого типу я часто бачу в фейсбук-групах для українців у Чехії, де пропонують чи шукають роботу.

Глядати (hledat) — чеською "шукати" (спільнокореневе з "глядіти", тобто дивитися, роздивлятися). Слово шукати українці в Чехії перестають уживати одразу, бо чеською воно подібне до грубого слова на позначення статевого акту.

Обітовня (ubytovna) — дешевий гуртожиток для найманих працівників; слово походить від ubytovat (поселити).

Главні надражі (hlavní nádraží) — буквально "головний вокзал". Слово nádraží походить від словосполучення na draze (на дорозі).

Покладна (pokladna) — по-нашому каса. Бо туди щось кладуть.

Додавка (dodávka) — транспорт для вантажоперевезень. Від dodávat (додавати, постачати, передавати).

Стою на джобі, замельдувався на кіндергельд і чекаю оплату міте і вармунг, кауціон ще не повернули

Перед вами — українська мова в Німеччині.

Джоб (Job) — скорочення від Jobcenter, англіцизму в німецькій мові, що означає "центр працевлаштування".

Замельдуватися — від німецького melden (sich) — зголошуватися, реєструватися, ставати на облік. Це слово є в західних діалектах української, з’явилося там за часів Австро-Угорщини.

Кіндергельд (Kindergeld) — виплати на дитину, слово складається з двох частин.

Міте (Miete) — по-нашому "орендна плата", "комірне". Від німецького mieten — "орендувати".

Вармунг (Warmung) — опалення, від спільного з англійською мовою warm — "теплий".

Кауціон (Kauzion) — депозит, застава. Ті, хто побачив схожість із англійським caution (обережність), не помилилися: все це з одного латинського кореня. Слово кавція, щотрапляється у творах Івана Франка та інших західноукраїнських письменників, походить із польської й означає те саме.

Подавала минулого тижня вньосек на карту побиту, то колейка в уженді була на дві години, а децизію чекати до серпня

Так виглядає українська в Польщі. Цікаво, що західноукраїнські говірки несуть на собі чималий відбиток польської (і звуковий, і лексичний), але чимало частовживаних за Сяном слів у нашу мову так і не перейшло — тому, всупереч поширеним уявленням, галичани польською з народження не говорять:)

Вньосек (wniosek) — це рідний брат нашого внеску, але з невластивим для нього значенням: у Польщі цим словом називають заяву.

Карта побиту — це українською посвідка на проживання. До речі, чеською проживання буде так само — побит. Від "бути".

Колейка — по-нашому черга. Так-так, схоже на "колія" (слід від кола, тобто колеса). Бо теж довга.

Ужонд — з поправкою на польську фонетику так там звучить знайоме нам уряд. А означає — "державна/офіційна/уповноважена установа" (так само, як і чеський úřad).

Децизія — ще один латинізм. Так, брат англійського decision, "рішення". І означає те саме.

Учіть українську — ту, яка вам подобається!